«Отруїти, щоб змусити вийти з окопів»: росія веде хімічний терор проти ЗСУ — зафіксовано тисячі атак і заборонені гранати

19 листопада 2026 р. 16:49

19 листопада 2026 р. 16:49


росія застосовує заборонені хімічні засоби проти ЗСУ: міжнародні експерти підтвердили наявність газу CS на фронті.

російські військові використовують хімічні речовини, зокрема сльозогінний газ, щоб витісняти українських захисників із позицій, окопів та укриттів. Застосування таких засобів у бойових умовах прямо заборонене міжнародним правом. Тепер українське розслідування, проведене за сприяння Організації із заборони хімічної зброї (ОЗХЗ), встановило зв’язок між російськими військами та одним із таких епізодів.

За даними Associated Press від 17 листопада 2026 року, слідство встановило, що у вересні 2024 року російські військові застосували безпілотник для скидання боєприпасу зі сльозогінним газом CS на українську військову позицію в центральній частині України.

Доказом стало, зокрема, відео, опубліковане в проросійському Telegram-каналі. На ньому зафіксовано скидання з безпілотника гранати, спорядженої хімічною речовиною.

Цей випадок має особливе значення: раніше ОЗХЗ уже підтверджувала наявність заборонених для застосування на полі бою хімічних речовин у зразках, відібраних в Україні. Однак нове розслідування дозволило пов’язати конкретний епізод їхнього застосування з російськими військовими.

Від поодиноких епізодів до системного застосування

Застосування хімічних засобів проти українських військових фіксують із 2023 року. Йдеться не лише про сльозогінні гранати, а й про боєприпаси, що містять різні токсичні речовини.

За інформацією української сторони, російські підрозділи використовують, зокрема, гранати К-51 та РГ-Во, а також речовини CS (2-хлоробензальмалонітрил), CN (хлорацетофенон), хлорпікрин та інші небезпечні хімічні сполуки.

Такі боєприпаси доставляють на українські позиції, зокрема за допомогою безпілотників. Їх скидають безпосередньо в окопи, бліндажі та укриття, де перебувають військовослужбовці.

Мета такого застосування — створити умови, за яких військові не можуть залишатися на позиції через вплив хімічної речовини. Військовослужбовці змушені або продовжувати перебувати в зоні ураження, або залишати укриття, ризикуючи потрапити під стрілецький, артилерійський чи дроновий вогонь противника.

Масштаб проблеми відображають дані, які Україна передавала міжнародним організаціям.

У жовтні 2024 року в листі постійного представника України при ООН до Генерального секретаря ООН повідомлялося про 4228 задокументованих випадків застосування російськими військами боєприпасів із небезпечними хімічними речовинами за період із 17 лютого 2023-го до 16 вересня 2024 року.

У лютому 2025 року Міністерство закордонних справ України повідомило вже про 6129 задокументованих випадків застосування таких боєприпасів у період із лютого 2023-го до лютого 2025 року.

За даними, наведеними українською стороною у розслідуванні, про яке повідомило Associated Press у листопаді 2026 року, загальна кількість подібних інцидентів сягнула приблизно 14 тисяч. Близько 3000 випадків, за цими даними, супроводжувалися необхідністю надання військовослужбовцям медичної допомоги.

Ці цифри відображають український облік повідомлень про застосування хімічних боєприпасів, а не кількість окремих епізодів, незалежно підтверджених ОЗХЗ. Важливо розрізняти задокументовані українськими органами випадки, попередні повідомлення про можливе застосування речовин та результати лабораторних досліджень.

Що саме підтвердила ОЗХЗ

Організація із заборони хімічної зброї неодноразово направляла до України технічні місії для перевірки повідомлень про застосування токсичних хімікатів.

Перший із важливих підтверджених епізодів стосувався події 20 вересня 2024 року поблизу села Іллінка Дніпропетровської області.

