«Щоденник Катерини Савенко»: вийшла книга про життя Маріуполя під час російської облоги

10 липня 2026 р. 21:38

10 липня 2026 р. 21:38

Передмови до книги написали правозахисниця, лауреатка Нобелівської премії миру 2022 року Олександра Матвійчук та колишній голова Українського інституту національної пам’яті Антон Дробович.

Історія Катерини Савенко вже отримала міжнародний розголос. Про неї розповіло британське видання The Sun, а Польське радіо створило чотирисерійний подкаст із читанням уривків щоденника.

Мама до останнього хотіла, щоб світ дізнався, що насправді відбувалося в Маріуполі. Вона вела ці записи серед обстрілів, страху й невідомості, але навіть тоді думала не лише про себе — вона хотіла зберегти правду про людей, які переживали облогу. Для нашої родини ця книга — можливість виконати її прохання і зробити так, щоб її голос продовжував звучати, — розповіла донька Катерини Савенко Надія Савенко.

42-річна Катерина Савенко була матір’ю, дружиною, працівницею металургійного підприємства та мешканкою Маріуполя. Вона почала вести щоденник 24 лютого 2022 року — у день початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну.

У 34 записах Катерина описувала життя своєї родини, сусідів і всього міста під час облоги Маріуполя. Вона фіксувала обстріли та руйнування, пошуки води й їжі, втрату електроенергії та зв’язку, перебування людей у підвалах, страх, втому й постійне очікування небезпеки.

Водночас її записи зберегли не лише хроніку виживання. У щоденнику залишилися моменти повсякденного життя: турбота про близьких, взаємна підтримка сусідів, маленькі радощі, спогади про мирний Маріуполь і спроби зберегти звичайність та людяність у надзвичайних умовах.

Книга «Щоденник Катерини Савенко» повертає читача до цивільного досвіду Маріуполя — до історій людей, які часто залишаються за межами великих цифр, військових зведень і політичних оцінок.

Це свідчення має документальну, історичну та людську цінність, адже зберігає не лише факти, а й голос людини, яка перебувала всередині подій і не знала, чи будуть її записи коли-небудь прочитані.

Катерина почала вести щоденник російською мовою — саме так, як спілкувалася у повсякденному житті. Згодом вона перейшла на українську. Для друку весь текст було перекладено українською мовою.

29 березня 2022 року внаслідок обстрілу загинув чоловік Катерини — Віталій. Сама жінка отримала важкі поранення та потрапила до лікарні. Попри стан здоров’я, вцілілою рукою вона написала у телефоні прохання до доньки врятувати щоденник.

2 квітня через обстріли у лікарні сталася пожежа. Катерина змогла вибратися з охопленої вогнем будівлі. 4 квітня 2022 року вона померла на руках у матері у підвалі власного будинку.

Родині вдалося зберегти записи Катерини, які згодом передали Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова. Саме вони стали основою для створення книги.

У 2024 році щоденник уперше оприлюднили онлайн на сайті музею «Голоси Мирних». 6 липня 2026 року він вийшов окремим книжковим виданням українською мовою за ініціативи та підтримки Фонду Ріната Ахметова, Музею «Голоси Мирних» та Групи Метінвест.

Музей «Голоси Мирних» працює зі свідченнями цивільних, бо саме вони зберігають досвід війни. Щоденник Катерини Савенко є особливим для нашого архіву: він був написаний під час облоги, у реальному часі, без знання фіналу. Видання книги дозволяє цьому свідченню вийти за межі архіву й стати частиною суспільної пам’яті про Маріуполь. Не лише в Україні, але й у світі. Вже зараз ми у Фонді працюємо над виданням Щоденника Катерини за кордоном. Наша мета — щоб цей щоденник став світовим свідченням про цю війну, як щоденник Анни Франк — про Другу світову, — зазначає Наталія Ємченко, голова наглядової ради Фонду Ріната Ахметова.

Над книжкою працювали історики, правозахисники та редактори, щоб зберегти документальну точність тексту й водночас не перекрити голос авторки.

Передмови до видання написали Олександра Матвійчук, правозахисниця та лауреатка Нобелівської премії миру 2022 року, та Антон Дробович, колишній голова Українського інституту національної пам’яті.

Історичним редактором книги став Євген Монастирський — аспірант кафедри історії Гарвардського університету та викладач Київської школи економіки. Ілюстрації для видання створив Антон Логов.

Коли родина зберігає такий текст, це вже акт пам’яті. Коли він стає книжкою, з’являється відповідальність перед авторкою, її близькими й читачами. Для нас було важливо видати щоденник Катерини Савенко так, щоб не перекрити її голос поясненнями, а дати йому прозвучати. Свідчення цивільних, зібрані та збережені відповідально, мають значення і для пам’яті, і для майбутнього встановлення правди та справедливості щодо злочинів, скоєних Росією проти України, — коментує Наталія Ємченко.

Війна