Від фронтових інтерв’ю до фундаментального видання: книгу «Командири перемоги» презентували на Donbas Media Forum 2026

11 жовтня 2026 р. 19:14

11 жовтня 2026 р. 19:14

Онлайн-платформу та книгу «Командири перемоги», що об’єднала 22 історії українських командирів та їхніх підрозділів, презентували на Donbas Media Forum 2026.

Унікальний медіапроєкт Українського національного інформаційного агентства Укрінформ у вечірньому слоті першого дня форуму в залі «Маріуполь» представив автор ідеї проєкту та генеральний директор Укрінформу полковник Сергій Череватий.

Як очільник команди, що працювала над онлайн-платформою та книгою, він розповів про досвід перетворення журналістського проєкту на друковане видання та шлях від підготовки інтерв’ю та створення мультимедійної платформи до публікації фундаментальної книги.

Сергій Череватий розповів, що проєкт «Командири перемоги» почався із серії інтерв’ю, першим з яких стала розмова з бригадним генералом Павлом Палісою, який на той час командував 93-ю окремою механізованою бригадою «Холодний Яр». Згодом журналістська серія отримала книжкове продовження.

— Ми почали цей проєкт як серію інтерв’ю. Народилася ідея потім створити книгу, яку ви зараз бачите, яку ми презентуємо сьогодні, — розповів генеральний директор Укрінформу.

Про представлення проєкту «Командири перемоги» у книжковому форматі Укрінформ повідомив 25 серпня 2026 року. В основу видання лягли інтерв’ю, які виходили на ресурсах агентства протягом року.

Розмови, пригадав Сергій Череватий, записували під час важливих подій повномасштабної війни — зокрема, розгортання Курської операції та важких боїв на Покровському напрямку, тож вони зберігають і особисті свідчення військових, і контекст подій, у яких ті ухвалювали рішення.

Серед героїв книги — Кирило Буданов, Павло Паліса, Олег Іващенко, Олександр Півненко, Геннадій Шаповалов та командир взводу снайперів «Привиди Бахмута» Олександр «Привид».

Важливо зауважити, що інтерв’ю фіксують посади й обставини на час запису: Павло Паліса розповідав про досвід командування 93-ю окремою механізованою бригадою «Холодний Яр», а Олег Іващенко на момент розмови очолював Службу зовнішньої розвідки.

Завдяки цьому книга стала також унікальним історичним документом доби, зафіксувавши певний хронологічний зріз відбиття російської збройної агресії під час Війни за Незалежність України.

Видання порушує питання, які часто залишаються за межами бойових зведень: як командир бере відповідальність за життя підлеглих, зважує ризики та змінює підходи до ведення війни. Герої інтерв’ю говорять також про страх, побут, мрії й надії, про своє розуміння перемоги та можливих переговорів із російським агресором.

Різноманіття військового досвіду бачимо також і на платформі проєкту . Там представлені історії льотчиків Івана Смеречанського та Володимира Попелишина, військового логіста Ігоря Сімутіна, медикині Марини Рязанцевої, представника морської охорони Володимира Вдовенка, сапера Артема Євтушенка.

Є також інтерв’ю з Вадимом Сухаревським, Юрієм Федоренком, Ігорем Халусом, Олександром Ширшиним, Віталієм Литвином, Богданом Кушніром, Максимом Казбаном, Павлом Куриленком і Дмитром Фінашиним.

Весь цикл створення книги — журналістські матеріали, редагування, дизайн, верстку й підготовку до друку — виконала команда Укрінформу. На сторінці проєкту зазначено, що ним керувала Ганна Василенко, головною редакторкою була Світлана Дахно, літературною редакторкою — Ірина Ревчук. Макет обкладинки та верстку виконав Роман Лучка, координацією й комунікаціями займалася Тетяна Палій.

Видання доповнюють автографи командирів, рукописні вислови з їхніми життєвими кредо та фотографії з фронту. Як повідомляла АрміяInform , серед ілюстрацій — роботи з Донеччини та Запорізького напрямку, зокрема світлина Дмитра Смольєнка, яка увійшла до сотні найкращих фотографій 2025 року за версією журналу Time.

У вересні книгу представили на 33-му міжнародному BookForum у Львові. Тоді на зустріч приїхали сім її героїв, а ті, хто не зміг долучитися особисто, записали відеозвернення. У розмовах брали участь військові, представники державних інституцій та родини полеглих. Зокрема, на презентації була Марина Казбан — дружина загиблого командира бригади Нацполіції «Лють» Максима Казбана, інтерв’ю з яким також увійшло до книги.

А 1 жовтня, до Дня захисників і захисниць України, Укрінформ запустив онлайн-платформу victory.ukrinform.com , яка поєднує текстові інтерв’ю, відеоісторії, фотографії, автографи та рукописні вислови героїв. На цю платформу можна перейти через посилання у верхньому меню основного сайту агентства.

Медіаресурс продовжують поповнювати: під час презентації на Donbas Media Forum Сергій Череватий назвав серед нових співрозмовників командувача Десантно-штурмових військ генерал-майора Олега Апостола.

На Donbas Media Forum до розмови долучилися троє героїв книги:

• командир взводу снайперів Окремої президентської бригади імені гетьмана Богдана Хмельницького Олександр «Привид»;
• радник міністра внутрішніх справ із питань ветеранської політики, Герой України Дмитро Фінашин;
• заступник начальника управління поточних операцій штабу Командування Об’єднаних сил швидкого реагування Павло Куриленко.