18 листопада 2024 року ОЗХЗ оприлюднила результати технічної допомоги Україні. Експерти отримали від української сторони корпус гранати та два зразки ґрунту, відібрані в районі траншеї.

Зразки передали до двох незалежних лабораторій, визначених ОЗХЗ. Обидві лабораторії підтвердили наявність речовини CS — хімічного засобу подразнювальної дії.

Експерти також перевірили документацію, цифрові матеріали та свідчення очевидців, а також підтвердили дотримання ланцюга збереження зразків.

У лютому 2025 року ОЗХЗ оприлюднила результати другої технічної місії . Вона стосувалася трьох окремих епізодів, які сталися 2, 12 та 14 жовтня 2024 року поблизу Маріївки та Іллінки Дніпропетровської області.

Цього разу експерти отримали дев’ять зразків: чотири корпуси гранат, три зразки ґрунту та два зразки рослинності. Два незалежні акредитовані лабораторії підтвердили наявність CS, споріднених із нею сполук та/або продуктів її розпаду в усіх досліджених корпусах гранат, а також у зразках ґрунту й рослинності.

У червні 2025 року ОЗХЗ оприлюднила результати третьої технічної місії, пов’язаної з інцидентом у лютому 2025 року на лінії бойового зіткнення в Дніпропетровській області.

Експерти дослідили сім зразків, серед яких були два корпуси гранат, ґрунт, рослинність та уламки FPV-дрона. Лабораторні дослідження знову підтвердили наявність CS, її споріднених сполук та продуктів розпаду. У зразках із місця інциденту також виявили сліди речовини на уламках безпілотника.

Таким чином, у трьох оприлюднених технічних звітах 2024–2025 років ОЗХЗ підтвердила наявність CS у зразках, пов’язаних із кількома епізодами на фронті.

Водночас важливо розуміти межі цих висновків: технічні місії ОЗХЗ встановлювали хімічний склад досліджених зразків і перевіряли доказову документацію, але самі по собі не встановлювали виконавців кожного окремого застосування.

Саме тому розслідування, про яке повідомило AP у листопаді 2026 року, є важливим наступним етапом — воно пов’язує конкретний епізод із російськими військовими.

Загиблі, отруєння та наслідки для військових

Наслідки застосування хімічних засобів не обмежуються короткочасним подразненням очей.

Залежно від концентрації речовини, тривалості впливу, умов місцевості та можливості евакуації постраждалих вплив таких агентів може спричиняти сильне подразнення слизових оболонок, кашель, утруднення дихання, нудоту, дезорієнтацію та інші симптоми отруєння.

Особливо небезпечним застосування таких речовин стає в закритих або погано вентильованих укриттях, де концентрація хімікату може зростати, а можливість швидко залишити небезпечну зону обмежена.

Українські правоохоронці також розслідували випадки, які мали тяжкі наслідки.

У матеріалах української делегації до ОЗХЗ, оприлюднених у листопаді 2024 року, згадувався епізод 10 березня 2023 року на позиціях між населеними пунктами Сєверне та Водяне Донецької області. За даними українського розслідування, там застосували аерозольну гранату К-51 із речовиною CS проти військовослужбовців 501-го окремого батальйону морської піхоти 36-ї окремої бригади морської піхоти. Вісім військовослужбовців зазнали ураження, один із них помер.

Цей епізод фігурує в матеріалах кримінального провадження, а не в окремому висновку ОЗХЗ про встановлення причини смерті.

Українські правоохоронці також документували застосування гранат К-51 поблизу Мар’їнки та Спірного на Донеччині у 2023 році, зокрема під час атак із використанням безпілотників.

У матеріалах, переданих Україною до ООН, наведені й інші випадки застосування хімічних боєприпасів у 2023–2024 роках. Зокрема, фіксувалися епізоди використання К-51 та РГ-Во на напрямках у Донецькій, Луганській та Запорізькій областях.

