До розмінування Ормузької протоки готові долучитися дві українські команди з Sea Breeze 2026 — Дмитро Плетенчук

24 липня 2026 р. 06:34

24 липня 2026 р. 06:34

Під час Sea Breeze 2026 українські моряки відпрацьовують протимінні операції та готуються до майбутнього розмінування Чорного моря разом із партнерами НАТО.

Вже дві оцінені під час навчань українські команди готові долучитися до операції з розмінування Ормузької протоки.

У районі британського Портленда триває активна морська фаза щорічних навчань Exercise Sea Breeze 2026, які проводять під керівництвом України та Сполучених Штатів. Українські протимінні кораблі виконують завдання в морі, а штаб тактичної групи паралельно планує операції, управляє корабельним угрупованням і координує дії міжнародних сил.

Партнери відзначають високий рівень підготовки українських моряків, для яких робота в умовах швидкої зміни ситуації вже знайома з бойової практики розмінування морських акваторій.

Sea Breeze 2026 має цілком практичне значення для майбутнього розмінування Чорного та Азовського морів. Відпрацювання спільних дій у міжнародному середовищі створює основу для можливого залучення держав-партнерів до таких операцій, а українські команди вже зараз готові долучитися до операцій з розмінування на морі в інших акваторіях, зокрема в Ормузькій протоці.

Про перебіг навчань, оцінювання українських штабів і екіпажів, взаємодію з флотами країн НАТО та перспективи майбутнього розмінування Чорного моря кореспонденту АрміяInform розповів речник Військово-Морських Сил Збройних Сил України, капітан другого рангу Дмитро Плетенчук.

— Яка головна мета нинішнього етапу Sea Breeze у Великій Британії: відпрацювання окремих протимінних завдань чи підготовка українських сил до дій за процедурами НАТО у складі міжнародної операції?

— Sea Breeze 2026, як і в попередні роки, розділений на кілька етапів. Сухопутну компоненту раніше провели в Румунії, а морська вже традиційно відбувається біля берегів Великої Британії.

Але цього року є особливість, бо ще одна наша група проводить свою частину навчань у країнах Балтії. Це більше стосується практики суднопідйомних робіт. Там також є чого повчитися і яким досвідом поділитися з нашого боку. Тож можна сказати, що цього року навчання охоплюють навіть три локації.

Найбільша частина — це, звісно, морська складова. Її тематикою, як і минулого року, є протимінна діяльність. Це пов’язано з кількома чинниками. Чому тематика протимінна, здогадатися нескладно. Для України замінованість акваторії є одним із ключових питань, якщо розглядати його в контексті безпеки цивільного судноплавства.

Цивільне судноплавство, як ви знаєте, є для України важливим економічним чинником, адже переважна частина експорту й імпорту України, як і в усьому світі, пов’язана з морською логістикою.

Для нас, як для країни, що прагне зберегти статус морської держави, а не перетворитися на державу біля моря, дуже важливо підготувати та провести операцію з розмінування нашої акваторії.

Протимінні дії ми здійснюємо й зараз, практично щодня, але лише в тому обсязі, який дозволяє гарантувати безпеку коридору тут і зараз. Сама ж акваторія залишається мінно небезпечною.

Операцію з розмінування ми плануємо вже давно, підготували штаб, а тут його тренуємо й оцінюємо. Оцінювання також проводять наші партнери. Головна мета — досягти такого рівня сумісності з флотами держав — членів НАТО, який дозволить залучити партнерів до проведення операції в українських морських водах.

— Як саме британський етап пов’язаний із попереднім етапом Sea Breeze 2026 у Румунії, де основна увага приділялася морській піхоті та амфібійним діям? Це окремі етапи навчань з єдиним задумом?

— Коли ми проводили навчання в Україні, вони зазвичай мали єдиний задум і єдиний сценарій. Звісно, сценарій передбачав і так звану вільну гру.