Олександр «Привид» розповів, як його підрозділ працював із відео та соцмережами під час оборони Бахмута. Медійна присутність допомагала військовим знаходити підтримку, а матеріалом для неї ставали записи бойової роботи й повсякденного життя захисників.

— Ми там жили, звідти не виїжджали. Усе, що ми могли: у вільний час я міг писати книжку, у вільний час я міг знімати відео, обробляти, збираючи з тих моментів, які в нас були на бойових виходах. Нам допомагало те, що ми мали техніку для запису, — розповів він.

Командир також наголосив на відкритості людей, із яких складається підрозділ. Саме через знайомство з ними, їхнім характером і роботою виникав зв’язок із тими, хто допомагав військовим.

Дмитро Фінашин говорив про повернення до служби після тяжкого поранення та ампутації. Власний досвід зіткнення з нормативними обмеженнями згодом став для нього основою роботи над можливостями для інших ветеранів.

— У 2022 році я отримав поранення, ампутацію. І, власне, у 28 років молодий дід отримує пенсію. Типу: сиди собі там, живи і роби щось. Але ні, повернутися хотів одразу. Я і списуватися, власне кажучи, не хотів, але нормативна база не давала такої можливості, — пригадав він свою історію.

Після повернення до війська Дмитро Фінашин працював у розвідці, а згодом долучився до роботи Міністерства внутрішніх справ. Одним із його завдань стало розширення можливостей працевлаштування та продовження служби для ветеранів, які хочуть і можуть працювати.

Павло Куриленко зосередився на інформаційному впливі противника. За його словами, для оцінювання ворожих кампаній потрібно розуміти, як повідомлення діє на людину та які проблеми суспільства воно використовує.

— Для того, щоб аналізувати будь-яку інформацію, потрібно зрозуміти, як вона взагалі працює на людину. У країні йде війна. Йде вона вже більше 10 років. Противник аналізує всі болючі аспекти нашого життя і підсвічує, — зазначив він.

Відповіддю на такі кампанії командир назвав роботу над власними слабкими місцями, насамперед увагу до проблем, які використовує ворог, та системне їх виправлення.

Представник Головного управління розвідки Міністерства оборони України Андрій Юсов розглянув «Командирів Перемоги» як частину ширшої роботи з комунікації про український спротив. Він наголосив, що особисті історії захисників потрібні і всередині країни, і для підтримки України за кордоном.

— Це чудове видання, і це не просто книга, це цілий комунікаційний проєкт — і мультимедійний, і фізичний. І головне — це про людей. Україна має героїв, українські герої круті, частина присутня в цій залі.

Про українських героїв треба говорити. Це важливо для військових, які продовжують службу у важких умовах. Це важливо для ветеранів, це важливо для дітей, які ростуть, майбутніх захисників і захисниць, а також просто відповідальних громадян України. І це важливо для підтримки України у світі, — наголосив Андрій Юсов.

Він також звернув увагу на зміну комунікацій спецслужб, розповівши, що поряд із закритою роботою існує публічна частина, яка допомагає пояснювати суспільству їхні завдання, залучати людей і підтримку.

Окремо Андрій Юсов звернув увагу на якість проєктів, що зберігають пам’ять про військових. Книги, фільми та інші роботи мають залишатися цінними й через багато років.

— Ми повинні прагнути до того, щоб це було завжди якісно, завжди сучасно, завжди відповідно. Щоб той продукт, який з’являється — книга, пам’ятник, фільм, сюжет, — був актуальним і мав цінність і вартість. І через час, через роки, через 5–10 років пізніше мав мистецьку вартість і цінність, мав історичну, був правильним, цікавим. Тобто не про пропаганду, а про дуже якісну, хорошу роботу, — підкреслив він.

Одну з найвиразніших деталей книги створила Ольга Коновал — дружина загиблого Героя України Сергія Коновала та керівниця фонду його імені. З бойових гільз, відпрацьованих на Донбасі побратимами чоловіка, вона виготовила елементи закладок примірників книги «Командири перемоги».

На презентації Ольга розповіла, що зберігала гільзи із Серебрянського лісу для особливого задуму. Робота з цим матеріалом почалася ще наприкінці 2002-го — на початку 2023 року, коли підрозділ її чоловіка тримав оборону на Лиманському напрямку.

Спершу Ольга робила прикраси для себе та волонтерів, а згодом виник бренд «Сталева сотня», названий на честь підрозділу. Продаж прикрас допомагав забезпечувати його потреби, а робота з металом давала військовим можливість відволіктися після виходів на позиції.

— Це був мій метод, окрім візуального й аудіального сприйняття, додати у цю книгу трошечки тактильного сприйняття. Я склала дуже цікаво цю гільзу: сама гільза від M4A1, а куля — від АК. Тобто ми склали те, що не складається. Це не бойовий комплект, капсуль пробитий, — розповіла Ольга Коновал.

До музичної частини заходу долучився Тарас Боровок — автор пісні «Байрактар», про створення якої він раніше розповідала АрміяInform . На форумі музикант представив композицію «Я щасливий» і пояснив її зв’язок із власним військовим досвідом.

— Зосередившись, я написав пісню, яка називається «Я щасливий». Вона стала такою маскулінною, чоловічою збіркою наративів, якщо так можна сказати. Вона одночасно стала практично гімном нашого підрозділу, — розповів він.

Завершенням презентації став виступ Ансамблю імені Василя Сліпака Культурних сил, учасники якого виконали низку композицій — від Маршу українських націоналістів «Зродились ми великої години» до авторського виконання пісні «Як тебе не любити, Києве мій!»

Війна