Чому застосування сльозогінного газу на війні є незаконним

Один із важливих моментів цієї історії — різниця між використанням сльозогінного газу правоохоронцями та його застосуванням військовими.

Речовини на кшталт CS належать до так званих агентів боротьби з масовими заворушеннями (Riot Control Agents). Їх можуть використовувати правоохоронні органи за визначених умов для підтримання правопорядку.

Однак це не означає, що такі речовини дозволено застосовувати на полі бою.

Основний документ, який прямо забороняє це, — Конвенція про заборону розробки, виробництва, накопичення і застосування хімічної зброї та про її знищення, до якої приєдналася і росія.

Пункт 5 статті I Конвенції зобов’язує кожну державу-учасницю ніколи не використовувати агенти боротьби з масовими заворушеннями як метод ведення війни.

Ця норма не передбачає винятків для застосування сльозогінного газу проти військових у траншеях, бліндажах чи інших бойових позиціях.

Більше того, якщо речовину, призначену для боротьби з масовими заворушеннями, використовують як засіб ведення війни, вона підпадає під заборону Конвенції про хімічну зброю.

Заборона також закріплена в міжнародному гуманітарному праві.

Міжнародний комітет Червоного Хреста також відносить заборону застосування агентів боротьби з масовими заворушеннями як методу ведення війни до норм звичаєвого міжнародного гуманітарного права. Це правило поширюється як на міжнародні, так і на неміжнародні збройні конфлікти.

Саме тому застосування російськими військовими CS на українських позиціях є порушенням Конвенції про хімічну зброю та норм міжнародного гуманітарного права. Йдеться не про спірне трактування правил використання засобів поліцією, а про пряму заборону їхнього застосування як зброї під час бойових дій.

За певних обставин використання отруйних або задушливих речовин може також отримати кваліфікацію воєнного злочину. Остаточна кримінально-правова оцінка залежить від встановлених обставин конкретного епізоду, доказів, наслідків та застосовних норм міжнародного кримінального права.

Міжнародна реакція та питання відповідальності

Нові висновки українського розслідування вже отримали міжнародну реакцію.

18 листопада 2026 року Європейська служба зовнішніх дій заявила , що результати українського національного розслідування вказують на російські збройні сили як на виконавців систематичного застосування агентів боротьби з масовими заворушеннями як хімічної зброї на лінії фронту.

Європейський Союз закликав росію негайно припинити використання хімічної зброї та повернутися до повного виконання зобов’язань за Конвенцією про хімічну зброю.

Окремо ЄС наголосив на необхідності притягнення винних до відповідальності та закликав ОЗХЗ використати свої повноваження для встановлення відповідальних за підтверджені порушення Конвенції.

Водночас залишається важливе питання: як перейти від підтвердження наявності заборонених речовин до встановлення відповідальності конкретних військових підрозділів та командирів, які віддавали накази на їх застосування.

ОЗХЗ має технічні можливості для незалежного аналізу хімічних речовин, перевірки зразків і надання експертної допомоги державам-учасницям. Проте встановлення виконавців та індивідуальної кримінальної відповідальності потребує окремого розслідування.

У випадку російської агресії проти України йдеться вже не про поодинокі повідомлення про використання небезпечних речовин. Українські правоохоронці накопичують докази, міжнародні лабораторії підтверджують наявність заборонених агентів, а нові розслідування встановлюють зв’язок між їх застосуванням та російськими військовими.

Застосування хімічних речовин для витіснення українських захисників із позицій — це не альтернативна тактика штурму і не допустимий спосіб ведення бойових дій. Це порушення міжнародних зобов’язань росії та заборон міжнародного гуманітарного права, за яке винні мають бути притягнуті до відповідальності.

«Отруїти, щоб змусити вийти з окопів»: росія веде хімічний терор проти ЗСУ — зафіксовано тисячі атак і заборонені гранати

Джерело: armyinform.com.ua

Завантажуєм курси валют від minfin.com.ua