Нині через значну відстань між локаціями це радше можливість підтримувати різні формати взаємодії. Адже Військово-Морські Сили — це не лише кораблі. До їхнього складу входить і наша морська піхота, яка також має величезний бойовий досвід і відповідні навички.

Тому одночасно необхідно відпрацьовувати заходи, пов’язані з діяльністю морської піхоти: амфібійні дії, взаємодію під час організації служби, ведення бою та в багатьох інших питаннях. Тут нам є і чим поділитися, і чого повчитися.

У певний момент усі ці компоненти, звісно, мають сходитися в досягненні єдиної мети. Але нині морська компонента більше зосереджена на протимінній діяльності, а морська піхота разом із партнерами працює на суходолі.

— Які українські кораблі, екіпажі, водолазні фахівці та штабні офіцери залучені до нинішнього етапу навчань і проходять підготовку та оцінювання?

— Щодо водолазних команд — ви цілком праві. Окрім військових моряків, у навчаннях беруть участь представники окремих спеціальних підрозділів, які вже зараз виконують таку роботу в Україні, безпосередньо в нашій акваторії. Це, зокрема, фахівці з водолазної справи.

Звісно, беруть участь і екіпажі кораблів. Першими до складу Військово-Морських Сил надійшли кораблі, надані Великою Британією, — це кораблі типу Sandown. Після цього Нідерланди передали нам кораблі типу Alkmaar.

Офіцери, які в майбутньому можуть увійти до штабу операції з розмінування акваторії нашого моря, тут мають можливість потренуватися і випробувати свої сили на практиці.

Партнери відзначають високий рівень підготовки українських моряків, бо для них робота в умовах швидкої зміни ситуації вже знайома з бойової практики розмінування морських акваторій.

Окреме оцінювання вже пройшли екіпажі протимінних кораблів «Маріуполь» і «Мелітополь». Вони продемонстрували належну підготовку, зокрема під час оформлення оперативних документів і доповідей відповідно до стандартів НАТО.

Це дуже важливо для забезпечення сумісності з партнерами, бо разом з українськими силами до навчань залучені кораблі Франції, Великої Британії, Литви та Польщі, які виконують завдання під координацією українського штабу.

— Як зараз проходять навчання, які основні етапи вже відбулися та які завдання виконують українські моряки?

— Спочатку був підготовчий, організаційний етап: розроблення плану дій і плану операції, налагодження взаємодії з представниками інших держав. Далі — дії в морі, тобто безпосередній пошук і знищення міноподібних об’єктів. Усе це відбувається під керівництвом штабу.

Отже, навчання фактично складаються з двох основних частин: штабного планування та практичних дій у морі.

— Який практичний результат мають продемонструвати українські ВМС за підсумками нинішнього етапу Sea Breeze? Що означатиме успішне проходження навчань для подальших багатонаціональних операцій?

— Коли наші екіпажі проходять ці рівні оцінювання, можна говорити про те, що вони набули достатнього рівня сумісності. Це дозволяє виконувати практичні завдання у складі корабельних угруповань інших держав або українських угруповань із залученням іноземних партнерів.

До речі, маючи вже дві оцінені команди, Військово-Морські Сили одразу відгукнулися на можливість долучитися до операції з розмінування Ормузької протоки. Це приклад того, навіщо потрібне таке оцінювання. Будь-яка морська держава, здатна зробити власний внесок у міжнародну морську безпеку, має зовсім інший міжнародний статус.

Для України це також важливо, бо якщо подивитися на нашу Стратегію морської безпеки, можна побачити, що інтереси України як морської держави не обмежуються акваторією Чорного моря або внутрішніми водними шляхами. Вони поширюються і на Світовий океан.

Якщо ми прагнемо бути частиною міжнародної морської спільноти, то маємо долучатися до таких міжнародних операцій. Тому ми одразу заявили, що готові взяти участь у разі потреби та ухвалення відповідного практичного рішення. Це один із практичних результатів таких навчань.

— Які саме рівні оцінювання проходять українські підрозділи та як організована ця процедура?

