The Guardian відвідав «фортечний пояс» — останній рубіж оборони Донбасу

03 липня 2026 р. 17:20

03 липня 2026 р. 17:20

Українські військові продовжують утримувати останні близько 10% території Донецької області, що залишається під контролем Києва. Саме ця система оборони, яку західні журналісти називають «фортечним поясом», не дозволяє російській армії розвинути наступ углиб України та змушує її платити високу ціну за кожну спробу прориву. Про це йдеться у великому репортажі The Guardian, автори якого побували на передовій у Донецькій області.

За даними видання, саме утримання цієї оборонної лінії разом із проведеними в українській армії структурними змінами дозволило Силам оборони стабілізувати ситуацію на окремих ділянках фронту. Журналісти зазначають, що у травні 2026 року Україна вперше за тривалий час повернула під контроль більше території, ніж змогла окупувати Росія.

Ключовою ланкою оборони залишається лінія міст Лиман, Слов'янськ, Краматорськ, Дружківка та Костянтинівка. За оцінками Інституту вивчення війни (ISW), цей захисний пояс «оптимізований для оборони за всіма топографічними характеристиками». Поєднання природних рубежів, міської забудови, лісових масивів, річок та інженерних укріплень робить його надзвичайно складною ціллю для наступу.

Саме ці міста залишаються останнім великим бар'єром на шляху російських військ. Українські військові, з якими поспілкувалися журналісти, наголошують, що їхня втрата відкрила б противнику можливість просуватися через менш захищені райони у напрямку Дніпра та інших великих міст.

Однією з причин покращення ситуації на окремих ділянках фронту військові називають реформу системи управління, що почала впроваджуватися у 2024 році. Якщо раніше російські підрозділи часто користувалися неузгодженістю між сусідніми українськими бригадами, то тепер взаємодія стала значно ефективнішою.

Офіцер 63-ї окремої механізованої бригади Вадим розповів, що раніше росіяни регулярно намагалися обходити українські підрозділи через стики між позиціями. Тепер, за його словами, українські військові свідомо формують так звані «зони знищення» — розчищають лісові ділянки, облаштовують протитанкові рови, створюють інженерні загородження та інші перешкоди, щоб будь-який рух противника залишався під постійним вогневим контролем.

«Стало значно краще. Ми почали створювати правильні "зони знищення". За останні шість місяців у нашому секторі ми не віддали росіянам жодного метра», — сказав він.

За словами офіцера, російське командування вже неодноразово переносило строки, коли планувало захопити Лиман. Якщо раніше йшлося про осінь 2025 року, потім про початок 2026-го, то тепер ці плани знову відкладено.

Окрему увагу автори репортажу приділяють тому, наскільки радикально змінився характер бойових дій. Якщо кілька років тому основною загрозою були артилерія та бронетехніка, то тепер значну частину простору між позиціями контролюють безпілотники. Через це великі механізовані атаки стали набагато складнішими, а передові райони перетворилися на широкі «зони смерті», де будь-яке пересування швидко виявляється та атакується FPV-дронами.

Українська оборона також змінюється. Дороги між прифронтовими містами вкривають довгими антидроновими сітками, які захищають транспорт від ударів безпілотників. Бойову техніку обладнують масивними металевими конструкціями та решітками, що мають змусити FPV-дрон здетонувати ще до ураження машини.

Водночас російська армія дедалі активніше використовує дрони на оптоволоконному керуванні, які практично не реагують на традиційні засоби радіоелектронної боротьби. За словами військових, у районі Лимана залишилося настільки багато оптоволоконного кабелю від уже використаних безпілотників, що він створює додаткові перешкоди навіть для нових дронів, а птахи використовують ці нитки для облаштування гнізд.

Командир підрозділу 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр» підполковник Шаміль Крутков вважає, що технології фактично змінили саму природу війни.

«Технології перевернули все догори дриґом. У нас були дуже важкі бої на Донбасі, але саме вони змусили нас думати і бути креативними», — сказав він.

За його словами, сьогодні жодна зі сторін не має очевидних передумов для масштабного прориву, а фронт дедалі більше перетворюється на виснажливе протистояння невеликих груп.

«Раніше ми воювали за села, потім — за ліси, а тепер — фактично за окремі окопи», — зазначив офіцер.

Попри стабілізацію окремих напрямків, ситуація залишається надзвичайно складною. Особливо важкі бої тривають поблизу Костянтинівки, яка перебуває під постійним тиском російських військ. За даними репортажу, частина міста вже опинилася під російським контролем, тоді як західні квартали, відокремлені річкою Кривий Торець, залишаються ареною запеклих боїв.

Журналісти також показали, якою ціною цивільне населення переживає цю війну. Антидронові сітки допомагають зменшити загрозу від FPV-дронів, однак не здатні захистити міста від керованих авіабомб і ракетних ударів. У Краматорську та Слов'янську регулярно лунає окрема сирена, яка попереджає саме про наближення безпілотників.

Мешканець Лимана Олександр Павлович розповів журналістам, що після загибелі своєї 78-річної матері був змушений самостійно поховати її у дворі, оскільки через постійну загрозу атак російських безпілотників медики не змогли вчасно прибути. «Місто настільки понівечене... А надворі всюди дрони», — сказав він.

Покидаючи Лиман велосипедом, чоловік сам потрапив під атаку російського FPV-дрона, однак, як пише The Guardian, вибух прийняла на себе антидронова сітка, натягнута над дорогою.

Попри щоденні обстріли, великі втрати та постійний тиск російської армії, українське командування й військові співрозмовники видання переконані, що «фортечний пояс» виконує головне завдання — виснажує наступальний потенціал Росії, виграючи для України час на розвиток власних технологій, зміцнення оборони та удари по російській логістиці в тилу.

Останніми місяцями Костянтинівка залишається одним із головних напрямків російського наступу на Донеччині. Попри прогнози окремих аналітиків щодо можливого падіння міста, українські військові заявляють, що продовжують утримувати ключові позиції та знищують російські штурмові групи, які намагаються закріпитися в забудові. Водночас DeepState регулярно повідомляє про спроби російських військ просунутися на підступах до Костянтинівки, однак Сили оборони продовжують стримувати наступ .

Військові та аналітики також наголошують, що найближчі місяці можуть стати визначальними для кампанії на сході. Командування Десантно-штурмових військ пов'язує перспективи оборони з технологічною перевагою України, а аналітики DeepState відзначають зміну динаміки бойових дій: другий місяць поспіль російське просування сповільнюється , а баланс звільнених і втрачених територій поступово вирівнюється.

Війна