«Якби не подобалося, вже перевівся б»: історія командира мінометного розрахунку «Полтави»

31 жовтня 2026 р. 07:53

31 жовтня 2026 р. 07:53

Андрій із позивним «Полтава» командує мінометним розрахунком і мріє надолужити час із маленьким сином.

Історію бійця розповіли на Facebook-сторінці 105-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ.

Свій військовий шлях Андрій розпочав у 2019 році зі строкової служби в Луцьку. Згодом підписав контракт, а після початку повномасштабного вторгнення потрапив на Сумський напрямок.

Спочатку це було піврічне відрядження, однак згодом Андрій вирішив залишитися в підрозділі. Із 2024 року він виконує бойові завдання у складі 105-ї окремої бригади територіальної оборони.

Свій позивний військовий отримав завдяки рідному краю.

«Ти звідки?» Кажу, з Полтавської області. «Будеш Полтава, щоб довго не думати». Так воно і пішло«, — пригадує Андрій.

Після переведення до бригади йому запропонували обрати напрямок служби.

Серед варіантів були безпілотники, артилерія, розвідка та піхота. Андрій вирішив спробувати себе в мінометному підрозділі.

Спочатку він пройшов підготовку на навідника. Згодом виникла потреба в командирах, тож Полтаві запропонували очолити розрахунок. На цій посаді він служить із травня 2026 року.

«Кожен може замінити кожного»

Андрій розповідає, що бійці його розрахунку опановують різні навички, щоб за потреби підмінити побратима.

«У нас всі справляються, у нас всі навчені, всі все вміють. У нас кожен може замінити кожного, якщо треба буде. Якщо, не дай Бог, якась проблема, кожен замінить кожного», — каже «Полтава».

Нових військовослужбовців навчають працювати з мінометом і прицілом, виконувати необхідні розрахунки та готувати озброєння до роботи.

«Ні разу не було, що ми щось не виконали»

За словами Андрія, служба мінометника передбачає значне фізичне навантаження та чергування.

Іноді боєприпаси доводиться переносити вручну, адже доставити їх безпосередньо до позиції не завжди можливо.

Особливо складно працювати зі 120-міліметровим мінометом. Одна міна важить 16 кілограмів, а в холодну пору року фізичне навантаження відчувається ще сильніше.

Попри труднощі, Андрій упевнений у своєму розрахунку й наголошує, що поставлені завдання військовослужбовці виконують.

«Ні разу не було, що ми щось не виконали», — зазначає він.

За час служби Андрій зазнав поранення, коли ворожий танк обстрілював його позицію. Уламки влучили в ногу та живіт, однак бронежилет допоміг уникнути тяжчих наслідків.

На лікування знадобився приблизно місяць, після чого військовий повернувся до строю.

«Мене все влаштовує»

На запитання про службу в мінометному підрозділі Андрій відповідає, що йому подобаються робота, колектив і командир.

«Мене все влаштовує. Якби мені тут не подобалося, то б вже перевівся. Так якщо я вже тут з 2024 року, то мені все подобається», — каже він.

Удома на Андрія чекають дружина, мама та маленький син, якому в січні виповниться три роки. Через службу батько не має можливості проводити з дитиною стільки часу, скільки хотів би.

Конкретних планів на життя після війни Андрій поки не будує. Каже, що спочатку хоче повернутися додому й надолужити час, проведений далеко від сина.

Раніше АрміяInform розповідала історію 28-річного Романа із Запоріжжя, якого мобілізували дорогою на роботу. Після півтора тижня в бригаді він пішов у СЗЧ і пробув там майже два роки.

Війна