«Дивися в тил, контролюй!»: боєць під Авдіївкою випадково віддав наказ російському диверсанту

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

04 листопада 2026 р. 09:52

04 листопада 2026 р. 09:52

Російський диверсант проник на українські позиції під Авдіївкою, однак боєць 116-ї бригади вчасно помітив підозрілу деталь.

Історію бійця розповіли у 116-й окремій бригаді Сил територіальної оборони ЗСУ.

«У мене навіть не було військового квитка. Перший автомат мені записали просто в паперовий паспорт-книжечку. Об 11-й ранку 24 лютого я вже був у штаті Полтавського районного батальйону і отримав зброю», — пригадує Дмитро.

Маючи три дипломи магістра, спочатку він служив у комендантській роті та штабі 116-ї бригади ТрО.

Але на початку 2023 року, щойно підрозділ вирушив на Донбас, Дмитро перевівся на посаду командира піхотного відділення.

Навесні він зайшов на позиції між Степовим та Красногорівкою на північному фланзі Авдіївки. У жовтні там почалися масовані російські штурми — по 5–7 атак на добу.

Один із найнебезпечніших епізодів стався 10 жовтня. Під час бою Дмитро бігав між позиціями з двома раціями, координуючи дії своїх та приданих бійців.

У певний момент він помилково звернувся до російського диверсанта, прийнявши його за українського військового.

«Після першої ночі боїв я вийшов з окопу — перед нами лежало півтора десятка знищених ворогів. А зранку 10 жовтня трапився випадок впритул. Я бігав по позиції з двома раціями, координував наших і приданих бійців. У мого молодого побратима Сергія на касці був яскравий помаранчевий патч „ЗСУ“. А на іншому кінці позиції наш тил прикривав старший серйозний чоловік. Пробігаючи повз нього, я на ходу віддав йому повторний наказ: „Дивися в тил, контролюй!“. Пробігаю кілька кроків і думаю, що за помаранчева пляма була на голові, якщо Сергій залишився позаду?

Повертаюся, а наш чоловік уже лежить на землі, і його шманає, грабує росіянин із георгіївською стрічкою на касці. Вийшло так, що в гарячці бою я звернувся просто до ворога, а він мене ситуативно послав.

Я миттєво впав, підповз до кулеметної точки, схопив кулемет і почав туди насипати. Ми оголосили кругову оборону і вибили їх», — розповідає боєць.

«Одного разу ми з напарником Сергієм пробули на позиціях 54 доби без ротації. Логістика туди майже не доїжджає — хлопцям, які палять, цигарки скидали дронами. Я ж не вживаю ні тютюну, ні алкоголю, натомість намагаюся тримати форму прямо в бліндажі.

Важу 120 кілограмів, тому якась гілка чи труба для мене — чудовий турнік — підтягуєшся, і вже майже по 60 кілограмів навантаження на кожну руку. А 120-міліметрові міни важать по 16 кілограмів — я залюбки роблю ними ранкову фізкультуру. Щодня тренуюся по годині-півтори, щоб на кожну групу м’язів підняти ту міну хоча б по 100 разів», — каже Дмитро Демус.

Раніше АрміяInform розповідала історію Романа Миколайовича, якому майже 60 і він особисто виїжджає на бойові завдання. Працює з мінометними, реактивними та гарматними розрахунками.