Форма і берці — хороші, але хочеться ще «Карінтію»: як військові оцінюють державне забезпечення

01 жовтня 2026 р. 19:13

01 жовтня 2026 р. 19:13

У війську якість спорядження перевіряється не в кабінеті й не на складі.

Її перевіряють багатогодинне чергування, марш, дощ, мороз та черговий виїзд на бойові позиції. Тому оцінити зміни в забезпеченні найкраще можуть самі військові.

Чи є покращення в забезпеченні речовим майном, спорядженням та повноцінним і смачним харчуванням за час широкомасштабної війни? Що самі військовослужбовці хотіли би змінити чи покращити?

АрміяInform розпитала про це військовослужбовців: що змінилося — і чого, на їхню думку, досі бракує.

Співрозмовники мобілізувалися вже після початку широкомасштабної війни й встигли побачити армійське забезпечення в різних умовах — від БЗВП та тилових частин до бойових відряджень.

Олександр, майор ЗСУ. Мобілізувався 24 лютого 2022 року. Спочатку — в батальйон ТрО, брав участь у бойових діях на Гостомельському напрямку, північно-західних околицях міста Києва. Далі — Донеччина. Із січня 2024 року перевівся до тилового підрозділу. Нині має відрядження в райони ведення бойових дій.

З початком повномасштабного вторгнення про якесь систематичне речове забезпечення не йшлося. Конституційний обов’язок виконували і в джинсах, і в кросівках. Видавали зброю і набої, протитанкові засоби. Системного отримання шоломів чи броні в перші дні повномасштабного не було.

Коли закінчилася активна фаза київської кампанії, квітень-травень 2022-го, до нас почали прибувати представники батальйонної і бригадної речової служби та робити заміри. Коли ми заповнили всі таблиці розмірів — приїжджало авто та видавало одяг. Тоді все це влаштовувало. Але ми не були до цього військовими і не могли в моменті порівняти якість того, що отримували. Вже зараз розумію, що літній польовий костюм турецького пошиву був не найкращої якості. Так, якщо говорити про роботу в тилу — може й ок. Тканина дуже «осідала» після прання. Тому багато побратимів купували собі самі, наприклад, ті ж самі убакси.

Коли підрозділ перекинули на схід, броня («Корсари») були по 8 кг одна плита. Якщо додати ще рюкзак, баул і зброю — багато не набігаєшся… Спина і протрузії давали про себе знати. Тепер плити вже легші, покращення є.

До шоломів взагалі зауважень немає — у нього форма закриває вуха. Це важливо.

Констатую, що під час бойових дій на Сході добре зарекомендували себе наші «Талани». То був жовтень 2022 року. Ми працювали в Серебрянському лісництві. Війна набула позиційного характеру, багато військових перебували на СП. Наставали холодні часи, і, зрозуміло, що всі «тактикульники» накупили собі брендового взуття — «соломони», «лови», «більвіль» — бо всі думали, що будуть рексами-штурмовиками. Але коли триває позиційна оборонна війна, і треба дві доби сидіти в ямці, то розумієш, що модні трекінгові черевики не дуже зручні. В них ноги мерзнуть швидше. Я ж мав звичайні коричневі «Талани» — вони не мокли, а ще якщо підкласти теплу устілку, то дві доби твої ноги в теплі й добрі запросто. Свою функцію вони виконували.

Але є і питання — чому я не можу отримати чудо-курточку «Карінтію» ( усміхається ). Її видають не всім. Але вона зручна. Хто знає — той знає. Я скоро вже п’ять років як служу — і не можу її отримати. Вона зручна тим, що в ній можна ходити містом і не «палитися», що ти у військовій формі. Це — ще й додатковий фактор маскування. Хотілося б і собі таку мати.

Щодо харчового забезпечення — залежить від роду і виду військ. Коли були на бойових, нам привозили продукти, якісні, і ми з них готували. Свинина, курятина, овочі — достатньо всього. Взимку були яблука, апельсини, мандарини. Пам’ятаю, як на Новий рік нам привезли великий контейнер олів’є ( усміхається ).