— Загалом є чотири етапи оцінювання: самооцінка першого рівня, зовнішнє оцінювання першого рівня, самооцінка другого рівня і зовнішнє оцінювання другого рівня.

Цього року штаб тактичної групи проходить оцінювання НАТО другого рівня — NEL-2. Воно має підтвердити здатність українського штабу діяти за процедурами Альянсу та інтегруватися до складу постійних протимінних груп НАТО.

До речі, у складі Військово-Морських Сил є власні професійні оцінювачі — офіцери, які оцінюють не лише українських моряків, а й підрозділи інших держав. Вони мають відповідний статус, який дозволяє їм це робити, і постійно залучаються до такої роботи.

— У чому на практиці проявляється сумісність українських ВМС із силами НАТО? Які навички перевіряють під час штабної роботи та виконання завдань у морі?

— Робота в міжнародному середовищі вимагає розуміння не лише безпосередньої взаємодії на морі, а й протоколів НАТО, тобто способів взаємодії між представниками різних країн Північноатлантичного альянсу.

Робота штабу не менш важлива, ніж безпосередня робота кораблів у морі. Операція — це не лише кораблі. Це організація, розрахунок логістичних потреб, реагування на нестандартні ситуації, планування і управління діями.

Не слід забувати, що акваторія тут міжнародна і в ній також перебувають цивільні судна. Щоб правильно організувати всі ці процеси, необхідно мати доволі значний досвід організації протимінних операцій.

Щороку ми демонструємо дедалі кращі результати. Штаб операції складається з українських офіцерів, звісно, офіцерів Військово-Морських Сил. Фактично ми вже можемо самостійно організовувати такі операції та керувати їх проведенням.

— Наскільки українські протимінні кораблі та їхні екіпажі вже готові діяти у складі спільного корабельного угруповання за єдиними процедурами?

— По-перше, у Великій Британії перебувають наші протимінні кораблі, які увійдуть до складу майбутньої протимінної бригади Військово-Морських Сил. Одночасно тут відбуваються навчання та оцінювання наших екіпажів.

Ці кораблі надходили не всі разом, а поетапно. Тому різні команди мають різний рівень навченості й підготовки та, відповідно, перебувають на різних етапах оцінювання — як внутрішнього, так і зовнішнього.

Кожна команда, беручи участь у таких навчаннях, отримує можливість працювати у складі корабельного угруповання та набувати досвіду взаємодії з кораблями інших держав. Паралельно оцінюються дії екіпажів.

Для України дуже важливо, щоб наші екіпажі мали підтверджений рівень сумісності. У майбутньому це дозволить залучити партнерів до операції з розмінування акваторії Чорного моря — принаймні ті держави, які також мають узбережжя Чорного моря і стикаються з тією самою проблемою мінної небезпеки.

Це Румунія, Болгарія і Турецька Республіка. До речі, Сакартвело також щороку бере участь у навчаннях в обох компонентах і представлена доволі широко.

Отже, мета навчань цілком практична — підготувати можливість залучення наших партнерів до спільних дій у нашій акваторії, щойно така можливість з’явиться.

— Які безекіпажні системи використовують під час навчань для пошуку та знешкодження мін і чи обмінюється Україна з партнерами досвідом застосування власних морських дронів?

— Під час цих навчань ми використовуємо штатні дрони, якими укомплектовані сучасні протимінні кораблі. Вони призначені для того, щоб виявляти міноподібні об’єкти, а потім ідентифікувати їх, підтверджувати, що це справді міни, і знешкоджувати.

Але це іноземне обладнання, яким укомплектовані кораблі, тому тут ми все-таки більше навчаємося. Ці системи іноземного виробництва.

— Як країни-партнери готують українські екіпажі та штаби і чого самі навчаються в українських моряків з огляду на їхній бойовий досвід?

— У штабній роботі наші партнери здебільшого виступають як оцінювачі або ментори. Водночас вони також тренуються: існує відповідний сценарій, за яким нам ставлять завдання, а український штаб організовує їх виконання.

