Війна змінюється — рекрутинг теж: досвід 25-ї Січеславської ОПДБр

15 вересня 2026 р. 06:19

15 вересня 2026 р. 06:19

На п’ятому році великої війни комплектування війська стає дедалі складнішим завданням.

Значна частина тих, хто був готовий добровільно долучитися до Сил оборони, вже зробила це протягом перших років. Натомість люди, які сьогодні лише розглядають можливість служби, часто приходять із цілим набором страхів, стереотипів і запитань.

Водночас змінюється сама війна. Сучасна бригада — це вже не лише піхота, артилерія чи бронетехніка. Масове застосування FPV-дронів, розвідувальних та ударних БПЛА, засобів РЕБ і наземних роботизованих комплексів створює попит на дедалі ширше коло спеціалістів.

Ці зміни добре видно на прикладі 25-ї окремої повітрянодесантної Січеславської бригади 7-го корпусу ШР ДШВ Збройних Сил України . Бригада має значний бойовий досвід, зокрема брала участь у боях за визволення Святогірська та Лиману, воювала на Луганщині та Покровському напрямку. Разом зі зміною характеру бойових дій змінюються і її потреби в людях.

Як знайти цих людей, коли сама думка про військо викликає в багатьох страх? Чим теперішній рекрутинг відрізняється від теперішньої мобілізації? І чи обов’язково цивільній людині бачити себе «воїном», щоб знайти своє місце в сучасній армії?

Про це АрміяInform поговорила з начальником відділення рекрутингу 25-ї окремої повітрянодесантної Січеславської бригади майором Андрієм Макаровим .

«Люди запитували: ми звідси зможемо вийти?»

Рекрутинговий центр у Дніпрі — фізична точка контакту бригади із цивільними. Значна частина рекрутингу водночас відбувається дистанційно: через сайт, онлайн-заявки та телефонні співбесіди.

— Ця точка — обличчя бригади. Ми тут для тих людей, які хочуть розібратися, вибрати спеціальність, зрозуміти, що таке військова служба, грошове та речове забезпечення. Людина може прийти, подивитися своїми очима і прийняти рішення , — пояснює майор Андрій Макаров.

Сьогодні до рекрутингового центру заходять значно спокійніше. На початку його роботи ситуація була іншою.

— Коли ми тільки відкривалися, люди боялися заходити. Не заходячи, запитували: «Ми зможемо звідти вийти?» Тому що нас ототожнювали з військкоматом. Із часом інформації стало більше, люди спокійніше з нами спілкуються.

Однак один із найстійкіших страхів залишається.

— У людей сформувалася думка, що як тільки вони переступають поріг військової частини, то одразу потрапляють у штурм. У безкінечний штурм. Як тільки людина бачить військового, в її уяві це постійні штурми, з яких вона вже не зможе вийти.

Тому одне з перших завдань рекрутера — не переконати людину будь-якою ціною підписати контракт, а зменшити невідомість і зняти тривогу.

— Щоб позбутися страхів, треба розібратися із цим питанням. Людина повинна розуміти, що з нею буде відбуватися. Ми на кожному етапі розповідаємо, поетапно розбираємо, що буде з людиною, якщо вона прийде до війська.

Сучасній бригаді потрібні не лише штурмовики

Багато людей, які самостійно звертаються до рекрутингового центру, вже приблизно розуміють, чим хотіли б займатися. Часто вони шукають військову спеціальність, близьку до професії, яку мають у цивільному житті.

— До нас звертаються люди, які обирають фах заздалегідь. Вони мають у цивільному житті фах програмістів, діловодів, бухгалтерів, ремонтників і приходять для того, щоб знайти посаду в цьому напрямку.

Стереотипний образ війська часто відстає від реальності сучасної війни. За кожним бойовим підрозділом стоїть велика система людей, які забезпечують його роботу.

25-й Січеславській бригаді потрібні не тільки військовослужбовці безпосередньо на бойові посади. Потрібні фахівці для роботи з безпілотними та наземними роботизованими системами, ремонтники, спеціалісти із забезпечення, цифровізації та інших напрямків.

Тому рекрутери намагаються зрозуміти не тільки, ким людина хоче бути у війську, а й що вона вже вміє.

— Перше, що ми оцінюємо, — бажання людини. Потім стан здоров’я, освіту. Дивимося, ким вона працює в цивільному житті, щоб скласти загальну картину і щось їй запропонувати.

У цьому і полягає одна з принципових відмінностей рекрутингової моделі: знайти не просто людину для вакантного місця, а місце, де конкретна людина з її досвідом та здібностями буде найбільш корисною.

