Fire Point залучила європейські технології до створення системи Freyja

04 серпня 2026 р. 20:28

04 серпня 2026 р. 20:28

У липні співзасновник Fire Point Денис Штілерман повідомляв, що компанія почала отримувати від європейських партнерів технічну документацію для радарів, головок самонаведення та каналів передавання даних системи Freyja . Тепер український виробник безпілотників і ракет домовився з понад десятком європейських оборонних компаній про постачання необхідних компонентів. Генеральна директорка Fire Point Ірина Терех заявила, що фахівці вже почали об’єднувати їх у єдину систему протиракетної оборони. Про це повідомило інформаційне агентство Reuters.

Україна тривалий час шукала партнерів для створення зброї, здатної знищувати російські балістичні ракети. Вони рухаються зі швидкістю, яка у кілька разів перевищує швидкість звуку, тому їх перехоплення потребує складних радарів, систем наведення та швидкісних ракет.

Загальноєвропейський проєкт Freyja офіційно запустили у Парижі минулого місяця. До нього приєдналися десять урядів і дванадцять оборонних компаній. Серед учасників – Eurosam, Leonardo, Thales і Saab.

Нині Київ використовує американські комплекси Patriot для знищення балістичних цілей. Водночас у світі бракує ракет-перехоплювачів для цих систем. Дефіцит додатково посилила війна в Ірані, через що Україна стала ще вразливішою до російських ударів.

"Майже все узгоджено", — сказала генеральна директорка Ірина Терех, додавши, що до промислової частини проєкту приєдналися 13 партнерів. Компанія розраховує провести перше успішне перехоплення до середини 2027 року.

Fire Point надає для системи ракету FP7.X. Це швидша версія балістичної ракети FP7, яку планують використовувати як перехоплювач. Зараз українська компанія поєднує її із системою наведення, яку також називають головкою самонаведення.

Терех зазначила, що проєкт увійшов у найскладнішу та найбільш інтенсивну фазу. Інженери мають об’єднати ракету з оглядовими радарами, радарами супроводу цілей та системами наведення.

Норвезька компанія Kongsberg працює над командним центром, який має з’єднати всі компоненти в одну систему. Німецька Diehl Defence може надати головку самонаведення. Компанія виробляє подібні системи для власного комплексу протиповітряної оборони IRIS-T. Представник Diehl підтвердив переговори з Fire Point.

Fire Point планує знизити вартість однієї ракети-перехоплювача до менш ніж одного мільйона євро, або приблизно 1,2 мільйона доларів. Це у чотири-шість разів дешевше за ракету для системи Patriot.

"Ми намагаємося втиснути програму, яка зазвичай триває 20 або 30 років, у лічені кілька років", — пояснила Терех, додавши, що Fire Point уже провела щонайменше п’ять випробувань ракети-перехоплювача.

У проєкті використовуватимуть відкриту архітектуру. Це дозволить замінювати окремі компоненти без повної перебудови системи. Наприклад, радар компанії Weibel можна буде замінити на обладнання Saab.

Кількість промислових партнерів надалі може зрости приблизно до 20. Це має збільшити виробничі можливості проєкту. Терех також повідомила про переговори з українськими державними виробниками ракет, але не назвала компанії.

Підприємства, які беруть участь у Freyja, фінансуватимуть дослідження та розробку до створення мінімально життєздатного продукту. За словами Терех, таким результатом вважатимуть успішне перехоплення балістичної ракети.

Fire Point очікує, що одна пускова установка нестиме від чотирьох до шести ракет. Для першої версії системи успішне знищення балістичної цілі хоча б однією ракетою з такого залпу стане прийнятним результатом. Ракета зможе прорвати оборону лише тоді, коли всі перехоплювачі з однієї установки промахнуться. Галузевим стандартом вважається ймовірність шести послідовних промахів нижче 5%.

"Ми очікуємо, що пускова установка матиме від чотирьох до шести ракет. Тож якби з однієї партії відбулося перехоплення балістичної ракети для MVP, це був би чудовий результат", — зазначила Терех.

Експерт з ракетних технологій Норвезького інституту оборонних досліджень Фабіан Гоффманн пояснив, що для цього кожна ракета має влучати приблизно у 40% випадків. За його словами, вартість у один мільйон євро була б дуже низькою та вражаючою для такого озброєння.

Ракета FP7 також має ударну версію для ураження наземних цілей. Вона пройшла близько 15 випробувальних запусків. Нині Міністерство оборони України проводить її сертифікацію. Ірина Терех очікує, що цей процес триватиме ще від двох до чотирьох тижнів. Перше бойове застосування ударної версії FP7 планують на початок осені.

На кінець осені компанія готує бойове використання значно більшої балістичної ракети FP9. У Fire Point стверджують, що її дальності вистачить для ураження цілей у Москві. За словами Терех, архітектура FP7 спирається на радянські розробки перехоплювачів для систем С-300 та С-400. Однак нинішня ракета Fire Point має лише близько 20% подібності до цих зразків.

Співзасновник компанії Денис Штілерман раніше заявив, що радянські креслення вдалося отримати за сприяння Тимура Міндіча. Він був бізнес-партнером президента України Володимира Зеленського.

Міндіча обвинувачують у корупції. Нині він переховується в Ізраїлі. За твердженням Fire Point, компанія відмовилася від його пропозиції придбати частку підприємства.

Fire Point також продовжує створення власного двигуна для крилатої ракети FP5, відомої як Flamingo. Цього року ракета вже вразила кілька важливих військових об’єктів на території Росії.

Раніше компанія використовувала вживані реактивні двигуни. Терех порівняла їх пошук із перебиранням кладовища двигунів або товарів у магазині вживаних речей.

Такі двигуни стає дедалі складніше знаходити. Тому Fire Point зараз збирає перші десять одиниць власного прототипу.

"Щойно ми будемо задоволені результатами випробувань цих тестових двигунів, "Фламінго" точно буде ще набагато більше", — підсумувала Терех.

Раніше у Fire Point розкрили концепцію антибалістичної ракети FP-7.x , перша версія якої має знищувати цілі підривом бойової частини, а наступні — прямим зіткненням за технологією Hit-to-kill. Головною невирішеною частиною проєкту залишалася головка самонаведення. Над нею працювали дві європейські та одна українська компанії.

Війна