Не всі держави представлені тут безпосередньо своїми кораблями або іншими засобами. Деякі країни беруть участь лише на рівні офіцерів штабу або як спостерігачі. Це нормальна практика.

У будь-якому разі міжнародні навчання — це підтримка і можливість побачити, як відбувається взаємодія на різних рівнях.

Нашими найбільшими партнерами, звісно, є Велика Британія і Сполучені Штати. Це держави, які стояли біля витоків навчань Sea Breeze, завжди брали в них участь і залишаються нашими ключовими партнерами.

Разом з українськими силами до навчань залучені кораблі Франції, Великої Британії, Литви та Польщі, які виконують завдання під координацією українського штабу.

Український досвід зараз, мабуть, є одним із найбільш затребуваних у світі. Ми беремо участь у повномасштабній війні двох регулярних армій. Цей досвід ми, на жаль, здобули проти власної волі та дуже великою ціною. Саме тому він цікавить усіх наших партнерів.

Це стосується і дій у морі, зокрема розмінування безпосередньо в бойових умовах, і таких речей, як наші інформаційні технології та системи ситуаційної обізнаності.

Наприклад, усі наші партнери з легкою заздрістю дивляться на те, як ми працюємо з українською системою DELTA. Вона справді дуже сучасна, і в цьому напрямі ми дещо випереджаємо наших партнерів. Тому нам є що продемонструвати і чим поділитися.

Не менш цікавим наш досвід був і під час сухопутної компоненти навчань. Там ситуація ще показовіша, оскільки багато країн-партнерів досі доктринально живуть у парадигмі Другої світової війни.

Коли приїжджають українські морські піхотинці, вони демонструють, що сучасна війна вже кардинально змінилася. Тому партнери відверто зацікавлені в нашому бойовому досвіді.

— Що змінилося у підготовці українських екіпажів і штабів порівняно із Sea Breeze 2025 року та попередніми навчаннями?

— Головною новацією, мабуть, є наступний рівень, якого ми досягаємо. Фактично ми можемо продемонструвати, що попередні навчання не минули даремно і що за цей рік ми дечого навчилися.

Особливістю, наприкла, є залучення більшої кількості підготовлених українських екіпажів. Це свідчить про прогрес, якого ми досягли.

Загалом усі ці дії та підготовка нашого протимінного складу — це майбутнє України і майбутні можливості нашої держави. Це надзвичайно важливо, зокрема з погляду економічної безпеки України.

— Як результати Sea Breeze 2026 планують використати для майбутнього розмінування Чорного моря? Наскільки реально розпочати таку операцію ще під час війни, коли зберігається загроза російських ударів і нових мінувань?

— По-перше, має бути забезпечений відповідний рівень безпеки, який дозволить провести таку операцію.

Необхідно розуміти, що для росіян немає нічого святого. Звісно, протимінні кораблі також розглядатимуться ними як цілі. Їхнє очевидне завдання — максимально ускладнити нам життя і перешкоджати гарантуванню безпеки цивільного судноплавства в цьому регіоні. Тому з безпекового погляду початок такої операції зараз є малоймовірним.

Крім того, ці кораблі не можуть потрапити в акваторію Чорного моря інакше, ніж через турецькі протоки. Допоки триває активна фаза конфлікту, діє режим, передбачений Конвенцією Монтре 1936 року, який обмежує прохід військових кораблів до Чорного моря.

Тому зараз ми виконуємо домашнє завдання — готуємося до майбутньої операції. Цей процес потребує кількох років, і ми не втратили цей час даремно. Операція, звісно, відбудеться, коли будуть усунені два основні обмежувальні чинники: буде досягнутий належний рівень безпеки та з’явиться можливість залучити наші протимінні кораблі до роботи в акваторії.

За нашими оцінками, лише перша фаза такої операції може тривати від п’яти до восьми років.

Війна