Астрономи вперше зважили й виміряли планету-сироту

03 січня 2026 р. 14:38

03 січня 2026 р. 14:38

Астрономи вперше змогли точно визначити масу та відстань до планети-сироти, що вільно ширяє в космосі, пише Phys . Йдеться про об’єкт, який не має зірки-господаря і був виявлений завдяки ефекту мікролінзування.

Планети-сироти, вільні або міжзоряні планети — це тіла, які втратили гравітаційний зв’язок зі своїми зорями або ніколи його не мали. Через відсутність власного світла та зірки-господаря їх надзвичайно складно виявити традиційними методами пошуку екзопланет.

Єдиним надійним способом виявлення таких об’єктів є гравітаційне мікролінзування. Воно виникає, коли масивне тіло проходить перед далекою зорею та тимчасово підсилює її світло для спостерігача на Землі.

Нововідкриту планету-сироту спостерігали одночасно наземні телескопи та космічний апарат Gaia. Через це об’єкт отримав одразу дві назви — KMT-2024-BLG-0792 та OGLE-2024-BLG-0516.

Ключовим стало те, що Gaia перебував у винятково сприятливому положенні під час фіксування події. Спостереження з різних точок дозволили виміряти паралакс мікролінзування — видиме зміщення положення об'єкта, й уперше подолати так зване “виродження маса — відстань”.

“За щасливим випадком, подія мікролінзування KMT-2024-BLG-0792/OGLE-2024-BLG-0516 була розташована майже перпендикулярно до напрямку осі прецесії зоряного супутника Gaia. Ця рідкісна геометрія призвела до того, що Gaia спостерігала цю подію шість разів протягом 16-годинного періоду, починаючи з моменту, близького до пікового збільшення”, — зазначають автори дослідження, опублікованого в журналі Science.

За розрахунками науковців, маса планети становить близько 22% маси Юпітера, тобто трохи менше маси Сатурна. Відстань до неї оцінюють приблизно у 3000 парсеків, або майже 10 тисяч світлових років.

Спектральний аналіз показав, що фоновою зіркою була червона надгігантська зоря. Саме її світло тимчасово підсилила гравітація планети-сироти.

Раніше більшість вільних планет вважали значно меншими за Юпітер. Це підтримувало гіпотезу, що такі об’єкти формуються в протопланетних дисках і згодом викидаються з систем.

Водночас відомі й масивніші вільні об’єкти, які, ймовірно, є коричневими карликами — різновидом невдалої зірки, яка занадто масивна, щоб бути планетою, але недостатньо масивна, щоб стати зіркою. Вони формують так звану “пустелю Ейнштейна” в масовому розподілі.

“Такі об’єкти можуть бути утворені внаслідок сильної гравітаційної взаємодії всередині їхніх планетарних систем. Ми робимо висновок, що бурхливі динамічні процеси формують демографічні характеристики об’єктів планетарної маси, як тих, що залишаються пов’язаними зі своїми зірками-господарями, так і тих, що витісняються та вільно плавають”, — підсумували дослідники.

Раніше телескоп “Джеймс Вебб” виявив унікальну планету-вигнанця , яка має яскраві полярні сяйва попри відсутність материнської зірки. Вчені з’ясували, що саме ці сяйва нагрівають атмосферу об’єкта до екстремальних 1500 градусів Цельсія. Небесне тіло значно масивніше за Юпітер і вкрите хмарами з розплавлених силікатів, а не водяної пари.

Технології