Пам’яті Олександра Вернігорова (позивний «Дев’ятка»)

24 липня 2026 р. 09:22

24 липня 2026 р. 09:22

Олександр народився 6 лютого 1988 року.

З дитинства захоплювався фотографуванням. ​Відвідував фотогурток і щоразу шукав можливості зафіксувати важливі моменти.

Під час навчання у технікумі почав підпрацьовувати. Влаштувався охоронцем у телекомпанію, на «9-му каналі», де вже ці обов’язки виконував батько. Коли звільнилося місце оператора, то юнак вирішив спробувати працювати з телекамерою.

І в Олександра все вийшло. Так він знайшов справу до душі, яку дуже любив.

Журналіст Олександр Коптєв зазначає, що оператор був постійно сфокусованим та прямолінійним на роботі, справжнім професіоналом, на якого завжди можна було покластися.

Колега Ольга Василець так розповіла Інституту масової інформації про операторську роботу Олександра Вернігора: «Якщо це якийсь мітинг, конфліктна якась зйомка, то ставили завжди оператором Сашу Вернігорова. Він у такому кіпіші був надзвичайно ефективний. Хоча міг відпрацювати насправді будь-де. І на мітингу якомусь, де треба швидко реагувати, і на виставці».

Ольга Владимирова каже , що Олександр був відчайдухом: «Міг повернутися із "замєса" з фінгалом, але і з перемогою». Зізнається, що з ним і сварилися, і мирилися: «Зухвалий був, гарячий, усі ризиковані зйомки брав на себе, любив, щоб "каша кипіла" і кров грала. Завжди зі зйомки поверталися з ексклюзивом. Сперечалися до хриплого горла».

Одним із захоплень Олександра був страйкбол - командна військово-тактична гра, в якій учасники використовують точні пневматичні копії реальної зброї, що стріляють безпечними пластиковими кульками. На його Фейсбук-сторінці можна знайти багато натхненних фото.

За тривалим періодом роботи в команді «9-го каналу» прийшов наступний -  хлопець перейшов працювати на телеканал «Відкритий».

Після початку повномасштабної російсько-української війни, у липні 2022 року, Олександр добровільно вступив до полку «Азов». А вже звідти перевівся у Третю штурмову. В армії відкрив у собі новий талант — пілотування БПЛА.

Позивним собі взяв слово «Дев’ятий». Цим розчулив і ошелешив багатьох колег.

Олександр  результативно нищив нападника. Пройшов багато гарячих точок, захищаючи країну від росіян.

Загинув оператор безпілотних систем під час бойового завдання 28 червня 2026 року на Харківському напрямку.

Прощання з Олександром Вернігоровим відбулося в Дніпрі 3 липня, в Храмі Різдва Пресвятої Богородиці.

«Це був справжній чоловік та справжній воїн, завжди відповідав за свої вчинки, за свої слова, - сказав побратим «Схід», командир взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів.

«Він віддав своє життя за свободу і незалежність нашої держави, захищаючи нас з вами та наближаючи наше мирне майбутнє», - підкреслив старший лейтенант Сергій Гурін, офіцер відділення ЦВС.

«Саня, дякую за все, ти був справжнім. Спи спокійно. Добра, світла пам'ять про тебе і вдячність за зроблене тобою і твій подвиг, назавжди залишаться з нами», - написав колега і друг Анатолій Шинкаренко.

Поховали воїна на кладовищі Діївка-2 у Дніпрі.

У захисника залишилися мати, батько та 11-річний син.

Вдячність, пам’ять і шана Захисникові!

Валентина Кащенко

Фото: Фейсбук-сторінка Саша Вернигоров

За матеріалами: Інститут масової інформації , Дніпропетровська обласна організація НСЖУ , «Дніпро Прес»

Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform

Війна