Загалом за вже майже 5 років у армії я жодного разу не бачив випадків отруєння.

Віталій, старший лейтенант ЗСУ. Мобілізувався 27 лютого 2022 року до лав 103-ї бригади ТрО. Відтоді з квітня 2022 року до 9 лютого 2026 року служив безперервно в районі проведення бойових дій.

Щодо речового. Коли формували батальйон, то видали мінімум, — якийсь базовий комплект форми, шолом, бронежилет. Перші три місяці, напевне, не видавали нічого. Решта часу — всі позиції речового видавали. Я собі докуповував берці, хоча мені видали «Талани», вони хороші.

Я був забезпеченим державним спорядженням, просто, за бажання, докуповував собі інші позиції.

З харчуванням теж проблем не було взагалі. Нам видавали все і багато.

Ми готували самі. Завжди багато м’яса — курятина, свинина. А коли не було де зберігати м’ясо, то маринували в 15-літровому відрі. Смажили шашлики — і не знали, де його подіти вже ( сміється ).

Так, перебої з постачанням траплялися — але це було на початку січня, так трапляється через нові контракти та нових постачальників. Але в нас завжди був запас — про це дбав начальник речової служби, тому ми цього не особливо відчували.

В один період навіть червону рибу видавали, велетенськими шматками ( сміється ). Смажили, запікали, юшку варили…

Через зміну місця дислокації бойового підрозділу за смачну їжу відповідала польова кухня.

Свіжі овочі та фрукти були.

Дмитро, молодший сержант ЗСУ. Мобілізувався добровільно 6 грудня 2024 року в 103-тю бригаду ТрО (підрозділ РУБпак «Чорний Стриж»). Тепер продовжує службу в тиловому підрозділі.

Я добровільно приєднався до лав Сил оборони, все сприймав і робив з ентузіазмом. Порівнювати стан справ із забезпеченням мені було ні з чим, тому мене все влаштовувало.

За період бойової роботи я не купував собі окремо речей. Все, що мені видала бригада, носив із задоволенням. Форма досі «жива», не потерта. Так, можливо, колір трішки помінявся, враховуючи те, де я лазив. Але, навіть попри це, стан її задовільний, це хороша форма.

Якщо у військового є бажання покращити спорядження — з бойових виплат можна докупити певні позиції.

Щодо плитоносок. Як людина, яка здобула бойовий досвід, скажу, що ліпше купити собі компактнішу. Бо та, яку видають, — занадто габаритна. Так, вона чудова для піхотинця, бо захищає. Але для мене, як для пілота, треба щось легше…

Єдине, на що можу поскаржитися з того, що отримав у бригаді — це бушлат і куртка. У всіх хлопців, які прийшли зі мною в бригаду і разом проходили БЗВП, у чотирьох з чотирьох варіантів рукави були перешиті.

Але сподобалася «вафелька». Так, вона хороша, класна і зручна, тепла, гріє, швидко сохне — але, на жаль, не довговічна. Швидко зношується. Рік часу — і вона починає протиратися в однакових місцях: між ніг і на колінах.

Щодо харчування — все супер. Раз на тиждень у нас прибувало забезпечення в бригаді щодо їжі: нам надсилали список наявних продуктів, і ми по ньому обирали бажані позиції. Ми отримували завжди всього і багато. Наприклад, просили шматок свинини — а отримували 60-сантиметрову вирізку.

Свіжі овочі та фрукти теж завжди були — навіть зелень: петрушка, кріп, зелена цибуля.

У бригаді я навіть печінку полюбив ( усміхається ). До мобілізації супи їв рідко — а в бригаді прийти на обід і не з’їсти супчику? Як це? А борщу ( сміється )?

І ніколи не забуду, як на БЗВП прийшли на святкову вечерю з нагоди Нового року — а там величезні таці з олів’є, крабовим салатом, картопелька, курятина і багато всього…

Що видавали такого, що не можу собі зараз дозволити?.. Вода «Прозора» ( сміється ).

Війна