вологість:
тиск:
вітер:
Шведський аналог «Нептуна»: знаменитий скандинавський виробник озброєння масштабує сімейство крилатих ракет великої дальності
Шведська протикорабельна ракета RBS15 стала одним із ключових елементів системи оборони країни на Балтійському морі.
За кілька десятиліть ця зброя пройшла шлях від національного проєкту, який спочатку конкурував з американською Harpoon, до сучасної багатодоменної ракетної системи, про що розповідає нижче ІА АрміяInform.
Сьогодні сімейство RBS15 від компанії Saab Bofors Dynamics представлено кількома поколіннями та варіантами для кораблів, берегових ракетних комплексів і бойової авіації. Найновіша версія — RBS15 Mk4, або Gungnir, — за заявленими характеристиками має дальність понад 300 км.
Від RB 04 до RBS15
Наприкінці 1970-х років основною протикорабельною ракетою шведських ВПС була RB 04E. У 1978 році компанія Saab запропонувала проєкт її глибокої модернізації, який отримав назву RB 04 Turbo.
Ідея полягала у збереженні перевіреної носової частини ракети та радикальному оновленні її хвостової секції. Зокрема, планувалося встановити нові крила та замінити двигун на турбореактивний.
Таке рішення мало зробити ракету універсальнішою — придатною для запуску не лише з літаків, а й із кораблів та наземних пускових установок. Для останніх двох варіантів передбачалися стартові твердопаливні прискорювачі.
Спочатку шведське Управління оборонної техніки FMV поставилося до пропозиції Saab скептично. На той час американська протикорабельна ракета Harpoon уже активно поширювалася серед країн НАТО, і шведське військове керівництво розглядало можливість закупівлі саме американської системи.
Однак Saab не відмовилася від проєкту. Керівник програми Ганс Аліндер ініціював суттєве доопрацювання концепції. Розробники підвищили дальність, завадостійкість та інші характеристики майбутньої ракети.
Фактично йшлося вже про створення нового боєприпасу, тому проєкт отримав нове позначення — RBS15.
У липні 1979 року уряд Швеції відмовився від закупівлі Harpoon і уклав із Saab контракт на розробку національної протикорабельної ракети.
Від корабля до винищувача
Розробка RBS15 відбувалася надзвичайно швидко. Уже в 1983 році випробування ракети розпочалися з ракетного катера HSwMS Piteå. У 1984 році флот отримав перші зразки, а в 1985-му ракета офіційно надійшла на озброєння шведських ВМС.
Водночас Швеція працювала над іншими варіантами застосування ракети.
Зокрема, розглядалася можливість оснащення підводних човнів типу Västergötland вертикальними пусковими установками для RBS15. План передбачав встановлення по чотири ракети у подовженому корпусі субмарини.
Однак від цієї ідеї зрештою відмовилися через бюджетні обмеження та тогочасні підходи до застосування підводних сил.
Натомість перспективним напрямом стала авіаційна версія RBS15F.
Її адаптували для винищувачів-бомбардувальників AJS 37 Viggen. Однією з головних відмінностей від корабельної та берегової версій стала відсутність стартових прискорювачів.
Під час запуску з літака початкова швидкість носія забезпечувала необхідні умови для запуску турбореактивного двигуна ракети. Це дозволило зменшити її масу приблизно до 600 кг.
У 1989 році RBS15F прийняли на озброєння шведських ВПС.
Фактично Швеція отримала можливість створити своєрідний «зовнішній щит» для морських напрямків. Авіація могла атакувати кораблі противника на значній відстані, не наближаючись безпосередньо до корабельних угруповань та їхньої протиповітряної оборони.
RBS15K: ракета на колесах
Ще одним важливим напрямом стала берегова версія RBS15.
Концепція наземного застосування розглядалася у Швеції ще в 1970-х роках. Проєкт отримав позначення SKA, де літера «K» вказувала на берегове базування.
У 1974 році відбувся запуск прототипу ракети з транспортно-пускового контейнера, встановленого на вантажному автомобілі.
Типова конфігурація берегового комплексу передбачала пускову машину з чотирма ракетами та окрему командну машину.
До однієї командної машини можна було підключати від однієї до трьох пускових установок. Водночас комплекс не мав власних засобів розвідки цілей. Інформація про місцезнаходження кораблів мала надходити від інших розвідувальних засобів або зовнішніх джерел.
