«Ми повністю паралізували ворога в Донецькому аеропорту»: офіцер СБС «Фалько» про «старлінкольоти» та удари на 120 км

01 жовтня 2026 р. 06:15

01 жовтня 2026 р. 06:15

Ще кілька років тому можливість масово бити російський тил на глибині 80–100 кілометрів вважалася наступним великим технологічним рубежем.

Саме там пролягають маршрути, якими до фронту їдуть боєприпаси, пальне, техніка й резерви, стоять командні пункти, ППО та РЕБ. Дістатися туди дорогим дроном — одне. Зробити так, щоб противник уже не почувався там у безпеці, — зовсім інше.

У 2026 році цю межу фактично пройшли.

Дешевші й масовіші далекобійні безпілотники дозволили перейти від точкових ударів по окремих пріоритетних цілях до системної роботи на оперативній глибині. Те, що сьогодні називають middle strike, за кілька років виросло з нішевої спроможності окремих технологічних підрозділів у повноцінний інструмент роботи по російському тилу.

Один із підрозділів, який пройшов цю еволюцію від самого початку, — 1-й окремий центр безпілотних систем СБС.

Його історія почалася восени 2022 року з експериментального батальйону БпАК. Уже тоді екіпажі працювали по російському тилу на нетипових для того часу відстанях. У 2023 році підрозділ виріс у 14-й окремий полк БпАК, а згодом — у 1-й окремий центр БпС.

Серафим Гордієнко на позивний «Фалько» у 1-му окремому центрі БпС безпосередньо займається плануванням middle strike операцій.

В інтерв’ю кореспонденту АрміяInform він розповів, як за останні пів року змінився цей напрям, чому технологічне рішення на фронті може залишатися актуальним лише близько пів року, що відбувається з російською ППО та як 1-й окремий центр паралізував роботу Донецького аеропорту.

120 кілометрів залишилися. Масштаб — ні

Свою робочу оперативно-тактичну глибину «Фалько» й раніше визначав приблизно у 120 кілометрів від ЛБЗ. Нової цифри тепер не називає.

— Залишимо її такою — близько 120 кілометрів.

За останні пів року змінилася не стільки дальність, скільки масштаб роботи на цій глибині.

Навесні 2026 року middle strike почали різко масштабувати. У березні Сили оборони завдали майже 350 ударів на глибину 30–120 км, а наприкінці квітня цей напрям офіційно визначили одним із пріоритетів . На той момент держава вже законтрактувала таких засобів уп’ятеро більше, ніж за весь попередній рік. У травні запустили «Логістичний локдаун» і додатково спрямували підрозділам 5 млрд грн на закупівлю засобів middle strike.

«Фалько» підсумовує коротше:

— 2026-й став роком роботи по логістиці.

Переломною, за його словами, стала не поява якоїсь однієї нової моделі БПЛА. Змінилася передусім економіка їх застосування.

— Раніше засоби, які могли працювати на таких відстанях, були зосереджені в небагатьох спеціалізованих підрозділах. Через їхню вартість ними працювали точково — по ЗРК, засобах РЕБ та інших важливих цілях. Поява дешевих «старлінкольотів» змінила і ринок, і тактику: їх можна виготовляти масово, а масове застосування вже дозволяє системно працювати по інфраструктурі противника на оперативному рівні.

«Старлінкольотами» у війську називають дрони із супутниковим каналом зв’язку через Starlink. Він дозволяє зберігати зв’язок із бортом далеко за межами можливостей звичайного прямого радіоканалу.

З масовістю змінився й сам ефект такої роботи.

— Системна робота по інфраструктурі противника напряму впливає на його можливість здійснювати оперативний маневр. Таким чином противник просто менше наступає.

Водночас супутниковий канал став новою точкою боротьби.

У червні бійці 422-го полку безпілотних систем Luftwaffe та ЦСО «А» СБУ виявили й знищили російський комплекс , який противник використовував для подавлення Starlink і зриву роботи українських middle strike засобів.

«Фалько» підтверджує: такі рішення росіяни випробовують, однак масовою проблемою вони поки не стали.

— Вони намагалися впроваджувати системи для подавлення Starlink, але широкого поширення це поки не отримало. Тому суттєво ситуація не змінилася.

Та нинішня перевага не означає, що вона залишиться такою надовго.

«Спочивати на лаврах не можна»

Нинішнє технологічне вікно «Фалько» відраховує приблизно від квітня 2026 року.

Серед підрозділів, які особливо активно ним скористалися, він згадує дронарів 1-го корпусу НГУ «Азов» та KRAKEN у складі 3-го армійського корпусу.

1-й корпус повідомляв про вогневий контроль трас Маріуполь — Таганрог та Маріуполь — Волноваха, які є ключовими маршрутами російського забезпечення на Приазов’ї. У самому корпусі говорили про перенесення «санітарної зони» для російської логістики ближче до кордону рф та окупованого Криму.

