Вчені знайшли на Туринській плащаниці ДНК людей, моркви та червоного корала

06 квітня 2026 р. 19:11

06 квітня 2026 р. 19:11

Учені виявили на Туринській плащаниці, в яку, як вважається, обгорнули тіло Христа після смерті, ДНК людей, а також інших видів, включно з морквою, динею і червоним коралом, повідомляє Live Science . За словами дослідників, деякі сліди вказують на те, що плащаниця могла бути виготовлена в Індії.

Вчені також зазначають, що не виявили слідів видів, які є традиційними для регіону Леванту і біблійних сюжетів. Ба більше, деякі види рослин, виявлені на плащаниці, потрапили до Старого Світу тільки в XVI столітті, що передбачає забруднення плащаниці століттями пізніше.

Туринська плащаниця переміщалася Європою протягом століть. Вперше вона згадується в документах 1354 року в селі Лірей на півночі Франції. Навіть тоді велися суперечки про те, що вона може бути підробкою. На прямокутній тканині розміром 4,4 на 1,1 метра збереглися слабо помітні сліди тіла людини і численні плями, деякі з яких, як стверджується, є кров'ю.

Найточніше вік плащаниці встановили 1989 року за допомогою радіовуглецевого аналізу. Тоді її створення віднесли до Середньовіччя, до періоду між 1260 і 1390 роками. А торік дослідження показали, що зображення людини на плащаниці, ймовірно, з'явилося внаслідок того, що тканину було накладено на барельєф.

Деякі християнські вчені досі вважають, що плащаниця справжня і її вік складає 2000 років. Але немає доказів того, що ткацькі верстати, необхідні для створення тканини плащаниці, існували в Європі, Індії або регіоні Леванту 2000 років тому.

У 2015 році Джанні Баркачча, професор генетики і геноміки Падуанського університету в Італії, і його колеги припустили, що Туринську плащаницю могли виготовити в Індії, ґрунтуючись на генетичному аналізі зразків, зібраних із плащаниці в 1978 році.

Нині доступні більш потужні геномні методи, тому Баркачча і його колеги провели новий аналіз ДНК і метагеному зразків 1978 року, щоб визначити, до якого виду належать виявлені сліди ДНК. Разом з тим, результати дослідження ще не пройшли рецензування.

Учені виявили людську ДНК, яка належала кільком людям. Один із них - той, хто збирав зразки 1978 року. Від 10 до 31% ДНК належали бактеріям. Команда Баркаччі відзначила наявність ДНК середземноморського червоного корала (Corallium rubrum), що передбачає "середземноморське походження або транзит через середземноморські регіони".

Як зазначив Андреа Ніколотті, історик із Туринського університету, який не брав участі в дослідженні, походження коралів із певного регіону не означає, що звідти ж походила і плащаниця. "Червоний корал, можливо, змушує людей думати про Палестинське море", — сказав він, додавши, що існує набагато ймовірніший сценарій того, як корали опинилися на Туринській плащаниці. "Це змушує мене думати про коралові розп'яття і чотки або релікварії, які, як ми знаємо, стикалися з тканиною".

Команда Баркаччі також виявила, що близько 44% ДНК тварин належали собакам і кішкам, але також були виявлені сліди курей, великої рогатої худоби, кіз, овець, свиней, коней, оленів і кроликів. Крім того, були знайдені незначні сліди шкірних кліщів, іксодових кліщів і різних видів риб.

Широко представлені були й види рослин. Наприклад, на ДНК моркви припадало 31% геному рослин. Але також була присутня ДНК пшениці, кукурудзи, жита, перцю, помідорів, картоплі, динь або огірків, арахісу, а також сліди злаків, бананів, мигдалю, волоських горіхів і апельсинів.

Деякі з рослин - типові для сільського господарства Європи та Середземномор'я. Але деякі з них, включно з бананами, картоплею, перцем і помідорами, були завезені в Європу в основному з Америки в XVI столітті і пізніше. А ДНК моркви генетично схожа з сортами, виведеними з помаранчевої моркви, яку спочатку вирощували в Західній Європі між XV і XVI століттями, що припускає, що вона опинилася на плащаниці відносно недавно.

"Ми впевнені, що таке розмаїття виявлених видів тварин і рослин підкреслює значне забруднення Туринської плащаниці навколишнім середовищем, яке, ймовірно, відбулося в останні століття, особливо після подорожей Марко Поло і Христофора Колумба", — заявив Баркаччі.

Людська ДНК може передаватися на об'єкт, як під час дотику, так і без нього, те ж саме відбувається з ДНК інших тварин і рослин, тож багато слідів могло залишитися на Туринській плащаниці через те, що її публічно показували в європейських містах.

"Усі ці овочі нагадують мені про ринок, що розташований за 100 метрів від площі, де впродовж століть у Турині проводили публічні виставки, або про пил Шамбері, коли Туринську плащаницю виставляли вздовж обсадженої деревами алеї", — сказав Ніколотті.

Дослідники датували кілька ниток у Туринській плащаниці: одну — періодом між 1451 і 1622 роками, іншу — між 1642 і 1800 роками. Ці дати збігаються з датами ремонту плащаниці 1534 року, невдовзі після того, як її було пошкоджено пожежею, і подальших реставраційних робіт 1694 року.

Учені також зазначають, що жодне з відкриттів не суперечить датуванню плащаниці, яке провели 1989 року.

Нагадаємо, 2022 року колишній консультант-невропатолог з Університету Східного Кента доктор Патрік Пуллічіно, який став ченцем, заявив, що зміг встановити справжню причину смерті Ісуса Христа . За його словами, Христос загинув від великої кровотечі через вивих плеча, викликаний тим, що він ніс хрест.

Технології