вологість:
тиск:
вітер:
«Перед виходом ми вже їли один раз на день»: українські військові скидали жителям окупованих Олешок допомогу, але окупанти розкрадали продукти
Евакуйовані з Олешок розповіли, як українські військові скидали їм із дронів продукти та ліки, а російські окупанти забирали призначену цивільним допомогу собі.
Олешки на лівобережжі Херсонщини опинилися під російською окупацією на початку широкомасштабного вторгнення. Уже 24 лютого 2022 року колони російської військової техніки, які наступали з окупованого Криму, з’явилися на околицях міста й просувалися до Антонівського мосту.
Гуманітарна ситуація в місті суттєво погіршилася у 2025-му й особливо впродовж 2026 року. Оскільки жителям бракувало їжі та медикаментів, українські підрозділи доставляли допомогу важкими безпілотниками.
Нові свідчення про те, що відбувалося з доправленою жителям Олешок допомогою, з’явилися після евакуації людей під час локального припинення вогню наприкінці жовтня — на початку листопада 2026 року.
Розповіді евакуйованих доповнили повідомлення військових і представників влади, які ще у вересні заявляли про розкрадання продуктів окупантами.
«Коли ти не можеш нормально поїсти — це жахлива ситуація»
Після затоплення Олешок внаслідок руйнування Каховської ГЕС постачання продуктів до міста стало нерегулярним. Ситуація поступово погіршувалася і з середини 2025 року люди, які залишалися в місті, повідомляли про дефіцит і різке подорожчання їжі.
«Минулого року наші друзі в Олешках казали, що в місті стало мало їжі та закінчилися продукти. А якщо вони є, то дуже дорогі. Спочатку була проблема у високих цінах, бо їх було дуже мало та на всіх не вистачало», — розповіла уродженка Олешок Ірина Чухалова медіа Frontliner у репортажі, опублікованому 14 жовтня 2026 року.
До середини 2026 року нестача продовольства й медичної допомоги стала предметом окремої заяви Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні від 25 червня 2026 року . Місія опитала понад 20 жителів прифронтових окупованих громад, зокрема Олешок і Голої Пристані.
За зібраними свідченнями, останній продуктовий магазин в Олешках припинив регулярну роботу в січні 2026 року через брак товарів. Люди виживали на домашніх запасах і залежали від нерегулярних принагідних приватних доставок.
Однак такі поїздки за харчами були вкрай небезпечними через бойові дії та мінування. Місія ООН повідомила, що 2 червня колона цивільних автомобілів із продовольством і гуманітарною допомогою підірвалася на міні на в’їзді до Олешок. Одна людина тоді загинула, ще троє були поранені.
Про наслідки нестачі їжі 27 жовтня 2026 року розповів «Українському Радіо» житель Олешок Віталій:
«Перед виходом ми вже їли один раз на день. Продуктів залишалося дуже мало. Ми варили одну склянку гречки або рису на сім’ю — на трьох. Так і харчувалися.
Щоб трохи втамувати голод, могли додатково зробити салат з одного огірка або помідора. Додавали туди траву портулак. Так вгамовували відчуття голоду.
Коли в тебе немає їжі, коли ти не можеш нормально поїсти, коли в тебе нічого немає — це, звісно, жахлива ситуація. Ти нічого не можеш собі дозволити».
«Тихі посилки»
Вже з 2025 року українські військові почали доставляти до Олешок посилки з харчами та ліками важкими дронами. Як розповіла медіа Frontliner Ірина Чухалова, цю роботу не афішували й називали «тихими посилками»:
«Ми дізналися про те, що люди потерпають від голоду, на початку цього року.
Згуртувавшись із друзями та військовими, ми намагалися зробити ці поставки регулярними, але це дуже складно, бо запитів багато й фізично важко осягнути таку кількість посилок.
Але це не чутки, що люди в Олешках смажать траву. Вона називається портулак, дуже жирна, і її додають як капусту в борщ, щоб хоч якось збагатити свій організм».
