Астрономи вперше спостерігали утворення кілець навколо крижаного небесного тіла

16 жовтня 2025 р. 12:01

16 жовтня 2025 р. 12:01

Астрономи вперше за всю історію спостережень зафіксували процес формування та еволюції кілець навколо невеликого крижаного тіла — Хірона, що обертається в просторі між Сатурном та Ураном, повідомляє Reuters . Дослідники зазначили, що тіло має чотири кільця та дифузну речовину, які його оточують.

Хірон належить до класу небесних тіл, відомих як кентаври — об’єкти, що розташовані між орбітами Юпітера та Нептуна і поєднують у собі властивості астероїдів і комет. Цей клас складається з льоду, гірських порід та органічних сполук. Діаметр Хірона становить приблизно 200 кілометрів, а один оберт навколо Сонця він здійснює приблизно за 50 років.

З моменту відкриття у 1977 році вчені підозрювали, що навколо Хірона існує певний матеріал. Проте лише нові спостереження 2023 року, проведені за допомогою телескопа в обсерваторії Піко дос Діас у Бразилії, дали змогу чітко побачити кільцеву систему.

Астрономи встановили, що Хірон має три щільні кільця, розташовані на відстані 273, 325 та 438 кілометрів від центру, а також четверте кільце — на відстані близько 1400 кілометрів, яке виявили вперше. Ця зовнішня структура потребує додаткових спостережень для підтвердження стабільності, оскільки розташована значно далі, ніж попередні.

“Ми бачимо, як система кілець Хірона змінюється просто зараз — це рідкісна можливість спостерігати процес формування таких структур у режимі реального часу”, — розповів Крістіан Лучано Перейра, постдокторант Національної обсерваторії Бразилії та провідний автор дослідження, опублікованого в журналі Astrophysical Journal Letters.

За словами Перейри, кільця Хірона, ймовірно, складаються переважно з водяного льоду з домішками кам’янистих частинок, подібно до кілець Сатурна. Водяний лід, зазначає він, відіграє ключову роль у стабільності кільцевих систем, не дозволяючи частинкам злипатися у більші об’єкти, як-от супутники.

Команда дослідників із Бразилії, Франції та Іспанії використала метод зоряного покриття для спостереження за Хіроном: вони аналізували, як небесне тіло проходило перед далекою зіркою, тимчасово блокуючи її світло. Ця техніка дозволила з високою точністю реконструювати структуру та середовище навколо Хірона.

“Ми можемо відтворити форму об’єкта та його оточення з точністю до кількох кілометрів”, — додав Перейра.

Вчені вважають, що кільця Хірона могли утворитися внаслідок зіткнення з іншим тілом, яке зруйнувало його супутник, або ж утворилися із матеріалу, який Хірон сам викинув у космос. Імовірно, до процесу долучилася комбінація кількох факторів.

“Ця система допоможе краще зрозуміти, як формуються кільця та супутники навколо малих тіл, а також дасть змогу відстежити динамічні процеси, що відбуваються в космічних дисках по всьому Всесвіту”, — зазначив Брага Рібас, співавтор дослідження з Федерального технологічного університету Парани та Міжінституційної лабораторії електронної астрономії у Бразилії.

На сьогодні чотири великі планети Сонячної системи — Юпітер, Сатурн, Уран і Нептун — мають кільця, причому система Сатурна є найбільш відомою. Проте з 2014 року астрономи також зафіксували кільця у кількох менших небесних тіл, зокрема у кентавра Харікло, а також у далеких крижаних об’єктів Хаумеа та Кваоар. Відтепер до цього списку додається і Хірон.

“Різноманіття цих систем показує, що формування кілець — універсальний процес, який може відбуватися в будь-якій частині Сонячної системи за наявності відповідних умов”, — підсумував Перейра.

Раніше астрономи вперше безпосередньо зафіксували процес зародження планети . Вони спостерігали як протопланета AB Aurigae b активно накопичує матеріал зі свого навколишнього газопилового диска.

Технології