На Луганщині оператори KRAKEN тим часом працювали по вантажівках, паливозаправниках і тилових базах противника.

— Україна дуже добре використала 2026 рік. Ініціатива досі залишається за нами. Думаю, в історії цієї війни це ще буде сприйматися як суттєвий технологічний прорив. Але треба розуміти, що це тимчасовий успіх. Спочивати на лаврах у сучасній війні не можна. Росіяни точно працюють над відповіддю, тому нам уже зараз потрібно дивитися далі.

«Далі» — це вже наступна весна.

Восени та взимку для БПЛА літакового типу стає менше придатних погодних вікон. Для «Фалько» це час перебудови й підготовки до нового сезону.

— Приблизно кожного року середина осені й зима — це період, коли часто стоїть нельотна погода і для нас, і для росіян. Це час для інфраструктурних проєктів, модифікації засобів і підготовки до весни.

Не йдеться про те, що ми зробимо якийсь спеціальний «зимовий» дрон і обійдемо фізику. Є низька хмарність, є погодні умови, за яких певний тип засобу просто нормально не працює.

Тому змінюються способи застосування, розвивається інфраструктура, модифікуються самі засоби. А якщо подивитися на попередні цикли, основні проривні рішення дуже часто з’являються саме навесні.

Весна 2027-го: змінитися може не лише технологія

До наступної весни може змінитися і сама географія бойових дій.

Після завершення роботи УВ «Схід» на Донеччині з’явилися два нові органи військового управління — УВ «Центр» та УВ «Азов», які очолили Андрій Білецький і Денис Прокопенко.

«Фалько» бачить у цій перебудові можливий сигнал того, де найближчим часом концентруватиметься значна частина бойових дій.

— Думаю, театр бойових дій може трохи змінитися територіально. Формування двох угруповань військ — УВ «Центр» та УВ «Азов» — підкреслює, що цей район, можливо, стане одним з основних театрів бойових дій найближчим часом.

На цій же ділянці 3-й армійський корпус уже показав, наскільки далеко може зайти системна робота по тилу.

Під час операції «Вівальді» корпус спочатку ізолював дронами смугу до 50 кілометрів від фронту, а потім розширив її до 120. Удари по складах, пальному й транспорту змусили підрозділи забезпечення російської 144-ї мотострілецької дивізії відійти до Воронезької області, а плече евакуації техніки збільшилося приблизно на 250 кілометрів .

Але «Фалько» застерігає від іншої крайності — сприймати нинішню перевагу як щось постійне. Росіяни вміють і люблять грати в довгу.

— Ми вже досить довго успішно працюємо засобами такого типу. Росіяни стовідсотково працюють над системами протидії, просто ми поки не знаємо, якими саме будуть їхні наступні рішення. Приблизно кожні пів року відбувається одна й та сама історія: з’являється щось нове — і починається чергова гра «в кішки-мишки», хто кого переграє. Це нормальний процес.

Приблизно пів року — так «Фалько» оцінює життєвий цикл технологічного рішення на фронті.

Від «Буків» до мобільних вогневих груп

Один із найнаочніших прикладів такого циклу — російська ППО.

У 2026 році боротьба з нею вже перетворилася на окрему системну кампанію. За 261 добу операції СБС «ППОпад-2026» підтверджено 300 уражених засобів ППО , радіолокації та РЕБ — серед них 162 ЗРК і ЗРГК, 124 радіолокаційні комплекси та 14 комплексів РЕБ.

При цьому робота по ППО потрібна не лише заради самого знищеного комплексу.

У вересні оператори бригади «Ахіллес» уразили за 175 кілометрів від ЛБЗ російську РЛС «Небо-М», призначену для раннього виявлення повітряних цілей. Командир бригади Юрій Федоренко пояснював логіку просто: що менше таких радарів прикриває російські летовища, то більше українських засобів мають шанс пройти до своїх цілей.

Здатність росіян замінювати класичні ЗРК при цьому нікуди не зникла.

— Вони досі можуть компенсувати такі втрати. Умовно, знищили «Бук» чи «Тор» — через певний час з’явиться інший. Але якщо говорити саме про протидію middle strike, зараз це вже не настільки велика проблема. Я б не називав її критичною.

Натомість змінилася сама структура захисту.

— Треба розділяти класичні зенітні ракетні комплекси і мобільні вогневі групи. По мобільних групах ми також працюємо. Там своя специфіка і дуже кропітка робота.

На ключових російських маршрутах такі групи можуть стояти дуже щільно. Командир батальйону БпС «Сапсани» 30-ї бригади Михайло Трач розповідав , що на окремих ділянках стрільців виставляють ледь не через кожні 100–200 метрів дороги.

Ще влітку «Фалько» пояснював, що знайти й знищити великий «Бук», «Тор» або «Панцир» іноді простіше, ніж невеликий екіпаж дронів-перехоплювачів. Для їхньої роботи росіяни розгортають мережу компактних радарів, окремі з яких за габаритами він порівнював із терміналом Starlink.

