Пам’яті історика, гранатометника Вячеслава Зайцева

01 серпня 2026 р. 10:24

01 серпня 2026 р. 10:24

Вячеслав Зайцев — десантник-«кіборг», історик, завідувач інформаційно-видавничого відділу Національного заповідника «Хортиця», депутат Запорізької міськради останніх двох скликань. Був лицарем ордена «За мужність» III ступеня, учасником оборони Донецького аеропорту, мав два поранення. З першого дня широкомасштабної російської агресії проти України знову став на захист рідної землі.

Військовим журналістам АрміяInform пощастило бути знайомими із Вячеславом. Востаннє ми зустрілися наприкінці листопада 2020 року під час навчань резервістів у окремій повітрянодесантній бригаді. Тоді міцний, доброзичливий та виважений молодший сержант Зайцев відразу привернув до себе увагу і погодився розповісти про побратимів, свій бойовий шлях, а також поділився спогадами про бої на Донеччині.

Уже у березні 2014 року, під час першої хвилі мобілізації, Вячеслав прийшов до тоді ще військкомату записуватися в добровольці. За його плечима була строкова служба в бойовій десантній частині в Болграді, тому вже невдовзі у складі 79-ї аеромобільної бригади він відбув на адміністративний кордон із Кримом у район Чонгара.

А у травні прийшов наказ передислокуватись у Донецьку область. На Донбасі воїн-десантник разом зі своїми бойовими побратимами визволяв українські міста та села і пройшов з боями сотні кілометрів.

У ті дні Вячеслав згадував, що під час АТО найгарячіше було в Донецькому аеропорту. Він був гранатометником. На початку жовтня у старому терміналі дістав своє перше поранення. Захисників дуже активно обстрілював ворожий танк. Він бив по поверхах й майже всі наші хлопці зазнали ушкоджень.

Поранення Вячеслава в ділянку живота, на щастя, виявилося легким — тоді його врятував бронежилет.

Рана не була смертельною, тож він відмовився від евакуації, залишився в терміналі й продовжував виконувати бойові завдання. Інтенсивність ворожих атак нарощувалася, противник прострілював усе навколо і поранених ставало дедалі більше. Обставини складалися так, що із гранатометників Cлавко залишився один. Він нищив кулеметні гнізда ворога, які були в декількох десятках метрів від нього та не давав противнику висунути голови.

Зазнавши поранення, Вячеслав залишався в аеропорту ще тиждень та вийшов з термінала за ротацією.

У ті дні я поцікавився, що допомагало йому вистояти? На що Вячеслав відповів: «ДАП я захищав двічі — у жовтні та листопаді 2014-го. І завжди поряд були товариші, які теж ішли в бій. Адже відмовитися або сказати, що я не хочу чи нога болить, на фронті було реально соромно. І, звичайно, допомагала віра в мою родину — любов до мами, дружини та донечки».

24 лютого 2022 року Вячеслав Зайцев знову став до лав Збройних Сил України. Він до останнього подиху захищав свою державу й загинув у бою у жовтні 2022 року.

Вічна пам’ять Герою!

Олександр Колесник

Фото: Євгеній Романов, Анатолій Волков, Фейсбук-сторінка Вячеслава Зайцева

Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform

Війна