У спрощеному режимі окрема пускова установка могла здійснювати запуск без підключення до командної машини.
Наприкінці 1980-х років відбувалися випробування та доопрацювання берегового варіанта. Зрештою RBS15 стала складовою системи берегової оборони Швеції.
Mk2: ставка на електроніку та живучість
У 1994 році Saab розпочала розробку наступної версії — RBS15 Mk2.
Цього разу основний акцент зробили не на радикальному збільшенні дальності, а на підвищенні точності, завадостійкості та живучості ракети. Дальність залишалася на рівні понад 70 км.
Ракета отримала новий бортовий обчислювальний комплекс. Збільшення обчислювальних можливостей дозволило застосувати складніші алгоритми обробки інформації та фільтрації морських завад.
Система наведення стала краще розрізняти реальні цілі та хибні відбиття. Зокрема ті, що створювалися засобами радіоелектронної боротьби.
Паралельно інженери шведської фірми працювали над зменшенням помітності ракети. У конструкції ширше застосовували радіопоглинаючі матеріали. Також розробники модернізували екранування двигуна для зменшення інфрачервоного сліду.
Окремою перевагою стало нове програмне забезпечення набою. Воно дозволило задавати складні траєкторії польоту з великою кількістю точок повороту.
Для морського театру бойових дій це має особливе значення. Ракета може прокладати маршрут з урахуванням островів, берегової лінії та інших особливостей рельєфу, підходячи до цілі з неочікуваного напрямку.
Mk3: до 200 км та можливість ураження наземних цілей
Наступним етапом став виріб RBS15 Mk3.
Це була вже глибока модернізація попередньої версії. Головними завданнями ракети стали збільшення її дальності, підвищення точності та розширення переліку цілей.
Mk3 Швеція розробляла вже спільно з Німеччиною. Головними промисловими партнерами стали Saab Bofors Dynamics та Diehl BGT Defence .
У вересні 2005 року країни підписали контракт на розробку та закупівлю ракет. Німецькі ВМС планували застосовувати їх, зокрема, на нових корветах типу Braunschweig.
Випробування модернізованої ракети успішно провели у жовтні 2008 року у Швеції. Поставки почалися у 2011 році.
Швеція, своєю чергою, замовила Mk3 для власних сил у 2007 році. Ракетами планували оснащувати корвети типу Visby.
Унаслідок модернізації стартова маса ракети зросла приблизно до 800 кг, а заявлена дальність ураження цілей — до 200 км.
Суттєво змінилася і бортова електроніка. Mk3 отримала інерціальну навігаційну систему з GPS-корекцією, новий радіовисотомір та активну радіолокаційну головку самонаведення Ku-діапазону.
Ракета реалізує принцип «вистрілив — забув» та використовує алгоритми розпізнавання і класифікації цілей.
Особливу увагу її конструктори приділили протидії радіоелектронній боротьбі. Система наведення отримала можливість краще відкидати хибні цілі та імпульсні перешкоди.
Ще одна важлива функція — можливість програмувати групове застосування ракет. Кілька боєприпасів можуть атакувати одну ціль із різних напрямків.
Для корабельної протиповітряної оборони це створює складнішу тактичну ситуацію, оскільки ракети підходять до цілі не за одним маршрутом.
Збільшення дальності забезпечив новий турбореактивний двигун Microturbo TRI 60-5 французької розробки. Німецька компанія TDW розробила нову проникаючу осколково-фугасну бойову частину.
RBS15 Mk4 Gungnir: понад 300 км
Найновішим етапом розвитку сімейства стала ракета RBS15 Mk4, відома під назвою Gungnir.
Це вже не просто чергова модернізація, а комплексне оновлення набою. Saab заявляє про його дальність у понад 300 км.
Програма розробки стартувала після відповідного замовлення Міністерства оборони Швеції у березні 2017 року. Роботи розраховані на період 2017–2026 років.
Mk4 отримує нову активну радіолокаційну головку самонаведення J-діапазону, модернізовану інерціальну навігаційну систему з підвищеною стійкістю до РЕБ, GPS-корекцію та новий бортовий обчислювальний комплекс.
