вологість:
тиск:
вітер:
Від першого пуску «Бука» до десятків збитих цілей: історія офіцера ППО
02 листопада 2026 р. 20:29
02 листопада 2026 р. 20:29
Офіцер ППО Михайло з Лисичанська знищив близько 30 повітряних цілей і знає, якою ціною Україні дається боротьба за свободу.
Історію офіцера оприлюднив 156-й зенітний ракетний полк імені Максима Кривоноса.
Михайло родом із Лисичанська. Міста на Луганщині, яке через російську окупацію стало недосяжним для його родини. Батьки, молодші брат і сестра були змушені залишити рідний дім і країну.
А Михайло обрав інший шлях — залишитися в строю і захищати Україну.
Сьогодні він — капітан, офіцер Зенітного ракетного полку імені Максима Кривоноса, заступник командира зенітної ракетної батареї.
Його військова історія почалася задовго до повномасштабного вторгнення. Військовий ліцей, Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, факультет зенітних ракетних військ.
Він готувався стати офіцером ППО. Але справжнє випробування настало раніше, ніж планувалося.
Повномасштабну війну Михайло зустрів курсантом на Харківщині. Достроковий випуск. Березень 2022-го. Призначення до полку імені Максима Кривоноса.
І відразу — бойова робота на Київському напрямку.
Новий для себе зенітний ракетний комплекс «Бук», навчання в умовах бойових дій, відповідальність за людей і результат.
Далі були Харківщина, Миколаївський і Херсонський напрямки, і тепер знову Київ. Різні завдання, різні умови, але незмінна мета — захист українського неба.
Перший бойовий пуск Михайло пам’ятає особливо. Розвідувальний безпілотник «Орлан-10».
Рішення, пуск, кілька миттєвостей — і ціль знищено. Той перший адреналін згодом став бойовим досвідом. А досвід — упевненістю, професіоналізмом і відповідальністю офіцера.
За роки повномасштабної війни на його рахунку — орієнтовно 25–30 знищених повітряних цілей.
Сам Михайло не веде такого підрахунку. Для нього важливіше виконане завдання і захищені люди.
Але, мабуть, найточніше його характер розкривають не цифри й не бойові епізоди, а слова про майбутнє та Перемогу:
«Після закінчення війни хочу продовжити службу, готуватися до можливих нових провокацій з боку наших недобросусідів. А загиблих обов’язково потрібно вшанувати. Якщо буде Перемога, а вона обов’язково буде, то треба пам’ятати: ця Перемога матиме дуже високу ціну. Тому святкувати не буду», — говорить офіцер.
У цих словах — досвід людини, яка бачила війну не з екрана, а з бойової позиції. Людини, яка розуміє, що за право України бути вільною заплачено життями найкращих.
Саме з таких офіцерів формується сила української ППО. З людей, для яких військова служба — не просто професія, а свідомий вибір і відповідальність за майбутнє держави.
Раніше АрміяInform розповідала історію Романа Миколайовича, якому майже 60 і він особисто виїжджає на бойові завдання. Працює з мінометними, реактивними та гарматними розрахунками.
Джерело: armyinform.com.ua
Новини рубріки
Росія вдарила по школі та укриттю в Комишувасі: 24 загиблих, 27 зниклих безвісти
02 листопада 2026 р. 20:42
На Київщині через російську атаку пошкоджені склад і будинок
02 листопада 2026 р. 20:28
