«Бусінка» перейшов кордон з другої спроби: для прориву через мінне поле на Курщину довелося задіяти запасний план

02 липня 2026 р. 06:34

02 липня 2026 р. 06:34

Про час початку Курської операції боєць 48-ї інженерної Кам’янець-Подільської бригади Роман з позивним «Бусінка» дізнався трохи більш як з добу, тож часу на підготовку було обмаль.

Однак як командир відділення він ретельно спланував дії підрозділу і з другої спроби військові подолали рубіж ворожої оборони, проклавши безпечний шлях через мінне поле.

Успішне виконання завдання стало можливим завдяки попередньому бойовому досвіду військового інженера, який став до лав до ЗСУ ще 2020 року і пройшов найгарячіші напрямки фронту.

Про свій бойовий шлях та роль інженерних військ у сучасній війні старший сержант 311-го окремого інженерно-саперного батальйону 48-ї інженерної Кам’янець-Подільської бригади Роман «Бусінка» розповів АрміяInform.

«Перші дні запам’яталися тривогою»

До рішення укласти контракт зі Збройними Силами 26-річний Роман з Вінничини навчався на будівельника, працював у харчовій промисловості. Стати до лав війська через війну, що ятрилася на сході країни, він вирішив ще 2020 року.

— Зараз маю звання старшого сержанта. Починав службу солдатом і поступово дійшов до старшого сержанта. Нинішній позивний «Бусінка» виник поміж друзями — у 2022 році ми працювали в одній саперній групі, жартували, і цей позивний мені прижився, — посміхається військовий.

Вже до початку широкомасштабного вторгнення Роман виконував бойові завдання. У 2021 році він займався інженерним обладнанням позицій на передовій на Донеччині, тож і початок великої війни зустрів на «нулі» — у районі селища Верхньоторецьке Покровського району Донецької області.

— До початку повномасштабного вторгнення теж довелося брати участь у бойових діях. У 2021 році ми працювали на передовій, обладнувати позиції. Перші дні запам’яталися тривогою — не так за себе, як за рідних, які були тоді в Києві.

Та й у мене ще не було тоді навичок ведення бойових дій, була постійна напруга. То вже потім якось звик, притерся до цього всього, — пригадує Роман кінець лютого — початок березня 2022 року.

За оборону Слов’янська нагороджений орденом «За мужність»

У перші місяці великої війни Роман перебував у складі інженерної групи, яка допомагала облаштовувати позиції морським піхотинцям. Згодом брав участь в обороні Слов’янська на Ізюмському напрямку.

— Спочатку ми були прикомандировані до батальйону морської піхоти й допомагали їм обладнувати позиції. Потім нас вивели, створили саперну групу, і ми вже займалися обороною Слов’янська з боку Ізюма — район Богородичного, Святогірська, Коров’ячого Яру, Довгенького.

У 2022 році, з березня по червень, під час оборони Слов’янська, я виконував інженерні завдання разом у складі саперної групи. Ми встановлювали інженерні загородження, мінували та розміновували, — розповідає «Бусінка».

За героїзм та самовіддані дії під час виконання бойових завдань Романа відзначили високою державною нагородою — орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Оцінюючи оборонні споруди початку широкомасштабної війни, Роман говорить, що вони були добрими як для позиційної війни часів АТО й ООС, але не завжди достатньо якісними для інтенсивних бойових дій. Водночас ці позиції все ж виконали свою роль — допомогли стримувати ворога на Донеччині.

— Оборонні споруди, які були підготовлені до повномасштабного вторгнення, якщо чесно, були недостатньо якісні. Вони не були повністю облаштовані під такі інтенсивні бойові дії. Але свою роль вони, звісно, зіграли. На Донеччині були сконцентровані основні сили, тому там не було такого просування ворога, як на інших напрямках.

На Донеччині все тоді було дуже на межі. Один із епізодів початку війни мені добре запам’ятався. Це був початок квітня, біля населеного пункту Довгеньке. Ми встановлювали мінні поля й потрапили під обстріл. Нашого командира групи поранило, ми тоді трохи розгубилися.

Але саме завдяки командиру ми всі тоді вийшли живі й здорові. Командир потім підлікувався, пройшов реабілітацію і далі продовжив виконувати завдання, — розповідає Роман.

Після «Змія Горинича» опанував MICLIC

Наприкінці 2022 року Романа вивели на пункт тимчасової дислокації для відновлення, навчання та підготовки до подальших бойових дій. У 2023 році, під час наступальних дій на півдні, він навчав суміжні підрозділи працювати з установками розмінування. Саме тоді опанував американську систему MICLIC — M58 Mine Clearing Line Charge.

— У самому наступі тоді я безпосередньої участі не брав, але навчав суміжні підрозділи працювати з установками розмінування і давав їм необхідні саперні знання. Взагалі у 2023 році особисто для мене багато змінилося. Я набув багато навичок, навчався вже на іншій спеціальності — інженерному розгородженню. Зокрема, опановував американську установку розмінування MICLIC.

MICLIC почали застосовуватися під час Запорізького наступу й американська техніка показала себе дуже ефективно. Я добре знаю радянську УР-77, і, на мою думку, MICLIC виявився ефективнішим.

