Два «Шахеди» біля дому стали останньою краплею: історія бойової медикині «Міли»

06 листопада 2026 р. 14:28

06 листопада 2026 р. 14:28

Наталія з позивним «Міла» з дитинства мріяла стати хірургом і рятувати людські життя. Тепер бойова медикиня рятує поранених на фронті.

Її історію розповіли у 101-й окремій бригаді Територіальної оборони Закарпаття.

Наталія родом із Миропілля, що на Сумщині. Ще з дитинства вона уявляла себе лікаркою-хірургом.

Однак життя склалося інакше: спочатку працювала в медичній лабораторії, а згодом стала кравчинею на меблевій фабриці «Катунь» у Шостці.

Та навіть на фабриці її медичні навички ставали в пригоді. Наталія допомагала колегам із порізами, а іноді рятувала життя після небезпечних травм, зокрема спричинених циркулярною пилою.

У 2014 році, коли її чоловіка-артилериста мобілізували, Наталія залишилася сама з маленьким сином-школярем, роботою та господарством.

Той період навчив її витримки, але тривога за чоловіка не полишала ні на мить.

Після початку повномасштабного вторгнення жінка вирішила, що більше не хоче залишатися осторонь. У 2022 році вона звернулася до військкомату, проте їй відмовили.

Остаточним поштовхом стали події 2024 року: біля її будинку розірвалися одразу два «Шахеди».

Того дня українські захисники також збили ворожу ракету. Наталія зрозуміла, що хоче не просто чекати, а діяти й допомагати тим, хто боронить країну.

Вона зателефонувала до рекрутингового центру. Уже наступного дня збирала документи для підписання контракту зі 101-ю окремою бригадою ТрО — саме тим підрозділом, який захищав її рідний дім.

Сьогодні за плечима «Міли» — численні евакуації та робота на гарячих напрямках.

Серед перших важких випробувань була евакуація побратима, який підірвався на протипіхотній міні «пелюстка».

Це сталося 14 березня 2025 року — тоді вона вперше рятувала пораненого на війні.

Узимку 2026 року Наталія брала участь в евакуації після влучання російського FPV-дрона в автомобіль «Білих янголів».

Не менш небезпечною була робота на одному зі стабілізаційних пунктів під час найзапекліших обстрілів, коли противник застосовував проти позицій усе наявне озброєння.

Страшні травми, ампутації, мінно-вибухові поранення — із цим бойова медикиня стикається під час роботи.

У такі моменти власний страх відходить на другий план. Найважливіше — надати першу допомогу, стабілізувати стан пораненого та встигнути врятувати йому життя.

Але допомога «Міли» не обмежується медичними процедурами. Вона намагається підтримати кожного пораненого психологічно, знайти слова, які дадуть йому сили боротися.

«Треба дати людині щось, за що можна зачепитися, щоб вона хотіла жити. Комусь — обіцянку одружитися, комусь — спогади про сім’ю та дітей. Шукаєш ту саму ниточку, за яку він триматиметься і боротиметься за життя», — розповідає Наталія.

Адже іноді саме ця «ниточка» стає ще одним шансом повернутися до життя.

Раніше АрміяInform розповідала історію Юлії з позивним «Лебідь», яка після двох років служби в добровольчому медичному батальйоні долучилася до 102-ї бригади ТрО.

Війна