Як Нігерія використовує цифрові технології для контролю громадян

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Як Нігерія використовує цифрові технології для контролю громадян

30 жовтня 2025 р. 16:12

30 жовтня 2025 р. 16:12

Цифровий авторитаризм у Нігерії стає новою формою політичного контролю, що поєднує інструменти спостереження, цензури й пропаганди під виглядом “модернізації”.

Дослідник Чібузо Ачініву у своєму аналізі для The Conversation показує, що після протестів руху #EndSARS (2020) уряд Нігерії активно перейшов до використання цифрових технологій для контролю суспільства. Це, на його думку, класичний приклад «цифрового авторитаризму» — використання цифрових систем для підриву підзвітності й обмеження громадянських свобод .

«Технології сьогодні стають не інструментом звільнення, а засобом спостереження, придушення та маніпуляції» , — зазначає Ачініву. Такі інструменти включають вимкнення інтернету, шпигунське програмне забезпечення, масове розпізнавання облич, блокування соціальних мереж і поширення дезінформації .

Після того, як Twitter видалив публікацію президента Мухаммаду Бухарі, уряд заборонив платформу у 2020 році, пояснивши це загрозою «національній безпеці». Проте, як вказує автор, заборона стала також способом послабити суспільні рухи , які успішно вимагали підзвітності влади. Незабаром з’явилися повідомлення, що Нігерія звернулася до Китаю з пропозицією допомогти відтворити «Великий брандмауер» , тобто систему інтернет-контролю, яка б дозволяла фільтрувати інформацію та блокувати контент для громадян.

Китай, Росія, Ізраїль, Франція та США постачають африканським державам цифрові інструменти моніторингу та кіберзахисту, мотивовані економічною вигодою й політичним впливом. Водночас африканські уряди, зокрема Нігерія, Кенія, Руанда, Уганда та Гана , шукають ці технології під приводом розвитку інфраструктури або боротьби з тероризмом , але часто застосовують їх для репресій у мережі .

Ачініву зазначає, що навіть демократичні держави на континенті вдаються до таких практик, лише маскуючи їх під забезпечення “порядку” та “безпеки” . За словами автора, «репресії, що відбуваються на вулицях під час протестів, тепер повторюються в інтернеті» .

Ключовим чинником стає подвійне використання технологій : інвестиції у широкосмугові мережі, мобільний зв’язок чи «розумні міста» створюють інфраструктуру, яку згодом можна легко використати для нагляду, стеження та контролю комунікацій . Деякі іноземні компанії навіть надають інструкції щодо того, як ці системи можуть бути використані для придушення опозиції .

Щоб стримати цифрові репресії, дослідник пропонує тристоронній підхід :

Таким чином, нігерійський випадок показує, що цифровий простір стає продовженням політичного поля бою , де технології можуть або посилити демократію, або перетворитися на зброю авторитарного контролю .