Звільненому з полону військовому відмовили у виплатах нібито через СЗЧ, суд став на його бік

15 липня 2026 р. 17:37

15 липня 2026 р. 17:37

Третій апеляційний адміністративний суд підтвердив, що відкриття кримінального провадження за частиною 4 статті 402 Кримінального кодексу України ( невиконання наказу ) не є передбаченою законом підставою для призупинення військової служби, а отже, і для припинення виплати грошового забезпечення. Про це пише «Судово-юридична газета ».

Такі наслідки закон пов’язує лише з окремими категоріями кримінальних правопорушень, зокрема з самовільним залишенням військової частини, дезертирством або добровільною здачею в полон.

Обставини справи

Сержант Збройних Сил України, який проходив військову службу з 2004 року, після початку повномасштабного вторгнення мав прибути до нового місця дислокації свого підрозділу після евакуації з Мелітополя. Військова частина стверджувала, що він не виконав наказ про передислокацію та не виїхав з Мелітополя, хоча мав можливість це зробити.

У свою чергу військовослужбовець пояснював, що під час евакуації залишився без транспорту через дії іншого військовослужбовця, який мав його вивезти. За його словами, він неодноразово намагався самостійно дістатися до нового місця дислокації військової частини, однак 21 квітня 2022 року потрапив у полон, де перебував до 3 січня 2024 року.

6 березня 2022 року було зареєстровано кримінальне провадження за частиною 4 статті 402 КК України за фактом невиконання наказу. Надалі наказом командира військової частини військова служба позивача була призупинена, а також припинена виплата грошового та інших видів забезпечення.

Після відновлення військової служби в лютому 2025 року він звернувся з рапортом щодо нарахування та виплати належного грошового забезпечення за період призупинення служби, однак отримав відмову. Військова частина мотивувала це тим, що раніше виключила його з усіх видів забезпечення як військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину.

Після цього військовослужбовець звернувся до адміністративного суду.

Що вирішив суд

Запорізький окружний адміністративний суд частково задовольнив позов.

Суд визнав протиправним бездіяльність військової частини щодо ненарахування та невиплати військовослужбовцю грошового забезпечення та додаткової винагороди за період з 6 березня 2022 року по 1 березня 2025 року та зобов’язав провести відповідні нарахування та вивиплати відповідно до постанови Кабінету Міністрів № 884 та Порядку виплати грошового забезпечення, затвердженого наказом Міністерства оборони № 260. У решті позовних вимог було відмовлено.

Не погодившись із таким рішенням, військова частина подала апеляційну скаргу, наполягаючи на повній відмові у задоволенні позову. Водночас військовослужбовець просив доповнити рішення, зокрема визнати протиправним відмову у виплаті грошового забезпечення та застосувати наслідки, які, на його думку, мають настати у зв’язку з необґрунтованим призупиненням військової служби.

Результати апеляції

Третій апеляційний адміністративний суд погодився з висновками суду першої інстанції.

Колегія суддів зазначила, що Закон «Про військовий обов’язок та військову службу» та Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначають вичерпні підстави для призупинення військової служби. Таке рішення може бути ухвалено, якщо до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості щодо військовослужбовця у зв’язку з самовільним залишенням військової частини або місця служби, дезертирством або добровільною здачею в полон. Лише в таких випадках закон передбачає припинення дії контракту, виплати грошового забезпечення та інших видів забезпечення.

Разом з тим у справі № 280/5679/25 кримінальне провадження було відкрито за частиною 4 статті 402 КК України — за фактом невиконання наказу. Апеляційний суд звернув увагу, що матеріали справи не містять доказів проведення досудового розслідування за частиною 4 статті 408 КК України щодо дезертирства, а військова частина таких доказів також не надала.

За таких обставин суд дійшов висновку, що проведення досудового розслідування за статтею 402 КК України саме по собі не є передбаченою законом підставою для призупинення військової служби. Тому колегія погодилася з висновком суду першої інстанції про те, що військова частина протиправно не нараховувала та не виплачувала військовослужбовцю належне грошове забезпечення та додаткову грошову винагороду за спірний період.

Разом з тим апеляційний суд погодився й із обраним судом першої інстанції способом захисту. Колегія зазначила, що адміністративний суд не може підміняти собою суб’єкта владних повноважень і ухвалювати рішення замість нього. Саме тому належним способом захисту у даній справі є визнання протиправним бездіяльності військової частини та покладення на неї обов’язку провести нарахування та виплату належних сум, а не задоволення інших вимог позивача.

У результаті Третій апеляційний адміністративний суд залишив без задоволення апеляційні скарги як військової частини, так і військовослужбовця, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду — без змін.

Раніше «Соцпортал» писав про те, як працює і в чому відстає система захисту військових на прикладах військових судів, інституту військового омбудсмена та інклюзивних юридичних процедур.

Війна