«Усі тримали його на прицілі»: «Агроном» не дав застрелити окупанта, а згодом сам опинився у комі

30 жовтня 2026 р. 18:56

30 жовтня 2026 р. 18:56

Олександр Зайченко, позивний «Агроном», родом із Черкащини. До війни працював інженером-механіком та займався фермерським господарством.

Історію бійця розповіли на сторінці 111-ї окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ.

25 лютого 2022 року Олександр добровільно прийшов до військкомату, а вже ввечері долучився до формування батальйону.

Вдома на нього чекали дружина та трирічна донечка. Батьки дружини опинилися в окупації. Саме прагнення захистити найрідніших і зробити свій внесок у майбутню Перемогу стало головною мотивацією взяти до рук зброю.

У складі 198-го батальйону Олександр проходив службу у званні лейтенанта на посаді командира взводу вогневої підтримки.

Травень 2022 року назавжди закарбувався в його пам’яті. Підрозділ тримав оборону, відбиваючи численні спроби противника прорвати українські позиції.

«Наші позиції неодноразово намагалися штурмувати кадирівці. Але завдяки вдало облаштованим вогневим позиціям, у чому дуже допоміг побратим із позивним „Старшина“, ворогу не вдавалося прорвати нашу оборону. Згодом противник почав активно застосовувати міномети», — згадує Олександр.

Особливо запам’ятався четвертий день боїв. Після звуку потужного двигуна з боку противника до українських окопів несподівано наблизився російський військовий, який вигукував, що здається.

«Усі тримали його на прицілі. Один із побратимів хотів відкрити вогонь, але я зупинив його. Сказав, що він сам здався в полон і згодом ми зможемо обміняти його на когось із наших захисників», — пригадує офіцер.

Разом із побратимом Олександром Пилипенком вони супроводили полоненого до місця евакуації, звідки мали повернутися на позиції із запасами боєприпасів та води.

9 травня 2022 року стало для «Агронома» днем, який розділив його життя на «до» і «після».

Повертаючись до своїх позицій, військовослужбовці потрапили під щільний мінометний обстріл. У тому бою загинув побратим Едік, а Олександр отримав надзвичайно важкі поранення.

До 14 травня він перебував у комі. Попереду були майже вісім місяців лікування, складні операції та тривала боротьба за відновлення здоров’я. Близько 24 операцій під загальним наркозом. І за кожною — біль, терпіння, підтримка близьких та величезна праця медиків.

«Дякуючи лікарям, Богу та небайдужим людям я залишився живим», — говорить Олександр.

Попри всі випробування, пережите та втрати побратимів, Олександр не втрачає віри в Україну та її майбутнє.

«Хотілося б побажати всім міцного здоров’я, згуртованості, надійного тилу та мирного неба. Дуже хочеться вірити, що наші бійці, наші Герої, цвіт української нації, недаремно віддали свої життя за Батьківщину. Завершення війни бачу тільки нашою Перемогою та поверненням наших захисників додому — живими й здоровими», — підсумував він.

Раніше АрміяInform розповідала історію командира взводу зв’язку мотопіхотного батальйону 32-ї бригади Олега із позивним «Імпульс», який разом з побратимами роздобув важливі особисті дані про командування противника.

Війна