MICLIC — це причіпна установка — у нас були броньовані машини MaxxPro й установка причіплялася ззаду як причіп. Машина виїжджала на рубіж, далі був пуск і підрив. Ширина проходу, здається, була до п’яти метрів, довжина — близько 105 метрів. І сам вибуховий заряд сильніший, ніж у радянських зразків, — пояснює військовий.

На Запорізькому напрямку Роман побачив, наскільки серйозно російські війська готували оборонні рубежі. За його словами, ворожі лінії були продуманими й свідчили про системну інженерну підготовку противника.

— Лінія оборони, яку росіяни підготували на півдні, була досить продумана. Вони розуміли, що ми спробуємо повертати наші землі, тому дуже сильно до цього готувалися. На жаль, тоді вдалося пробити тільки одну лінію, — пригадує Роман.

На Курщину «Бусінка» увірвався попереду перших

У 2024 році Роман Кушнір брав участь у Курській операції як командир відділення. Тоді його підрозділ придали до 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади і він став одним із перших, хто пробивав кордон, розміновуючи як українські, так і ворожі загородження.

— У Курській операції я брав участь разом із 80-ю десантно-штурмовою бригадою. Тоді я вже був командиром відділення і нас прикомандирували до бригади. Наше завдання полягало в тому, щоб пробити першу лінію загороджень — і наших, бо наш кордон там теж був сильно замінований, і загороджень противника. Ми діяли пішою групою, зі своїм саперним обладнанням.

Операція почалася 6 серпня. Про завдання, яке ми мали виконати, я дізнався 4 серпня ввечері. Часу на підготовку було дуже мало, але задача була зрозуміла і добре спланована — командири 80-ї бригади дуже детально довели, що і як ми маємо зробити, які мають бути наші дії за різних варіантів розвитку подій, якими є основний план А і запасний план Б, — пригадує старший сержант.

Першу спробу прориву пішою групою противник відбив, тому українським військовим довелося відійти. Натомість запасний план спрацював і відділення Романа виконало поставлене бойове завдання.

— За планом А ми мали зайти пішою групою і пробити хоча б стежку. Але вперлися тоді в опорний пункт противника, росіяни відкрили по нас вогонь. Нам дали наказ відступити, і потім ми зайшли через запасний маршрут.

На Курщині я перебував з 6 до 16 числа, добре пам’ятаю всі ці 10 днів. Ми пішли далі за лінію кордону, щоб підтримувати наступаючі сили. Запам’яталося, як ми проходили пішки, як займали населені пункти, як обходили їх, — розповідає військовий.

За успішні дії під час Курської операції Романа вдруге нагородили орденом «За мужність» (другого ступеня).

Після Курщини Роман опанував безпілотники

Після Курської операції Роман брав участь в обороні Сумщини — облаштував позиції, мінував передній край, готував усе необхідне для стримування ворога на кордоні після відходу наших військ з території рф.

— Коли наші сили вийшли з більшої частини Курської області, росіяни спробували наступати через кордон. Однак далеко від кордону росіяни не просунулися. Вони трохи вклинилися і зупинилися. З того часу жодного суттєвого просування в них немає, — каже військовий.

Згодом роту, в якій служить Роман, переформували на роту дистанційного мінування. Це стало одним із прикладів того, як інженерні війська переходять від традиційного мінування й розмінування до використання безпілотних і роботизованих систем.

— Після Курської операції нашу роту переформували. Ми стали ротою дистанційного мінування. Почали мінувати з «Вампірів», «Немезисів» і зараз теж це робимо. Замість саперних груп створилися екіпажі, почали навчатися пілоти й наземна група.

Дистанційне мінування для мене було чимось зовсім новим. Ми звикли ходити пішки, механізовано розміновувати, а тут з’явилася зовсім інша сфера інженерної діяльності. Нам сказали, що дають дрони й будемо мінувати з їхньою допомогою. Також опановуємо наземні роботизовані комплекси, вони вже є у нас в підрозділі, — розповідає старший сержант.

«Інженерні війська — справді універсальні»

Досвід Романа показує, як змінилися інженерні війська від початку широкомасштабного вторгнення. Якщо у 2022 році ключовими завданнями були облаштування позицій, мінування, розмінування та стримування противника, то зараз значно зросла роль дистанційного мінування, БПЛА та наземних роботизованих платформ.

Нині підрозділ застосовує дрони «Вампір» і «Немезис» для дистанційного встановлення протипіхотних, протитранспортних і протитанкових мін. Безпілотники також можуть використовуватися для доставки провізії та встановлення інженерних загороджень.

— Таке мінування виконується і перед противником, і в його тилу, і по позиціях. Скидаються протипіхотні міни, протитранспортні та протитанкові засоби, засоби проти важкої техніки.

Також здійснюємо доставку води, боєприпасів, продовольства, скидаємо її нашим бійцям на передній край. Використовували й інженерні загородження типу «єгози» — скидали їх на передній край, на стежки, у посадки — всі ймовірні шляхи просування ворога.

Інженерні війська у сучасній війні мають дуже велике значення. Ми багатозадачні — можемо мінувати, розміновувати, обладнувати позиції, можемо працювати дистанційно. Інженерні війська — справді універсальні, бо виконують дуже широкий спектр завдань, — підсумовує Роман.

Війна