«Знав, що можу їздити на будь-якому тракторі. У війську їжджу на всьому»: історія механіка-водія «Мурахи»

10 листопада 2026 р. 11:22

10 листопада 2026 р. 11:22

Колишній тракторист «Мураха» у 24 роки пішов на війну заради сім’ї, став танкістом, а тепер служить механіком-водієм в артилерії.

Історію бійця розповіли на сторінці 33-ї окремої механізованої бригади імені Дмитра Байди-Вишневецького.

«Маю двох дітей — тож до війська я пішов заради того, щоб росіяни не прийшли до моєї сім’ї й не робили з нею те, що вони роблять з багатьма іншими сім’ями. Якось ввечері я сказав дружині: „У мене не мобілізаційний вік — 24 роки, але вранці я йду підписувати військовий контракт“. Вона мені відповіла: „Питань немає. Я впораюся“. Вона в мене дуже сильна жінка. І я дуже сильно її люблю», — розповідає боєць.

У Збройних Силах «Мураху» відібрали в танкісти. Пересісти з трактора на танк, каже, було нескладно.

«Та сама машина, тільки замість керма важелі. Отак я прослужив танкістом майже два з половиною роки», — говорить військовий.

Перший бойовий вихід «Мураха» мав біля Авдіївки, на початку 2023 року.

«Ми тоді виїжджали лише у прямі танкові бої. Спочатку було страшно, але потім звик. Виїхали в околиці Григорівки — і десь опівдні почався штурм. Стріляли майже впритул. Результат позитивний: мінус два ворожі танки Т-64, а потім ми ще й уразили ворожі піхоту і дві бойові машини», — згадує він.

Далі було Гуляйполе, знову Авдіївка, Курахове, знову Гуляйполе.

«Найскладніше було заїжджати на позицію. Постійної вогневої точки ми не мали, тому доводилося постійно їздити й шукати сховок, щоби противник не уразив нашу машину. Бо в танковому екіпажі є чотири людини — і я безпосередньо відповідаю, щоб ми приїхали добре й виїхали так само», — зазначає боєць.

Від лютого 2026 року «Мураха» — у 33-й. Тут він і далі служить механіком-водієм, але вже в артилерії.

«Між танком та „М-109“ спільне тільки одне: машина стоїть на траку. Мені показали, як вона заводиться і що в ній до чого, — а їхати проблем немає. Треба доглядати машину, прогрівати її. Коли ж до праці, то моє завдання — вибігти, розмаскуватися й потім подати порохи», — зазначив «Мураха».

Вправність і вміння гармашів доведені майже до автоматизму.

«Нещодавно ми провели заміну машини: одну вигнали, а другу загнали. Виїхали зранку, коли дощ ішов. Виконали все успішно. Потім увечері наступного дня заїхали новою машиною, замаскували її — усе добре», — сказав військовий.

Відчуття свого професіоналізму тішить і додає впевненості.

«Раніше я знав, що можу їздити на будь-якому тракторі. А тепер так само й у війську — їздити вмію на всьому. Мені подобається звук мотора — бо ж ми завжди маємо слухати, що нам говорить мотор. Є така машина, яка говорити не хоче: вона їде, стріляє — але не хоче входити в контакт. А є дуже добрі машини, які так говорять, що просто хочеться їх слухати», — підсумував «Мураха».

Раніше АрміяInform розповідала історію Ігоря Нажиги, який разом з побратимами 28 днів прокладав підземні проходи до позицій окупантів поблизу Красногорівки.

Війна