Загадкові кільця Урана розповіли про приховані супутники планети

24 квітня 2026 р. 09:18

24 квітня 2026 р. 09:18

Учені провели спостереження за зовнішніми кільцями Урану, які розповіли про те, що вони ще більш таємничі, ніж вважалося до цього. Крім того, деякі їхні властивості вказують на процеси, які відбуваються в системі супутників крижаного гіганта, повідомляє Space.com.

Спостереження показали, що джерелом частинок, з яких складаються кільця, є невеликі, загадкові супутники з напрочуд різною природою. Крім того, ймовірно, існують ще невідкриті супутники, які можна додати до 29 вже відомих місяців Урана.

Кільця Урана не схожі на яскраву, складну структуру знаменитих кілець Сатурна. Їх відкрили тільки 1977 року. Тоді вчені помітили, що вони блокують світло Сонця, коли планета проходила перед зіркою.

Перші зображення кілець Урана отримав "Вояджер-2" 1986 року. Відтоді телескоп "Габбл" і десятиметрові телескопи обсерваторії ім. Кека на Мауна-Кеа на Гаваях виявили ще кілька слабких кілець навколо крижаного гіганта, довівши їхню загальну кількість до 13. Кільця названо буквами грецького алфавіту, а два останні, найзовнішніші кільця, названі µ і ν, відкрила тільки в період спостережень із 2003 до 2005 група дослідників під керівництвом Марка Шоуолтера з Інституту SETI.

Кільця μ і ν найзагадковіші. Так, перші спостереження показали, що у кільця μ більш синій, а у кільця ν - більш червоний відтінок. Кольори вказують на їхній склад. Синій колір вказує на дуже дрібні частинки, а червоний — на пил. Ймовірно, у цих кілець різне походження, але вчені не знають, яке.

Під час нового дослідження вчені додали спостереження "Джеймса Вебба" до спостережень "Габбла" і Кека. У результаті вони змогли отримати повний спектр відбиття кілець, який показує, як вони відбивають сонячне світло. Це підтвердило початкові спостереження кольорів кілець і розповіло про їхнє походження.

Супутники Урану названі на честь персонажів п'єс Вільяма Шекспіра і вірша Александра Поупа, цю традицію започаткував Джон Гершель. П'ять великих супутників — Міранда, Оберон, Титанія, Умбріель і Аріель — обертаються навколо Урану на більшій відстані, але 14 малих супутників розташовані набагато ближче. І саме між ними знаходяться кільця μ і ν.

Спектр відбиття показує, що кільце μ складається з частинок водяного льоду. Єдиним іншим блакитним кільцем у Сонячній системі є кільце Е Сатурна. Воно утворилося внаслідок кріовулканізму на супутнику планети Енцеладі, який викидає в космос водяні гейзери. Крижані частинки в кільці μ навіть вдалося відстежити до їхнього джерела: неправильного, 12-кілометрового місяця під назвою Маб, який відкрили 2003 року. Однак більшість інших внутрішніх місяців, як правило, більш запилені та кам'янисті.

Кільце ν більш забруднене: воно на 10-15% складається з багатих вуглецем органічних сполук, типових для холодних районів зовнішньої Сонячної системи. Ймовірно, кільце утворюється з пилу, викинутого з невідкритих місяців, що знаходяться в групі внутрішніх супутників.

"Матеріал кілець утворюється внаслідок ударів мікрометеоритів і зіткнень між невидимими кам'янистими тілами, багатими органічними речовинами, які повинні обертатися між деякими з відомих супутників. Цікаве питання полягає в тому, чому батьківські тіла, які є джерелом цих кілець, так сильно різняться за складом", - заявив провідний автор дослідження Імке де Патер з Каліфорнійського університету в Берклі.

Раніше вчені заявили про те, що Уран і Нептун насправді не є крижаними гігантами .

Технології