На початку 2026 року, коли надходили повідомлення про голод, волонтери разом із військовими намагалися зробити передачі регулярними. Про те, як збільшували обсяги допомоги, «Громадському радіо» розповів речник 34-ї окремої бригади морської піхоти «Борисфен» Євген Воронецький. За його словами, уродженець Олешок, військовослужбовець Володимир Обертас запропонував перейти від невеликих передач до повноцінних продуктових посилок:
«Вова не дочекався того, що нам видасть військова частина з продскладу, а побіг і купив усе, що треба в аптеці, купив продукти — дріжджі, борошно, різні цукерки, батончики…
А потім з’ясувалося, що продукти також купували всі військові, які народились на лівому березі. Вони зібрали пакунки, ми зробили кілька ходок і навіть відзняли, як це все пакується, як чіпляється і як відправляється. Але цей матеріал не можна було показувати, тому ми його відклали».
Про ці гуманітарні місії військовослужбовців 34-ї окремої бригади морської піхоти розповів один із морпіхів, який народився в Олешках. Він пояснив, що забезпечити такими передачами ціле місто неможливо.
До того ж, кожна доставка була пов’язана з ризиком, бо росіяни намагалися збивати гуманітарні безпілотники, а військовим потрібно було також подбати, щоб політ не наразив на небезпеку як отримувачів, так і самих українських бійців.
«Кожен вихід борту, який здійснює доставку, — це може бути місія в один бік. Це не просто підняли борт, посадили. Це життя людей — як військових, так і цивільних на лівому березі».
«Близько чотирьох тонн їжі та медикаментів»
Один із найбільших відомих епізодів постачання допомоги до Олешок за допомогою важких БПЛА стала доставка, про яку 27 вересня 2026 року повідомила Херсонська обласна військова адміністрація. Тоді українські військові доставили до ста точок міста близько чотирьох тонн їжі та медикаментів.
«Близько чотирьох тонн їжі та медикаментів важкі дрони доправили одразу на сто точок міста. Кожен пакунок спускали на тросах туди, де на нього найбільше чекали».
Учасниками цієї місії Херсонська ОВА назвала 30-й корпус морської піхоти, тактичну групу «Грім», 34-ту бригаду морської піхоти «Борисфен», 34-й полк Нацгвардії, підрозділ «Болгаричі» 11-ї бригади НГУ та 79-й прикордонний загін. Зібрати вантаж допомогли партнери й волонтери.
Всередині доставлених посилок були продукти, медикаменти та дитячі набори, зібрані громадами, закладами освіти, благодійниками та волонтерами.
«Усі без винятку посилки — а їх було майже 400 — успішно доправлені. Поки росіяни утримують жителів окупованих Олешок фактично в заручниках — без їжі, води та медикаментів, — наші підрозділи продовжують робити все можливе, щоб урятувати українців від голоду», — написав тоді міністр внутрішніх справ.
Про те, що мешканці Олешок змогли отримати принаймні частину доправлених посилок, розповів медіа «Суспільне» командир роти ударних безпілотних авіаційних комплексів 34-ї бригади Мирослав із позивним «Мирон»:
«Була підсвітка розвідувальними дронами, які спостерігали, як люди виходили за посилками. На наших дронах було видно, як люди безпосередньо забирають посилку. Плюс люди, які мали можливість зв’язатися з родичами, також повідомляли, що посилку отримали».
«А головне, зверху — паляниця »
Особисті свідчення жителів Олешок про отриману від українських військових допомогу почали з’являтися після евакуації з окупованого міста, проведеної наприкінці жовтня — на початку листопада 2026 року.
3 листопада евакуйований з міста місцевий мешканець розповів BBC News Україна, що коли навесні продукти скидали в місця збору допомоги, люди не встигли їх забрати, бо «все розгребли росіяни».
11 листопада ще евакуйований з Олешок чоловік на ім’я Михайло розповів медіа LB.ua, що знайшов біля будинку ящик з продуктами, який разом із дружиною швидко заніс всередину:
«Вранці виходимо на подвір’я, думаю — а раптом є? Зазираю за ріг дому — стоїть ящик, чорним обмотаний! Швиденько в хату затягли, а там — ми аж розплакалися: крупи, консерви, тушонка, згущенка, а головне, зверху — паляниця».
Джерело: armyinform.com.ua
Новини рубріки
Пам’яті бойового медика Артема Багрія (позивний «Кусто»)
17 листопада 2026 р. 09:14
Арковий проліт впав у воду: з’явилися кадри очевидців з наслідками удару по Кримському мосту
17 листопада 2026 р. 09:14
Генштаб ЗСУ повідомив про втрати ворога станом на 17 листопада 2026 року
17 листопада 2026 р. 09:04