Від водія до начальника радіолокаційної станції: побачивши розвиток ворожих БПЛА «Ендрю» вирішив не вражати а захищати

12 жовтня 2026 р. 20:00

12 жовтня 2026 р. 20:00

«Ендрю» до повномасштабного вторгнення працював за кордоном на будівництві. Прибув до України в 22-му році, проте його до війська не взяли: чекав майже рік

Історію бійця бригада опублікувала у соцмережах.

У березні 2022 року він повернувся в Україну та прийшов до мобілізаційного центру, однак тоді на службу його не взяли. Згодом чоловік працював на цивільному підприємстві, а на початку 2023-го долучився до війська. Нині він — начальник радіолокаційної станції, який пройшов шлях від водія до фахівця з виявлення ворожих артилерійських систем.

Після мобілізації «Ендрю» потрапив до батареї артилерійської розвідки 33-ї бригади. Перший етап підготовки проходив на Закарпатті. Там військовослужбовці злагоджувалися, знайомилися та вчилися працювати разом. Саме з тими побратимами, з якими він згодом виконував бойові завдання, «Ендрю» пройшов перші випробування служби.

У травні 2023 року бригада вирушила на Запорізький напрямок. Спочатку військовий працював водієм: доставляв на позиції операторів безпілотників поблизу Оріхова. Страх, пригадує він, намагався відсувати на другий план, зосереджуючись на наказах командирів і виконанні завдань.

Згодом «Ендрю» перевели до підрозділу радіолокаційної розвідки. Спочатку він і там працював водієм, але умови стали небезпечнішими: радіолокаційну станцію потрібно було розміщувати ближче до лінії бойового зіткнення. Військові пересувалися автомобілями HMMWV із причепами, а складний рельєф і запорізькі болота додавали труднощів.

Одним із головних правил роботи радіолокаційників було залишатися непомітними для противника. Якщо росіяни виявляли позицію підрозділу, зволікати не можна було — потрібно швидко згортати обладнання та змінювати місце, щоб не потрапити під артилерійський удар.

«Не раз було, що нам повідомляли, що ворог засік нас — і нам треба якнайскоріше зібратися й виїхати, аби не потрапити під артилерійський удар», — згадує військовий.

Поступово «Ендрю» опанував роботу з радіолокаційною станцією та перейшов від водійських обов’язків до роботи оператором. Згодом підрозділ перевели на Донеччину, де інтенсивність бойових дій зростала.

У 2024 році російські війська почали активніше застосовувати FPV-дрони, артилерію та керовані авіаційні бомби. Попри це, радіолокаційники продовжували виконувати завдання: виявляли роботу ворожих мінометів, артилерійських систем, а подекуди й реактивних систем залпового вогню. Отримані дані давали змогу українській артилерії визначати цілі для ураження.

Один із небезпечних епізодів стався поблизу Андріївки. Під час руху на позицію «Ендрю» почув підозрілий звук і запідозрив наближення FPV-дрона. Він встиг попередити побратима, після чого обидва залишили автомобіль і відбігли на безпечнішу відстань. Дрон влучив у HMMWV.

«Я підбіг до побратима, бачу: його поранило, із голови кров тече. Відвів його до підвалу найближчої хати, зробив перев’язку. Зняв із нього броню — перевірив, чи немає інших поранень. Вийшов на зв’язок із командуванням», — розповідає військовий.

Невдовзі до місця події підлетів ще один FPV-дрон. Він здетонував у кущах, не зачепивши військовослужбовців. Переконавшись, що автомобіль залишився на ходу, «Ендрю» разом із побратимом зміг виїхати з небезпечного району.

Нині військовий продовжує службу на Харківщині. Він опановує нові спеціальності та розширює свої навички: пройшов фахову підготовку зі звукометричної розвідки й допомагав відповідним фахівцям свого підрозділу. Також навчився керувати наземними роботизованими комплексами, хоча практично застосовувати їх поки не довелося.

«Ендрю» переконаний: військовий має постійно вчитися, вдосконалюватися й адаптуватися до нових умов війни. Адже від професійності та злагодженості підрозділів залежить ефективність виконання бойових завдань.

А головною метою для нього залишається перемога України та відновлення країни після війни.

«Переможемо росіян, відбудуємо Україну — зробимо її сильною й непереможною», — наголошує військовослужбовець 33-ї бригади.

Війна