ЄС посилює фінансову блокаду Росії: чому нові санкції можуть вдарити по нафтових доходах і схемах обходу обмежень

13 листопада 2026 р. 17:22

13 листопада 2026 р. 17:22

Євросоюз готує нові обмеження проти російських банків, енергетичного сектору та фінансових посередників.

Мета — ускладнити Кремлю доступ до валютних надходжень і фінансування війни.

Європейський Союз готує новий етап економічного тиску на Росію, зосереджуючись на двох секторах, які безпосередньо впливають на здатність Кремля фінансувати війну: банківській системі та енергетичному експорті.

Про посилення санкційного тиску повідомляє Bloomberg . Водночас Reuters із посиланням на заяви європейських посадовців уточнює, що Єврокомісія готує 22-й пакет санкцій проти Росії. Його мають представити до спеціального засідання Європейської ради 26–27 листопада 2026 року.

Очікується, що нові обмеження стосуватимуться російських банків, криптовалютних операцій, криптоплатформ і механізмів обходу санкцій через треті країни. Окремий напрям — перекриття фінансових каналів, які дозволяють Росії продовжувати міжнародні розрахунки попри попередні обмеження.

Паралельно ЄС уже готує додаткові санкційні рішення. За словами міністра європейських справ Франції Бенжамена Аддада, у понеділок, 16 листопада, Євросоюз має затвердити обмеження щодо ще 150 суб’єктів та 50 банків. За його словами, основну частину відповідних пропозицій внесла Франція.

Це важливе розмежування: йдеться про найближчі санкційні рішення та окремо про підготовку наступного, 22-го пакета.

Банківська система: як Росія втрачає можливості розраховуватися із зовнішнім світом

Фінансові обмеження — це не лише заморожування рахунків окремих банків чи заборона на співпрацю з конкретними установами. Їхнє стратегічне завдання — ускладнити весь ланцюг міжнародних розрахунків, через який Росія отримує гроші за експорт, оплачує імпорт і фінансує зовнішньоекономічні операції.

Після початку повномасштабного вторгнення Москва намагалася перебудувати фінансову інфраструктуру, щоб зменшити залежність від західних платіжних систем. Для цього використовувалися альтернативні канали переказів, банки третіх країн, криптовалютні платформи та мережі фінансових посередників.

Однак такі механізми не означають повної фінансової незалежності. Навпаки, що більше посередників залучено до операцій, то більше залежностей виникає: від готовності іноземних банків працювати з російськими клієнтами до можливості конвертувати кошти та проводити платежі без блокування.

Показовим є 21-й пакет санкцій ЄС, ухвалений у липні 2026 року. Він передбачив обмеження щодо 94 російських банків і великих фінансових установ, розширення заборони на операції ще на 33 російські кредитні та фінансові установи, а також санкції проти банків і криптовалютних платформ у третіх країнах.

Євросоюз також запровадив механізм, який дозволяє забороняти транзакції з будь-якими іноземними постачальниками криптовалютних послуг, якщо вони використовуються Росією для обходу санкцій.

Таким чином, санкційна політика поступово зміщується від ізоляції окремих російських установ до тиску на всю інфраструктуру, яка забезпечує їхню роботу за межами Росії.

Для російської економіки це означає дорожчі розрахунки, більші транзакційні ризики та необхідність постійно шукати нових посередників. Для військової машини Кремля — додаткові перешкоди в отриманні коштів і закупівлі необхідних товарів за кордоном.

Нафта: головне джерело валютних надходжень залишається вразливим

Фінансовий тиск має особливе значення саме в поєднанні з обмеженнями на енергетичний сектор. Нафта і газ залишаються одним із головних джерел валютних надходжень Росії, а тому будь-яке ускладнення їхнього продажу, транспортування та оплати безпосередньо зачіпає можливості російського бюджету.

Однак актуальна статистика показує, наскільки складним залишається це завдання.

За даними Centre for Research on Energy and Clean Air (CREA), у жовтні 2026 року Росія отримувала в середньому 754 млн євро на день від експорту викопного палива. Це на 14% більше, ніж у вересні, і найвищий показник із грудня 2022 року.

Особливо помітно зросли нафтові доходи. Середньоденні надходження від експорту сирої нафти сягнули 449 млн євро — на 19% більше за попередній місяць. Доходи від морського експорту сирої нафти зросли на 23% — до 352 млн євро на день.

Це свідчить про те, що Росія досі здатна отримувати значні прибутки від енергетичного експорту, навіть попри багаторічні санкції та обмеження.

Водночас зростання доходів не варто автоматично трактувати як збільшення фізичних обсягів експорту. За оцінкою CREA, загальні обсяги поставок викопного палива залишалися приблизно незмінними. Отже, важливу роль відіграла цінова кон’юнктура.

Зокрема, надходження від податку на видобуток корисних копалин із російської нафти у жовтні становили 979,3 млрд рублів — на 42% більше, ніж місяцем раніше. Це найвищий показник із лютого 2024 року. CREA пов’язує таке зростання, зокрема, з підвищенням світових цін на нафту на тлі війни на Близькому Сході.

Тобто навіть коли санкції обмежують можливості експорту, сприятлива міжнародна кон’юнктура може частково компенсувати Росії втрати.

Тіньовий флот і треті країни: де залишаються санкційні лазівки

Одна з найбільших проблем санкційної політики — здатність Росії змінювати маршрути, посередників і юридичну структуру експортних операцій.

