Вчені розкрили секрет вічної мерзлоти: чому Антарктида вкрилася льодом раніше за Арктику

03 липня 2026 р. 10:39

03 липня 2026 р. 10:39

Міжнародна група дослідників з'ясувала, чому Південний полюс замерз значно раніше за Північний. За їхніми висновками, вирішальну роль відіграли не лише кліматичні зміни, а й давні геологічні процеси, які підняли поверхню Антарктиди на достатню висоту для утворення постійного льоду, передає Reuters .

Вчені встановили, що Антарктида вкрилася крижаним щитом приблизно 34 мільйони років тому, тоді як Арктика набула постійного льодового покриву лише приблизно через 25 мільйонів років. Дослідники проаналізували рельєф Антарктиди та за допомогою комп'ютерного моделювання реконструювали, як змінювалася її поверхня протягом десятків мільйонів років. Вони дійшли висновку, що ключовим фактором стало поступове підняття гірського хребта у Східній Антарктиді, який зрештою досяг висоти, достатньої для формування й збереження льодовиків.

За словами авторів роботи, опублікованої в журналі Science, це дозволило сформувати Східноантарктичний крижаний щит навіть тоді, коли середня глобальна температура була приблизно на 5 °C вищою, ніж нині. Саме тому Південний полюс вкрився льодом задовго до того, як глобальне похолодання зробило можливим формування постійного льоду в Арктиці.

“Наше дослідження показує, що древній геологічний процес, який розпочався понад 160 мільйонів років тому під час розпаду континентів Африки та Антарктиди і тривав протягом багатьох десятків мільйонів років, визначив, коли і де могли утворитися основні льодовикові щити Землі під час переходу від еоцену до олігоцену”, — зазначив один із керівників дослідження, геолог Саутгемптонського університету Томас Гернон.

У далекому минулому Антарктида входила до складу суперконтиненту Гондвана разом із сучасними Африкою, Південною Америкою, Австралією, Аравійським півостровом та Індійським субконтинентом. Під час розпаду цього суперконтиненту виникли так звані мантійні хвилі — повільні процеси в надрах Землі, які спричинили підняття окремих ділянок материка.

“Ці хвилі можуть видаляти щільну породу з нижньої сторони тектонічних плит, роблячи континенти легшими та змушуючи їх підніматися, що в результаті призводить до утворення височин, таких як плато та гірські хребти”, — пояснив Гернон.

Саме цей процес сприяв утворенню великого плато з Гамбурцевими горами у центральній частині Східної Антарктиди. Нині цей гірський масив, вершини якого сягають приблизно 3390 метрів, прихований під найбільшим у світі крижаним щитом.

За оцінками дослідників, для стабільного існування льоду наприкінці еоцену поверхня мала перебувати на висоті приблизно від 1,5 до 2 кілометрів. Моделювання показало, що вже близько 45 мільйонів років тому значна частина Східної Антарктиди перевищила цей поріг, а приблизно 34 мільйони років тому майже 90% регіону лежали вище необхідної висоти.

Ситуація в Арктиці була іншою. Протягом останніх 50 мільйонів років там неодноразово виникали й зникали льодовики, однак великі стабільні крижані щити сформувалися менш ніж 10 мільйонів років тому. Причиною стало те, що Північний полюс розташований посеред Північного Льодовитого океану, де немає високої суші, яка могла б сприяти утворенню постійного льоду.

“Щоб на нижчих висотах міг утворитися постійний лід, клімат мав стати прохолоднішим завдяки зниженню концентрації вуглекислого газу в атмосфері”, — підсумував Гернон.

Нагадаємо, що під час антарктичної зими 2026 року вчені зафіксували катастрофічне скорочення плавучого льоду над морем Беллінсгаузена, де площа не сформованого покриву перевищила 650 тисяч квадратних кілометрів, що більше за територію України. За даними супутникових спостережень та аналізу дослідників з Університету Тасманії, подібний аномальний дефіцит маси льоду спостерігається вже третій рік поспіль, сигналізуючи про потенційно безповоротні кліматичні зміни в регіоні.

Технології