«Снаряд упав за метр»: Михайло пережив запеклі бої на Донеччині

10 листопада 2026 р. 20:36

10 листопада 2026 р. 20:36

Військовий Михайло у 2014 році виконував бойові завдання на Луганщині, а після 2022 року обороняв Донеччину і брав участь у боях у Серебрянському лісі.

Його історію розповіли на сайті ДПСУ.

Михайло родом із Львівщини. У 2002 році закінчив Рава-Руське професійно-технічне училище, а після строкової військової служби, на початку 2004 року, долучився до лав Державної прикордонної служби України.

Перший бойовий досвід здобув у серпні 2014 року на Луганщині, де виконував завдання протягом року. У серпні 2015-го повернувся до цивільного життя та працював оператором водонасосної станції в рідному місті.

З початком широкомасштабного вторгнення рф він вирішив знову стати до строю. І це попри нещодавно перенесену операцію та проблеми зі здоров’ям.

«Я був після операції, було трохи важко. Але 1 березня прокинувся о п’ятій ранку, подзвонив колезі й попросив: „Завези мене у військкомат“. Вже о сьомій ранку був там і знову пішов служити в прикордонники», — пригадав Михайло.

Спочатку виконував завдання на Житомирщині, а з вересня 2022-го до кінця січня 2023 року разом із побратимами тримав оборону на Донеччині. Там довелося пережити запеклі бої, ворожі штурми та масовані артилерійські обстріли. Один із них Михайло пам’ятає особливо добре.

«Спочатку було дуже страшно… Одного разу нас накрив „Град“. Урятували лише глибокий окоп і його кут: снаряд упав за метр, а мене з побратимом повністю засипало землею. Коли нас відкопали й ми побачили, які там були уламки, зрозуміли, яке то велике щастя — залишитися живими», — розповів оборонець.

Згодом Михайло продовжив службу у прикордонній комендатурі швидкого реагування «Шквал». У 2024 році разом із побратимами стримував російський наступ у Вовчанську на Харківщині, а навесні 2025-го вирушив до Серебрянського лісу, де виконував бойові завдання до червня.

За його словами, за ці роки суттєво змінився характер бойових дій. До постійної загрози артилерійських ударів додалося масове застосування безпілотників.

«Кожен рік на війні інший. У 2022–2023 роках сильно працювала ворожа артилерія та йшли „м’ясні“ штурми — ворогу наказували взяти наші позиції, і їм було байдуже, скільки людей там поляже: 50 чи 100. А у 2025 році до артилерії додалася суцільна війна дронів — щороку ставало важче», — зазначив Михайло.

Вистояти допомагали думки про дружину та батьків, дитячі обереги, які племінники передавали в посилках, і, звісно, побратими.

«Поруч були всі добровольці — ми ніколи одне одного не кидали. Коли став командиром відділення, завжди казав хлопцям: «Ми як зайшли всі разом, так і маємо вийти всі разом», — сказав прикордонник.

Із серпня 2025 року Михайло продовжує службу у відділенні інспекторів прикордонної служби «Грушів».

Відтоді, як він уперше долучився до лав прикордонників, минуло понад два десятиліття. Захисник пережив багато речей, проте незмінним залишилося його головне правило: не залишати своїх і робити все можливе, щоб кожен повернувся живим.

Війна