100 тисяч років тому: археологи виявили слід найдавішого випадку насильства між Homo sapiens

09 липня 2026 р. 04:11

09 липня 2026 р. 04:11

Нові археологічні й генетичні дані дедалі більше змінюють уявлення про ранніх Homo sapiens: якщо раніше вважалося, що наш вид формувався в африканських саванах, то тепер дослідники припускають існування давніх популяцій, які жили в джунглях сотні тисяч років тому. У такому ширшому контексті складної поведінки перших людей міжнародна група археологів і палеоантропологів дійшла висновку, що близько 100 тисяч років тому один із найдавніших представників виду Homo sapiens отримав удар гострим кам'яним знаряддям у ділянку обличчя. Дослідження може містити найдавіше археологічне свідчення міжособистісного насильства із застосуванням гострої зброї. Про це повідомило видання Live Science.

Міжнародна команда дослідників опублікувала результати нового аналізу останків людини, похованої в печері Кафзех приблизно 100 тисяч років тому. Для дослідження науковці використали мікроскопічний аналіз та мікрокомп'ютерну томографію.

У центрі уваги опинився череп і нижня щелепа особи, відомої під назвою Кафзех 25. Це дорослий чоловік, який жив у середньому палеоліті та був похований у печері, що є одним із найважливіших археологічних пам'ятників ранніх Homo sapiens за межами Африки.

Загалом у печері Кафзех археологи виявили щонайменше 27 поховань людей, які датуються приблизно 145–92 тисячами років тому. Саме ці знахідки вважаються одними з найдавніших свідчень присутності представників сучасного виду людини поза межами Африканського континенту.

Попередні дослідження останків із Кафзеха вже показували, що двоє людей мали травми голови, отримані внаслідок сильного тупого удару. Нове дослідження виявило ще одну, раніше непомічену травму. На нижній лівій частині щелепи Кафзех 25 виявили довгий поріз, який зачепив один із премолярів і частину верхньої щелепи.

Кісткова тканина навколо пошкодження встигла зростися, що свідчить: чоловік прожив ще тривалий час після отриманого поранення. За словами авторів роботи, археологам відомо лише кілька прикладів ушкоджень від гострої зброї або метальної зброї серед людських останків середнього палеоліту. Частину таких травм можна пояснити мисливськими нещасними випадками, однак більшість дослідників розглядає їх як свідчення міжособистісного насильства.

Точно встановити, яким саме предметом було завдано удару, наразі неможливо. Водночас у печері Кафзех археологи раніше знаходили крем'яні скребла та гострі кам'яні наконечники, які могли використовуватися як наконечники списів.

Дослідники також звернули увагу на розташування поранення. Судово-медичні дослідження сучасних людей показують, що травми обличчя частіше трапляються саме з лівого боку черепа. Науковці пояснюють це тим, що більшість нападників є правшами, а під час безпосереднього зіткнення удар зазвичай припадає саме на ліву сторону обличчя жертви.

Якщо інтерпретація вчених правильна, ця травма стане найдавішим відомим випадком поранення гострою зброєю, зафіксованим в археологічному літописі. Печера Кафзех уже давно вважається одним із ключових доказів того, що ранні Homo sapiens практикували свідомі поховання своїх померлих. Нові результати ще раз підтверджують, що перші групи людей, які залишили Африку, вже мали складні культурні практики.

"Ці результати надають нові дані до дискусії про походження складних моделей поведінки, таких як міжособистісне насильство, догляд за пораненими або хворими людьми та похоронні практики", — зазначила перша авторка дослідження, палеоантрополог Ана Пантоха Перес із Національного центру досліджень еволюції людини в Іспанії.

Нагадаємо, що висновки про складну поведінку ранніх Homo sapiens доповнюють нові дані з печери Учагізлі II на півдні Туреччини, де археологи знайшли сліди можливої спільної культури неандертальців і сучасних людей . Дослідники встановили, що обидві групи виготовляли схожі крем’яні знаряддя мустьєрського типу, полювали на диких кіз, оленів і кабанів, а також збирали мушлі Columbella rustica, частина яких могла використовуватися як прикраси. Ці знахідки не доводять прямого контакту між двома видами, але узгоджуються з ідеєю їхньої взаємодії та спільних культурних традицій.

Технології