За задумом розробників, це має забезпечити складніші профілі польоту та адаптивне формування маршруту до цілі.
RBS15 Mk4 планують використовувати з різних носіїв. Йдеться про берегові ракетні комплекси, надводні кораблі та авіацію, зокрема винищувачі Saab JAS 39 Gripen E.
Отже, одна ракета може бути інтегрована до різних компонентів сил оборони — від берегової оборони до бойової авіації та флоту.
Як влаштована RBS15
RBS15 — керована протикорабельна ракета з активною радіолокаційною головкою самонаведення, турбореактивним двигуном і фугасно-напівбронебійною бойовою частиною.
У корабельному та наземному варіантах для старту використовуються два твердопаливні прискорювачі, встановлені з боків корпусу.
Аеродинамічна схема ракети включає чотири передні керуючі поверхні типу «канард» та чотири основні дельтоподібні крила у хвостовій частині.
Усередині корпус поділений на кілька основних відсіків.
У носовій частині розташована головка самонаведення. За нею — відсік систем керування, де розміщені приводи рулів, електроживлення, автопілот, радіовисотомір та бортовий обчислювальний комплекс.
У центральній частині знаходиться бойова частина з підривачем. За нею розташований паливний бак, а в хвостовій секції — турбореактивний двигун.
Повітрозабірник силової установки розташований під фюзеляжем.
Для ранніх версій довжина ракети становить близько 4,35 м, діаметр корпусу — приблизно 0,5 м, розмах крил — близько 1,4 м. Стартова маса — орієнтовно 600 кг.
Бойова частина важить близько 200 кг. Вона має напівбронебійну осколково-фугасну конструкцію та підривач із затримкою.
Політ на малій висоті
Однією з ключових особливостей RBS15 є профіль польоту.
Після запуску ракета може рухатися на більшій висоті, однак на маршовій ділянці знижується до режиму польоту над поверхнею моря — так званого sea-skimming.
Це зменшує дальність, на якій корабельні радари можуть виявити ракету через обмеження радіогоризонту.
Пошук цілі здійснює активна радіолокаційна головка самонаведення. Система обробляє отримані сигнали та відсіює перешкоди й хибні цілі.
Після захоплення цілі ракета переходить до маловисотної ділянки польоту та продовжує рух до корабля.
Для ранніх версій заявлена дальність становить понад 70 км. Окремі джерела наводять показники до 90–100 км для авіаційного варіанта RBS15F, який стартує з літака та використовує його швидкість як додаткову енергетичну перевагу.
Швидкість ракети — близько 0,9 Маха.
Ракета як елемент багатошарової оборони
Історія RBS15 показує, як протикорабельна ракета з окремого виду озброєння перетворилася на елемент комплексної оборони морського напрямку.
Швеція послідовно інтегрувала RBS15 у бойові кораблі, берегові ракетні комплекси та авіацію. При цьому кожне нове покоління отримувало не лише більшу дальність, а й нові можливості навігації, розпізнавання цілей, протидії РЕБ та планування маршруту.
Саме поєднання різних носіїв і можливості застосовувати ракети з різних напрямків є одним із ключових елементів концепції сучасної протикорабельної оборони.
Від першої RBS15 до Mk4 Gungnir шведська система пройшла шлях від ракети з дальністю у десятки кілометрів до сучасного високоточного засобу ураження, заявлена дальність якого перевищує 300 км.
Для Балтійського моря, де географія створює складне поєднання островів, вузьких морських проходів та обмежених просторів для маневру, такі можливості мають особливе значення.
RBS15 у цьому сенсі є не просто окремою ракетою, а складовою концепції багатодоменної оборони, у якій берегові комплекси, кораблі, авіація, розвідка та засоби управління працюють як єдина система.
Шведська протикорабельна ракета великої дальності RBS-15 (Robotsystem 15). Відео: Saab
Джерело: armyinform.com.ua
Новини рубріки
Російські штурмовики в острівній зоні на Херсонщині охоче здаються в полон - пресофіцер
19 листопада 2026 р. 03:26
На фронті - 205 зіткнень, ЗСУ знешкодили 80 окупантів на Покровському напрямку
18 листопада 2026 р. 23:44
Україна зможе оплачувати американську зброю через PURL коштами кредиту ЄС
18 листопада 2026 р. 21:32