вологість:
тиск:
вітер:
«Страх — це нормально. Але виїжджаємо на характері»: Андрій із 48-ї бригади повернувся у військо в 2022 році і продовжує захищати Україну
Андрій із Кагарлицького району Київської області знову став до лав війська у перший день повномасштабного вторгнення.
Історію бійця оприлюднила 48-а артилерійська бригада.
За плечима військового — строкова служба, робота у правоохоронних органах, на будівництві та за кермом. У березні 2022 року він уже знову був у строю.
«У перший же день війни пішов у військкомат, і вже в березні потрапив знову у військо», — згадує Андрій.
Службу розпочав у стрілецькому батальйоні на Сумщині, згодом перевівся до механізованої бригади, яка виконувала завдання на Запорізькому напрямку. Там же дістав поранення. Пізніше долучився до 48-ї окремої артилерійської бригади, у складі якої нині захищає Харківщину.
За час служби Андрію довелося виконувати різні завдання: був кулеметником, зв’язківцем і водієм. Нині він обіймає посаду командира відділення взводу забезпечення.
Про страх на війні військовий говорить відверто, без удаваної бравади. Каже, що боятися — природно, особливо коли втрачаєш побратимів. Однак попри все військові продовжують виконувати завдання.
«На війні я не знаю, ким треба бути, щоб не боятись. Це нормально. Особливо, коли втрачаєш побратимів. Та виїжджаємо на характері», — говорить Андрій.
Головною мотивацією продовжувати службу називає родину. Вдома на нього чекають діти й онуки, а син також служить у війську.
«А куди діватись? Зараз для мене найбільша мотивація — це сім’я. Діти, онуки. Син також служить», — розповідає військовий.
Сьогодні Україну захищають представники різних поколінь однієї родини. І за цим стоїть спільне прагнення — зробити все, щоб діти й онуки могли жити в мирній країні, не знаючи війни.
Джерело: armyinform.com.ua