Виросла в окупації, обрала Україну і військову службу, де знайшла своє кохання

24 липня 2026 р. 06:34

24 липня 2026 р. 06:34

Дев’ять років Марія з позивним «Барвінок» прожила в окупованому Донецьку.

Після виїзду вона долучилася до Сил оборони, а на службі у 28 ОМБр зустріла майбутнього чоловіка — американського оператора БПЛА Адама.

«Все українське стало забороненим»

Окупацію рідного міста Марія побачила ще дитиною — у 2014 році.

«Не було розуміння, що відбувається. В якийсь момент просто помінялися прапори, і все українське стало поганим, забороненим», — згадує вона.

Відтоді ще довго Марія не знала відповіді на питання, ким себе вважати.

Широкомасштабне вторгнення 2022 року застало її вже достатньо дорослою, щоб почати ставити собі запитання. Розмова з батьками не допомогла: вони, за словами Марії, мають проросійську позицію.

«Швидко стало зрозуміло, що це нічого не дасть».

Тож відповіді вона шукала сама — розпитувала в інтернеті друзів, які весь цей час жили в Україні. Ще в окупації почала потроху переходити на українську мову — пригадувати те, чого в донецькій школі майже не залишилося: українська там була факультативом раз на два тижні.

«Мені стало настільки нестерпно перебувати в окупованому Донецьку, що я вирішила: єдиний шлях чогось досягти, зробити щось корисне зі своїм життям — це виїхати», — каже Марія. У 2023 році їй це вдалося.

«Відчула, що маю робити більше»

Далі були, за її словами, два складні роки адаптації. У цей період Марія жила в Харкові та волонтерила: долучалася до культурних спілок, плела маскувальні сітки, брала участь у чеському проєкті, пов’язаному з дітьми з Херсона та Харкова.

До війська вона прийшла із цивільної професії, від якої мало хто очікує такого повороту, — вчителювала в початковій школі.

«В якийсь момент відчула, що мені цього недостатньо, що я маю робити більше», — пояснює вона своє рішення піти служити.

Аргументом стала англійська: Марія знала, що в українському війську служить багато іноземних добровольців, і вирішила, що знання мови може бути корисною навичкою. Вона зв’язалася з батальйоном «Флеш», пройшла співбесіду — і її прийняли.

«Ми даємо пілотам цілі»

Підрозділ Марії — батальйон безпілотних систем, який працює з FPV-дронами та важкими бомберами різних типів. Марія «Барвінок» служить бойовою черговою: передає операторам БПЛА цілі та допомагає їм уражати їх.

«Пілоти і чергові перебувають окремо. Ми даємо пілотам цілі і допомагаємо їм по цих цілях влучити, щоб їх знищити», — описує вона свою роботу.

З екіпажами FPV, зазначає Марія, працювати простіше, адже важкі бомбери наражаються на більшу небезпеку. За її словами, на них цілеспрямовано полює «Рубікон», щоб порушити логістику.

«Важкий бомбер може завдати набагато більше шкоди, ніж FPV, бо піднімає в повітря значно більшу масу. Тому бомбери — це небезпечно: їх часто збивають, хтось може дістати поранення», — пояснює Марія.

Попри м’який характер — «а це багато в чому протилежність того, якою має бути людина у війську» — її страхи щодо того, як її сприймуть, не справдилися.

«Навпаки: мене підтримали, мені допомагають навчатися. Якщо я не розумію якогось терміна — можу загуглити або спитати напряму, і хлопці та дівчата завжди пояснять».

У тому, що росія програє цю війну, Марія не сумнівається.

«У росії не було причин цю війну починати — вони зробили це через імперські амбіції, а не тому, що Україна чи якась інша країна їм загрожувала. А ми захищаємо свою домівку, і нас підтримують люди по всьому світу», — каже вона.

Доказ цього, за словами Марії, — поруч: у «Флеші» служить цілий іноземний підрозділ, а в різних підрозділах Збройних Сил України є добровольці, які приїхали з безпечних країн, «бо розуміють наслідки того, що станеться, якщо росія окупує Україну повністю».

Кохання, яке почалося з помилкових координат

Свою другу половинку Марія зустріла на службі. З Адамом, іноземним добровольцем зі США та оператором БПЛА, вони познайомилися через роботу — за обставин, які складно назвати романтичними.

Була нічна зміна, працювали важкі бомбери. Надійшло прохання скинути піхоті посилку з провізією — водою та їжею. Але черговий піхоти передав неправильні координати, і Марія скоригувала Адама не туди.

Командир батальйону сказав не повторювати місію: ресурси були обмежені, а організовувати логістичні поставки на позиції — складно.

«Я написала про це Адаму, а він відповів: ні, у нас достатньо, ми готові поділитися. Це наші українські брати, ми маємо їм допомогти, — згадує Марія. — Саме тоді я звернула на нього увагу. Я була дуже здивована: я б не засуджувала його, якби він послухав комбата. Але він наполіг».

Марія перепитала дозволу в командування — і другу місію, вже за правильними координатами, виконали успішно.

Після цього вони почали більше спілкуватися в особистих повідомленнях. Марія, яка тоді була новенькою, розпитувала, як працює «Вампір», а Адам їй пояснював.

Вони домовилися про зустріч, але в підрозділі сталася трагедія: під час виконання бойового завдання загинув їхній побратим Джун. Адам допомагав евакуювати його тіло, щоб передати рідним і поховати як слід.

«Він ділився зі мною своїми відчуттями, а я була людиною, яка його підтримала. Це нас дуже зблизило», — каже Марія.

Згодом вони почали зустрічатися — бачилися, коли збігався вільний час, а решту надолужували онлайн.

«Партнерство так і працює: коли одна людина не в ресурсі, інша має бути трохи сильнішою. А потім — навпаки. У нас так і відбувається. Ми підтримуємо одне одного».

Нещодавно Адам освідчився. Тепер пара оформлює документи, щоб одружитися.

«Не боятися пробувати»

Своїм одноліткам — і молодшим — Марія радить одне: не боятися пробувати.

«Тривожність — „ой, у мене не вийде, ой, мене не приймуть“ — дуже часто заважає чогось справді досягти і зробити перший крок. Якщо не вийшло — завжди можна знайти інший вихід. Безвихідних ситуацій майже не буває».

Плани на після перемоги в неї прості й дуже конкретні. Поїхати на море — і в ідеалі не до Криму, а до Бердянська, який асоціюється з дитинством і вільним Донецьком. Ілюструвати дитячі книжки. А ще — долучитися до спільнот, які їздять в експедиції селами та відтворюють автентичне вбрання і пісні.

Матеріал створено у співпраці з Центром рекрутингу іноземців та осіб без громадянства.

Війна