«Айтівця відправити в піхоту — це свого роду злочин»: заступник командира 19-го корпусу про те, як не втрачати фах людей у війську - Війна

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

«Айтівця відправити в піхоту — це свого роду злочин»: заступник командира 19-го корпусу про те, як не втрачати фах людей у війську

11 вересня 2026 р. 18:48

11 вересня 2026 р. 18:48

Айтівці, інженери та інші технічні фахівці мають потрапляти туди, де їхні знання реально дають результат — зокрема в безпілотні й технологічні підрозділи.

У першому інтерв’ю після призначення заступником командира 19-го армійського корпусу про це розповів полковник Руслан Ткачук, який раніше очолював 100-ту окрему механізовану бригаду.

За його словами, одна з головних змін української армії після початку повномасштабної війни — до війська прийшли люди з абсолютно різним цивільним досвідом: учителі, водії, інженери, айтівці, менеджери.

І саме вони, переконаний Руслан Ткачук, багато в чому зробили військо технологічнішим і гнучкішим.

«За всю свою службу, а це понад 23 роки, я такої сильної, потужної армії не бачив. І це завдяки розумним людям, які прийшли до нас із цивільного життя», — сказав він.

Але важливо не просто набрати таких людей до війська, а дати їм роботу, де їхні знання справді потрібні.

«Тилові посади також важливі»: перша жінка уклала мотиваційний контракт з 81-ю бригадою ДШВ

У 100-й бригаді, каже Руслан Ткачук, намагалися дивитися не лише на посаду військовослужбовця, а й на те, що він уміє. Якщо людина має сильний технічний бекграунд, її логічніше спрямувати в безпілотні системи, інженерію чи інший напрямок, де вона може принести значно більше користі.

«Яка користь від того, якщо айтівець, який має потенціал виконувати завдання в безпілотних системах і нищити ворога, піде піхотинцем, дістане поранення або, не дай Боже, загине — і не зробить того, що міг би? Це свого роду злочин», — наголосив Руслан Ткачук.

За його словами, у бригаді саме з цього й виходили: якщо завдання можна виконати дроном, наземним роботом чи іншою системою — людину не варто без потреби підставляти під ризик.

Так у підрозділі послідовно розвивали безпілотну розвідку, ударні дрони, важкі бомбери, повітряну логістику та наземні роботизовані комплекси.

«Два роки — і ти маєш право звільнитися. Це важливо»: командир «Бродяг» — про нові контракти і війну розумом