«Я ніс його на собі»: що пережив «Філософ» під час виходу через мінне поле з Авдіївки

20 жовтня 2026 р. 14:03

20 жовтня 2026 р. 14:03

Військовий із позивним «Філософ» за освітою будівельник, у цивільному житті обслуговував газове устаткування, а на війні — з 2015 року.

Історію бійця розповіли на сторінці 33-ї окремої механізованої бригади імені Дмитра Байди-Вишневецького.

«Пішов я добровольцем, а перший бойовий вихід мав біля Іловайська. Нашим завданням було зайти й закріпитися, але потім ми потрапили в котел. Ворог порушив домовленість і почав розстрілювати техніку й військовослужбовців, які йшли так званим зеленим коридором. Вижив я завдяки тому, що ми з побратимами сховалися за танк — так разом із танком і вийшли», — згадує «Філософ».

Від початку повномасштабного вторгнення військовий знову став до бою. Він обороняв Київ і брав участь у визволенні Бучі.

«Я був тоді у складі штурмової групи. Вибили ворога, зачистили від нього територію. Побачили тіла замордованих окупантами дітей, жінок, чоловіків. Не було страху перед смертю, не було страху вбити ворога. Знав: зроблю все, що зможу, аби ворог не прийшов до мене додому», — розповідає боєць.

Потім були Бахмут та Авдіївка. В Авдіївці українські військові по три доби не спали, безперервно відбиваючи атаки противника.

Під час виходу з позицій через мінне поле «Філософ» ніс на собі пораненого побратима, який підірвався на міні.

Згодом поруч із ним вибухнув снаряд із гранатомета. Військовий утратив здатність чути й не розумів, що відбувається. Командир допоміг йому оговтатися.

Після лікування «Філософ» повернувся до підрозділу. Спочатку був кулеметником, потім — навідником бойової машини, а згодом став командиром машини.

Зважаючи на бойовий досвід, його скерували на навчання до військової академії.

Після закінчення академії боєць потрапив до стрілецького батальйону. Коли командир дізнався, що той уже брав участь у реальних боях, «Філософа» призначили командиром окремої штурмової групи.

«Я був тоді постійно з ними — постійно ходив штурмувати зі своєю групою», — згадує військовий.

Знову поранення, лікування — і повернення до війська. Наприкінці 2023 року «Філософ» знову опинився в Авдіївці, де, за його словами, підрозділ тривалий час тримав оборону.

«Десь півтора року ми там стояли, тримали оборону — і доволі добре поралися. Хлопців я сам заводив на позиції, став тоді командиром взводу», — розповідає він.

Після Авдіївки були Торецьк, Добропільський, а згодом Куп’янський напрямок.

За словами «Філософа», характер бойових дій суттєво змінився.

Якщо раніше переважали механізовані штурми та бої піхоти проти піхоти, то тепер на полі бою дедалі більшу роль відіграють новітні технології, безпілотники, наземні роботизовані комплекси та дистанційне мінування.

Однак, наголошує військовий, роль піхоти залишається надзвичайно важливою.

«Бо ж не завжди з неба видно, коли ворог іде. Але його чує піхота — і піхота працює», — пояснює боєць.

Він переконаний, що для ефективної роботи піхотинець має бути не лише добре підготовленим, а й мотивованим.

«Піхота має бути вишколена, добре підготовлена. Але, крім того, вона має бути вмотивована — максимально вмотивована! Ми на своїй землі — і піхота не підпускає ворога, піхота знищує його», — підсумував «Філософ».

Раніше АрміяInform розповідала історію сержанта 68-ї артилерійської бригади Назара, який керує німецької самохідкою, яка прицільно б’є по ворогу, але також є ціллю мрії для росіян.

Війна