Дружина звільненого з полону захисника розповіла історію про його пошук та допомогу полоненим побратимам

29 серпня 2026 р. 04:16

29 серпня 2026 р. 04:16

Чоловік Катерини зник безвісти під час виконання завдання 25 жовтня 2024 року на Покровському напрямку. Згодом вона отримала офіційне сповіщення про його зникнення, а вже через місяць самостійно знайшла відео, яке підтвердило, що він перебуває в полоні . Через пів року після зникнення вона дізналася, що чоловіка утримували в Чечні, у Грозному. З полону він повернувся в результаті обміну в квітні цього року.

«Про те, що він у полоні, я дізналася через місяць. Випадково знайшла відео у росіян на їхньому Першому каналі по телебаченню. Не було ніде – ні в телеграмах, ні в яких соціальних мережах», – розповіла Трайдук.

За її словами, на відео російського телебачення показали групу з восьми морських піхотинців, які потрапили в полон у районі населеного пункту Гірник Донецької області на Покровському напрямку. Обличчя військових були закриті, однак рідним вдалося їх упізнати. Серед цих військовослужбовців були й двоє хлопців-сиріт. Вона почала домагатися, щоб їх також офіційно шукали, попри те, що не була їхньою родичкою.

«Я їм не сестра, ніхто. Але і в них були заведені особисті кабінети в Координаційному штабі, подані всі заяви до Червоного Хреста. Хто хоче, той зможе. Кажу: в мене є така інформація, така і така. Більше в мене нічого нема. Але я хочу відкрити, щоб цих хлопців офіційно шукали та розуміли, де вони знаходяться», – розповіла Трайдук.

Серед труднощів пошуку були і юридичні обмеження через те, що Катерина з чоловіком не перебували в офіційному шлюбі, і проживання далеко від Києва – у Дніпропетровській області. Але все це не стало на заваді пошукам і регулярним поїздкам до Києва, куди Катерина приїжджала по два-три рази на тиждень, звертаючись до різних установ.

Однією з головних мотивацій у пошуках була їхня маленька донька Марійка, якій на момент мобілізації батька було два роки.

«Саме її запитання: "Де тато?" – це була найбільша мотивація. Я повинна була в першу чергу знайти її батька – не свого чоловіка, а батька своєї дитини», – зазначила Трайдук.

Після звільнення чоловіка з полону Катерина не припинила діяльність, пов'язану з пошуком полонених та зниклих безвісти. Чоловік після звільнення попросив її не залишати його побратимів, які досі перебувають у полоні. Вона продовжує цю роботу як координаторка об'єднання родин 35-ї бригади морської піхоти.

«Тепер моя основна мотивація – це мій чоловік. Тому що в Чечні залишилися хлопці. Він дуже просив, побачивши, яку ми роботу робили: будь ласка, не залишай свою роботу, нашу бригаду, хлопців у Чечні, хлопців 35-ї морської піхоти», – розповіла Трайдук.

За її словами, чоловік підтримує продовження цієї роботи, однак після пережитого в полоні сам ні морально, ні фізично поки не готовий долучатися до неї публічно.

Продовжувати активну діяльність Катерину Трайдук мотивують і родини військовослужбовців 35-ї бригади – матері, дружини, сестри та інші близькі захисників, з якими вона об'єдналася під час пошуків чоловіка і які, за її словами, стали для неї другою родиною.

Як повідомляв Укрінформ, загалом від 24 лютого 2022 року додому з російського полону вже повернулися 9716 українців .

Нещодавно Координаційний штаб спільно з Укрпоштою ввели в обіг поштові марки «Ми чекаємо!» . Випуск присвячений українським військовополоненим, особам, зниклим безвісти за особливих обставин, та їхнім родинам.

Війна