Замість невідомості — зрозумілий маршрут

Велика частина страху перед військом пов’язана не тільки з небезпекою війни. Цивільна людина часто просто не розуміє, що станеться після того, як вона скаже: «Я готовий служити».

У рекрутинговому центрі намагаються зробити цей маршрут максимально зрозумілим.

Після онлайн-заявки з кандидатом зв’язується рекрутер. Під час співбесіди з’ясовують стан здоров’я, освіту, цивільний професійний досвід, побажання щодо спеціальності та підрозділу.

За потреби організовують спілкування з майбутнім командиром.

Якщо людина ухвалює рішення долучитися до бригади, рекрутер продовжує її супроводжувати.

— Менеджер повністю цією людиною займається: проходить з нею ВЛК, заводить її у військову частину, там підписують контракт. Ми за руку ведемо цих людей.

За словами начальника відділення рекрутингу, траплялися навіть випадки, коли людина настільки боялася самого процесу оформлення, що співробітники центру їхали по неї додому і супроводжували на всіх наступних етапах.

Після зарахування військовослужбовець отримує передбачене речове забезпечення. Якщо раніше він не мав необхідної військової підготовки, наступний етап — навчальний центр Десантно-штурмових військ і базова загальновійськова підготовка.

Після її завершення військовослужбовець повертається до свого підрозділу та проходить додатковий період адаптації.

Логіка проста: цивільна людина не перетворюється на підготовленого військового в момент підписання документів.

Це послідовний процес.

«Рембо — це ми бачимо тільки у фільмах»

Чи можна за зовнішністю або попередньою професією визначити, хто стане хорошим військовим?

Відповідь майора Андрія Макарова на це питання руйнує ще один поширений стереотип.

— Таких людей дуже багато. Рембо — це ми бачимо тільки у фільмах. Тут приходять звичайні люди.

Начальник відділення рекрутингу нагадує: військовослужбовці, яких сьогодні бачимо з бойовими нагородами, також колись були цивільними.

— Ви бачите звичайних людей, які отримують відзнаки. Герої України, ордени «За мужність», Богдана Хмельницького — це звичайні громадяни України, які одягнули однострій, навчилися поводитися в бою і стали героями.

Це важлива зміна оптики для рекрутингу.

Війську не обов’язково шукати вже готового воїна. Потрібно знайти людину, зрозуміти її сильні сторони, визначити, де її здібності можуть бути найбільш корисними, навчити та адаптувати до служби.

Особливо це актуально для війни, яка дедалі більше потребує не лише фізичної витривалості, а й технічних, інженерних, цифрових, логістичних та управлінських компетенцій.

Найкращий рекрутер — військовий, якому довіряють

Між українськими бригадами сьогодні існує конкуренція за людей. Проте начальник відділення рекрутингу 25 ОПДБр не вважає, що відповіддю на неї має бути агресивніша реклама або обіцянки, які неможливо виконати.

— Наш принцип — це правда. Щоб людина сама обрала свою долю, ніхто їй неправду казати не буде. Якщо вона щось запитує, ми відповідаємо так, як воно є.

Завдання центру майор Андрій Макаров описує як «сервіс» конкретної бригади.

— Ми просто намагаємося допомогти людині розібратися з її запитанням. Найперше — побороти її страх. Ми не умовляємо: йди саме сюди. Ми даємо людині інформацію, а вона вже сама вирішує, що їй більше підходить.

Один із найефективніших каналів залучення людей узагалі працює без класичної реклами.

Це рекомендації тих, хто вже служить.

— Це називається реферальний рекрутинг, коли інформація однієї людини доходить до іншої. Переважно так воно і працює. Люди йдуть до своїх знайомих або родичів, які вже служать. І з їхніх відповідей у них вже є уявлення про цей підрозділ.

Людина, яка вже служить у конкретній бригаді, може відповісти на запитання, на яке не відповість жоден білборд: як тут насправді?

І на п’ятому році великої війни така довіра може виявитися одним із найцінніших ресурсів рекрутингу.

Іноземці, які самі шукають війну

Окремий напрям роботи рекрутингового центру 25-ї окремої повітрянодесантної Січеславської бригади — іноземці.

І тут рекрутери стикаються з майже протилежною моделлю мотивації.

Якщо український цивільний кандидат часто починає розмову зі страхів — чи не потрапить він одразу в штурмовий підрозділ, яку посаду отримає, що відбуватиметься після оформлення, — частина іноземців приїжджає в Україну вже з усвідомленим бажанням брати участь у бойових діях.

— Ми дуже активно працюємо з іноземцями, тому що це категорія людей, яка нині іде добровільно. Вони спеціально йдуть на війну, підписують піхотні контракти, хочуть брати участь у штурмах, піхотних боях. Вони мають мотивацію, — розповідає Андрій Макаров.

