Більше накатів, менше масштабів: чому великі ВОПи відійшли в минуле та як під землю переміщується не лише фронт, але й тил

03 листопада 2026 р. 06:31

03 листопада 2026 р. 06:31

Великі відкриті позиції відійшли в минуле, а частина військової інфраструктури, від укриттів для піхоти до складів і командних пунктів, все глибше переміщується під землю.

До Дня інженерних військ АрміяInform розповідає про людей, чия важка та небезпечна праця зберігає життя військових як на передовій, так і в тилу.

Про еволюцію будівництва захисних споруд, підземні містечка площею у сотні квадратів та нові стандарти безпеки розповіли військовослужбовці 91-ї окремої Охтирської бригади підтримки — командири інженерно-саперних взводів «Марік» та «Мексиканець» .

Від великих ВОПів до компактних захищених позицій

Ще на початку 2024 року інженери будували класичні великі взводні опорні пункти, згадує «Марік». За його словами, ходи сполучень були завдовжки 800 метрів чи навіть один кілометр, а всередині облаштовували 6–7 укриттів для особового складу. Проте сучасна війна це змінила.

«Зараз великі опорні пункти вже давно не актуальні. Щоб утримувати такий ВОП, потрібно як мінімум 20–30 людей. А де взяти стільки піхоти? Та й тримати таку кількість військовослужбовців в одному місці небезпечно. Такі позиції легко виявити та знищити. Ворог не шкодує на це засобів. Тож зараз ми робимо невеликі позиції для кількох осіб. Їх складно виявити. І декількома такими прихованими ВОПами можна перекрити таку ж саму ділянку, яку раніше перекривали великим ВОПом» , — розповідає «Марік».

Змінилися й підходи до будівництва. Якщо раніше траншеї накривали сітками, то тепер використовують полуколоди, які дають більш надійний захист. А над самими укриттями збільшилася кількість накатів колод. Все, аби вони витримували потужні обстріли та атаки дронами.

Позиції «під замовлення»: від пілотів БПЛА до піхоти

Перевага таких підготовлених заздалегідь позицій не лише в тому, що піхота в будь-який момент може їх зайняти, не витрачаючи час та сили на облаштування. Також такі укриття активно використовують екіпажі БПЛА.

«Ці позиції спочатку часто використовують пілоти. Це гарні захищені позиції, з яких майже одразу можна працювати й самим їм копати не треба. Часто буває таке, що ми ще не закінчили робити позицію, а на неї вже є попит» , — додає «Марік».

А деякі підрозділи взагалі працюють саме в інтересах екіпажів БПЛА. Наприклад, взвод «Мексиканця» вже тривалий час будує укриття для батальйону безпілотних систем 91 бригади. Зокрема для екіпажів важких дронів, які займаються дистанційним мінуванням та встановленням загороджень.

«Ми постійно в контакті із ними. Коли є потреба щось будувати, ми безпосередньо їдемо з їхнім командиром роти і обираємо місце. Аби укриття повністю відповідало їхнім потребам» , — говорить «Мексиканець».

Під землю йде не лише фронт, але й тил

Один із трендів війни — під землю переміщується не лише фронт, але й тил. Склади, командні пункти. Безпечних відстаней зараз практично не існує. Через засилля повітряних загроз підземні укриття стають життєво необхідними усюди.

Головна перевага підземних укриттів у тому, що їх дуже складно знайти, говорить «Мексиканець». Якщо укриття в якихось будівлях рано чи пізно може бути виявленим, то з підземними все значно складніше для ворога.

«Крім позицій для пілотів, ми іноді будуємо інші об’єкти. Наприклад, склади великих розмірів. З підлогою, вентиляцією, заїздами для машин. Якось ми будували ціле підземне містечко площею у понад 500 квадратних метрів. Це дуже складна, але цікава робота була. Якщо правильно користуватися таким об’єктом, то виявити його практично неможливо» , — додає «Мексиканець».

Робота під прицілом дронів: ціна кожного метра

Облаштування різноманітних укриттів — складна та небезпечна робота. Якщо на початку 2024 року інженерна техніка могла відносно спокійно виконувати завдання за 5 кілометрів від лінії бойового зіткнення, то сьогодні через активність ворожих дронів небезпека чатує на відстані 10 і більше кілометрів.

«Ми будуємо укриття на різних локаціях. Є місця, де ми можемо використовувати техніку. Але це дуже далеко від лінії бойового зіткнення. А є групи, які працюють досить близько до лінії фронту. І там вже все доводиться робити вручну. Це дуже важко і небезпечно» , — говорить «Марік».

Кожен вихід групи — як спецоперація. Крім потрібних інструментів, зброї та елементів індивідуального захисту, кожна група має детектори дронів, рації, засоби РЕБ. Також, за словами «Маріка», кожну групу намагаються оснастити зв’язком Starlink, аби інженери могли постійно моніторити ситуацію в небі в реальному часі.

Зведення укриттів — це лише частина масштабної роботи військових інженерів. Від створення «кілзон» і загороджень до наведення переправ та захисту маршрутів постачання — кожен із цих напрямів роботи зупиняє просування ворога, завдає йому великих втрат, а такоє рятує життя як військових, так і цивільних.

Фото автора та відділення комунікацій 91-ї окремої Охтирської бригади підтримки

Війна