Тобто російська ППО не зникла. Вона стала дрібнішою, розосередженішою і складнішою для пошуку.

R&D — «професійний етикет» технологічного підрозділу

Із таким темпом змін критичним стає час між появою нової проблеми на фронті та готовою відповіддю на неї.

«Фалько» каже, що український ринок дедалі більше замикає цикл усередині країни: система потрапляє на фронт, оператор дає технічний фідбек, а виробник може швидко її доопрацювати.

У технологічних підрозділах частину цього шляху беруть на себе власні R&D-команди. R&D — Research and Development, тобто дослідження, розробка й технічне доопрацювання рішень.

— Наявність R&D у підрозділі такого типу — це не приємний бонус, а обов’язкове правило. Дуже багато розробок потребують первинного дослідження і фідбеку від кінцевого користувача. Уже після цього виробнику можна передавати розуміння, що потрібно серйозніше змінювати чи модифікувати.

Виробнику набагато простіше працювати з підрозділом, який може говорити з ним однією технічною мовою. Для мене R&D завжди був одним із ключових факторів успіху або неуспіху.

Цю ж логіку поступово підхоплюють і закупівлі. У червні держава вперше запустила конкурентний тендер на middle strike БПЛА, де засоби відбирають не за конкретною назвою моделі, а за тактико-технічними характеристиками.

У 1-му окремому центрі первинний цикл доопрацювання частково закривають самі.

— Деталізований перелік наших можливостей я не розкриватиму. Але весь первинний цикл, який потрібен підрозділу такого типу, ми закриваємо. Я б навіть сказав, що наявність R&D — це вже певний професійний етикет.

«Світ цього напрямку дуже вузький»: як 1 ОЦ паралізував ДАП

Та технічне рішення — лише частина операції. Далі потрібні розвіддані, планування і взаємодія між різними підрозділами та відомствами.

— Це може бути що завгодно: від обміну розвідданими до безпосередньої спільної участі людей із різних відомств в одній операції. Світ цього напрямку дуже вузький, усі плюс-мінус знають один одного. У моєму досвіді міжвідомчої конкуренції немає. Якщо треба працювати разом — будемо працювати.

Наприклад, квітневий удар по командному пункту російського спецназу ФСБ у Донецьку готували Центр глибинного ураження СБС разом із 1-м корпусом НГУ «Азов», а вогневе ураження реалізував 1-й окремий центр .

Найбільш показовим власним прикладом «Фалько» називає операцію на території Донецького аеропорту.

Після окупації росіяни перетворили ДАП на важливий вузол своєї військової інфраструктури і базу для запуску «Шахедів» та інших ударних БПЛА по Україні. На території аеропорту розміщували пускові установки, логістичні вузли, транспорт, паливозаправники, склади та інженерну техніку. Фактично там працювала ціла інфраструктура, яка забезпечувала підготовку і проведення ударів по українських містах.

Тому завданням 1-го окремого центру було не знищити кілька окремих пускових, а зробити функціонування всього цього майданчика неможливим.

— Ми повністю паралізували роботу аеропорту, і це впливало на загальну координацію пусків по Україні. Конкретні уражені цілі — лише одна складова. Ми свідомо зробили цю операцію публічною, тому що вона для нас певною мірою зразкова.

Сам «Фалько» неофіційно називає такий підхід middle strike light.

— Загалом це просто middle strike. Але нам хотілося публічно показати, як така робота може виглядати. Один із базових принципів — безперервність застосування: працювати постійно й так, щоб противник не встигав реагувати на все.

Разом із підготовкою операція тривала близько трьох тижнів.

— Це не дуже відрізнялося від нашої щоденної роботи. Просто цього разу вона була сконцентрована на досягненні конкретного ефекту. Завдання штабу якраз у тому, щоб побудувати операцію так, аби люди могли тримати цей темп тривалий час.

«Машина вже перемогла»

ДАП, «старлінкольоти», перехоплювачі, R&D-команди — усе це для «Фалько» частини однієї реальності, у якій технології вже вийшли на перший план.

— Ми зараз живемо в такому футуристичному світі, де машина вже перемогла. І ця війна, певною мірою, стала короною на голові цього короля технологій. А в цій короні постійно з’являються нові «коштовності» — нові технології, рішення і способи протидії.

Тому головне завдання для «Фалько» — не вгадати, яким буде наступний великий винахід, а не віддати противнику темп цієї гонки.

— Ми використовуємо свою молодість, талант і здібності для того, щоб Україна завжди тримала ініціативу.

Що саме 1-й окремий центр готує далі, офіцер залишає без деталей.

— Подивіться на наші наступні відео і побачите, які завдання ставить собі 1 ОЦ. У нас постійно щось відбувається. Будемо розкриватися з часом.

Війна