Від іранської армії до українського фронту: як військовий медик Хосро став на захист України

04 вересня 2026 р. 13:05

04 вересня 2026 р. 13:05

Хосро служив в іранській армії, відкрив ресторан у Києві, а після вторгнення пішов на фронт. За участь у війні на боці України в Ірані його засудили до страти.

Історію бійця оприлюднили на сторінці 128-ї окремої важкої механізованої бригади «Дике поле».

За плечима — чотири вищі медичні освіти та знання восьми мов. Серед них — українська, яку він опанував після одруження з українкою.

Спочатку його дружина переїхала до Ірану. Згодом подружжя вирішило перебратися в Україну. Хосро не приховував свого ставлення до подій у рідній країні.

«Я не був згоден із тим, що відбувається в моїй рідній країні, але й змінити нічого не міг. Тому я став політичним біженцем», — розповідає він.

Оселившись в Україні, Хосро вирішив змінити професійний напрям і став ресторатором. У Києві він відкрив заклад європейської кухні.

Вибір був свідомим. По-перше, чоловік не хотів зайвий раз перетинатися із земляками через свій статус політичного біженця. По-друге, він сам полюбляв європейську кухню.

Однак після початку повномасштабного вторгнення життя Хосро кардинально змінилося.

Коли російські війська підійшли впритул до Києва, він вирішив вступити до українського війська.

Та знайти для нього місце в ЗСУ виявилося непросто. Жоден ТЦК не наважився мобілізувати іноземця, який раніше служив в іранській армії, навіть попри його медичну освіту та військовий досвід.

Тоді Хосро дізнався про територіальну оборону. Як і тисячі інших киян, він долучився до 124-ї бригади ТрО.

Згодом військовий лікар перейшов до морської піхоти. Брав участь у визволенні Херсонщини та численних евакуаціях поранених човнами.

Одна з таких евакуацій ледь не стала для нього останньою.

«Одного разу я поїхав із групою розвідників морської піхоти, щоб забрати важкопоранених. Росіяни нас побачили й накрили вогнем артилерії та РСЗВ. Один зі снарядів ліг так близько, що човен перевернувся, і я опинився у крижаній воді.

Я подумав: „Ось і все, Хосро“, — і почав прощатися з життям. Але наші морпіхи були справжніми професіоналами — фактично врятували мене», — пригадує він.

Повернення до Херсона також завершилося трагедією. Будинок, де Хосро жив разом із побратимами, російські війська обстріляли з реактивних систем залпового вогню. Внаслідок атаки військовий дістав численні поранення і надовго опинився в госпіталі.

Після тривалого лікування та реабілітації Хосро продовжив службу вже у 128-й бригаді «Дике Поле».

Після боїв на Київщині, Донеччині та Херсонщині для нього розпочався новий етап війни — Запорізький напрямок.

За словами військового лікаря, сучасна війна суттєво відрізняється від того, що він бачив раніше в Сирії та Афганістані.

«Ця війна дуже відрізняється від того, що я бачив у Сирії та Афганістані, де були постійні вуличні бої. Вона відрізняється навіть від того, що було у 2022–2023 роках. Тут я не бачу ворогів, але постійно виїжджаю на евакуації. Це перша війна дронів в історії людства», — каже боєць.

Хосро часто запитують, навіщо йому війна з усіма її небезпеками, адже його ресторан у Києві продовжує працювати.

Для нього відповідь очевидна: Україна не є його батьківщиною, але стала його домом. Тут живуть його дружина-українка та їхні діти. І саме цей дім намагається захопити російський ворог.

Тому Хосро вирішив його захищати.

За участь у війні на боці України в Ірані його засудили до страти. Водночас Росія залишається одним із найближчих союзників Ірану.

«Треба не тікати далі, а захищати те, що є», — говорить Хосро.

Незабаром у його родині має народитися ще одна дитина. І це, за словами військового, лише посилює його мотивацію боротися за дім, який він свідомо обрав.

Як повідомляла АрміяInform, медикиня Вікторія Зуєва почала свою військову кар’єру у 95-й окремій десантно-штурмовій Поліській бригаді у 2019 році та продовжує службу попри важке поранення.

Війна