Географія таких кандидатів широка. За словами офіцера, до бригади звертаються громадяни США та європейських країн — Нідерландів, Іспанії, Португалії, Німеччини, Польщі, Болгарії. Є кандидати з Нової Зеландії, Перу, Бразилії та Колумбії.

І це не обов’язково професійні військові.

— Є люди з підготовкою, але переважно це цивільні люди, — говорить майор Андрій Макаров.

На його думку, для багатьох визначальною стає світоглядна мотивація.

— Вони хочуть допомогти світу побороти зло. Якщо вони цього не зроблять у межах України, то це зло перекинеться на Європу.

Для рекрутингу це важливий контраст. Українська та іноземна аудиторії можуть приходити до одного рекрутингового центру з абсолютно різних стартових позицій. Одній людині насамперед потрібно повернути відчуття контролю над власним майбутнім і пояснити, яким може бути її місце у війську. Інша вже перетнула кордон із рішенням воювати й шукає конкретний підрозділ та бойову спеціальність.

Присутність таких людей додає до військового середовища ще один досвід. Поруч служать люди з різним походженням, мовою, професійним і життєвим бекграундом, але зі спільним рішенням долучитися до оборони України. Для підрозділу це означає необхідність навчитися інтегрувати людей з різним досвідом у спільні правила, підготовку і командну роботу.

А для самого рекрутингу робота з іноземцями показує ще одну важливу річ: універсального портрета добровольця більше не існує.

Хтось приходить після кількох місяців вагань. Хтось — за рекомендацією друга, який уже служить. Хтось шукає у війську застосування своїй цивільній професії. А хтось долає тисячі кілометрів, щоб приїхати в Україну саме на війну. Тому сучасний рекрутинг — це дедалі менше пошук «правильного типу військового» і дедалі більше здатність побачити мотивацію конкретної людини, її досвід та знайти для неї відповідне місце у великій військовій системі.

Набрати недостатньо — людину потрібно втримати

Розмова про рекрутинг неминуче виходить за межі самого набору.

Однією з болючих проблем війська залишається самовільне залишення частини. Досвід начальника відділення рекрутингу показує, що причини можуть бути складнішими за просте небажання служити.

— В основному це конфлікти між людьми. Між командиром і підлеглим. Через непорозуміння, неможливість вирішити якесь питання люди приймають рішення уходити. Або велика кількість днів у зоні бойових дій, коли людина виснажена морально, фізично, їй уже не вистачає сил відновитися.

Рекрутинговий центр працює також із військовослужбовцями, які повертаються після СЗЧ відповідно до встановлених процедур.

За словами майора Андрія Макарова, можливістю повернутися до служби військовослужбовці користуються, і таких випадків чимало. Для бригади ефективність цього механізму полягає ще й у тому, що повертаються вже не новачки: це люди з військовою підготовкою та часто бойовим досвідом, які знають реалії війни й можуть значно швидше повернутися до виконання завдань.

Цей досвід підсвічує інший бік проблеми комплектування.

Недостатньо привести людину до військової частини. Не менш важливо правильно визначити її місце, підготувати, адаптувати, побудувати робочі відносини всередині підрозділу та забезпечити можливість відновлення.

Тому результат рекрутингу вимірюється не лише кількістю людей, які підписали контракт.

Не обіцяти легкої війни

Наприкінці розмови майор Андрій Макаров знову повертається до страху — того, з чим рекрутер часто зустрічається ще під час першої розмови із цивільною людиною.

— Важливо, щоб людина, по-перше, поборола свій страх і зрозуміла, чого вона боїться найбільше. І, по-друге, щоб вона знайшла посаду, на якій буде найбільш корисною. І щоб вона була хоча б задоволена своєю роботою.

Рекрутинг не може зробити війну безпечною. І не повинен створювати таку ілюзію.

Його завдання інше: замінити невідомість інформацією, дати людині можливість вибору і допомогти знайти у великій військовій системі місце, де її досвід і здібності принесуть найбільше користі.

На п’ятому році великої війни це може бути однією з відповідей на дедалі складніше питання: як залучати до війська людей, які ще вчора взагалі не уявляли себе військовими.

Бо сучасній бригаді потрібні десятки професій, навичок і типів цивільного досвіду. І далеко не кожен із цих людей має бути Рембо.

Дізнатися більше про можливості служби, актуальні спеціальності та умови долучення до 25-ї окремої повітрянодесантної Січеславської бригади можна безпосередньо в рекрутинговому центрі бригади або онлайн через її офіційні ресурси.

Фото Тараса Тимчука

Війна