Особливу роль у цьому відіграє так званий тіньовий флот — мережа танкерів, які використовуються для транспортування російської нафти поза традиційними механізмами контролю та обмеження цін.

За даними CREA, у жовтні 2026 року 60% морського експорту російської нафти перевозили танкери, які вже перебували під санкціями. Ще 37% обсягів транспортували судна, що належать або застраховані компаніями країн G7+.

Ця статистика демонструє важливу суперечність: санкції охоплюють значну частину танкерного флоту, однак сам факт внесення судна до санкційного списку не означає автоматичного припинення його діяльності. Контроль за виконанням обмежень, страхуванням, обслуговуванням і портовим доступом залишається критично важливим.

Ще один показовий момент — зміна географії тіньового флоту. За рік кількість суден, які працювали під неправдивими прапорами, скоротилася зі 112 до 40. Водночас частка танкерів під російським прапором суттєво зросла: 62 такі судна у жовтні перевезли 47% нафти, доставленої тіньовим флотом. Роком раніше цей показник становив лише 6%.

Це може свідчити про адаптацію російської логістики до посилення міжнародного контролю: замість постійного використання складних схем із підміною прапорів дедалі більша частина перевезень переходить на судна, які безпосередньо пов’язані з Росією.

Не менш важливим залишається питання переробки російської сировини за кордоном.

У жовтні нафтопереробні заводи Індії, Туреччини та Брунею, які використовують російську нафту, експортували до країн, що запровадили санкції, нафтопродуктів на 1,6 млрд євро. Обсяг таких поставок зріс на 21% за місяць.

Іншими словами, обмеження на прямий імпорт російської нафти не усувають усіх можливостей її потрапляння на західні ринки після переробки в третіх країнах.

Саме тому посилення контролю за фінансовими посередниками, нафтотрейдерами, переробними підприємствами та транспортними компаніями може мати не менше значення, ніж запровадження нових заборон безпосередньо проти Росії.

Китай та Індія: чому санкційний тиск має виходити за межі Європи

Ще один важливий чинник — географія російського енергетичного експорту.

Після втрати значної частини європейського ринку Москва переорієнтувала поставки на азійські напрямки. Передусім ідеться про Китай та Індію.

За даними CREA, у жовтні Китай придбав російських викопних енергоресурсів на 10,7 млрд євро, а Індія — на 6,4 млрд євро. Для обох країн це були найбільші місячні обсяги закупівель за весь період спостережень CREA, починаючи із січня 2022 року.

Китай забезпечив 50% сукупних закупівель російської сирої нафти за період від початку дії європейської заборони на імпорт до кінця жовтня 2026 року. Ще 37% припало на Індію.

Це пояснює, чому європейські санкції не можуть повністю позбавити Росію нафтових доходів лише через обмеження торгівлі всередині ЄС.

Москва має альтернативних покупців, а країни-імпортери отримують можливість купувати сировину на вигідніших умовах. Проте така переорієнтація також створює залежність Росії від обмеженої кількості великих покупців.

У результаті санкційний тиск на банки, трейдерів, страхові компанії та інші фінансові структури в третіх країнах стає одним із ключових інструментів впливу на російський експорт.

Наскільки сильнішими можуть бути нові обмеження

Аналітики CREA також змоделювали, як зміна механізму цінової стелі могла б вплинути на російські доходи.

За їхніми розрахунками, якби цінову стелю на російську нафту знизили до 30 доларів за барель, а обмеження на нафтопродукти відповідним чином посилили та повністю виконували, у жовтні Росія могла б недоотримати 3,4 млрд євро від морського експорту нафти та нафтопродуктів.

Це приблизно чверть відповідних експортних надходжень за місяць.

Важливо, що йдеться саме про модельний сценарій за умови повного дотримання обмежень, а не про вже зафіксовані втрати російського бюджету.

Тут і проявляється головна проблема чинної санкційної системи: ефективність обмежень визначається не лише їхньою жорсткістю, а й тим, наскільки реально контролюється їх виконання.

Що це означає для здатності Росії продовжувати війну

Нова санкційна політика ЄС демонструє поступовий перехід від точкових обмежень до спроб впливати на цілі економічні ланцюги, які забезпечують російський експорт і фінансування війни.

Банківський сектор, криптовалютні платформи, нафтові трейдери, танкерні компанії та переробні підприємства — це взаємопов’язані елементи однієї системи.

Якщо Росії стає складніше отримувати оплату за нафту, проводити міжнародні перекази, страхувати танкери та знаходити нових покупців, зростають витрати на кожен етап експортної операції. Частина доходів втрачається через знижки, посередників, логістику та фінансові ризики.

Це не означає, що новий пакет санкцій автоматично призведе до обвалу російської економіки або негайного скорочення військових витрат. Росія зберігає значні експортні можливості, а світові ціни на енергоносії можуть тимчасово компенсувати частину санкційного ефекту.

Однак системне посилення обмежень здатне звужувати фінансовий простір Кремля, збільшувати вартість обходу санкцій і поступово ускладнювати перетворення енергетичних ресурсів на гроші, які можна спрямовувати на війну.

Ключове питання тепер — не скільки нових назв з’явиться в санкційних списках, а чи зможе Європа перекрити механізми, завдяки яким Росія продовжує заробляти на нафті, обходити фінансові обмеження та використовувати міжнародну інфраструктуру для підтримки своєї воєнної економіки.

Війна