Цифровий суверенітет: чому Україні недостатньо просто запозичити європейські правила для ШІ

24 липня 2026 р. 10:38

24 липня 2026 р. 10:38

Як показує європейський досвід, навіть найдетальніше регулювання саме собою не гарантує цифрового суверенітету. Чому Україні недостатньо просто запозичити європейські правила у сфері ШІ, пояснює завідувач Наукової лабораторії імерсивних технологій і права Інституту інформації, безпеки і права Національної академії правових наук України Олексій Костенко в статті “ Цифрова імперія Пекіна: як Китай перетворює штучний інтелект на інструмент глобального впливу ”.

Європейський Союз створив найрозвиненішу систему регулювання штучного інтелекту — Акт про штучний інтелект (AI Act). Також ЄС інвестує в розвиток суперкомп’ютерів та інфраструктури. Проте, згідно з доповіддю колишнього прем’єр-міністра Італії Маріо Драґі про конкурентоспроможність ЄС, близько 70% фундаментальних моделей ШІ походять із США, а понад 65% європейського хмарного ринку контролюють американські компанії.

Це, за словами Костенка, означає, що самих лише правил недостатньо: без власних технологій і платформ цифровий суверенітет залишається недосяжним.

Для України з цього випливає прямий практичний висновок: механічне перенесення європейського AI Act у національне законодавство — це шлях у глухий кут, зазначає експерт. Європейська модель жорстко регулює розвиток і використання ШІ, встановлюючи масштабні обмеження та складні процедури для просування штучного інтелекту та суміжних технологій. Водночас ЄС досі значною мірою залежить від американських технологій.

Тому, якщо Україна запозичить лише європейські правила, але не створюватиме власної технологічної бази — потужні обчислювальні центри, серверну інфраструктуру, власні моделі та програмні рішення, — вона ризикує отримати європейські обмеження без європейських можливостей. А ключові технології будуть закордонними — американськими або китайськими, зазначає Костенко.

На його думку, Україні потрібні власні закони про ШІ та власний Цифровий кодекс — системний акт, який об’єднує правила щодо даних, алгоритмів, цифрової ідентичності, віртуальних активів, цифрових людей і роботів. Такі правові акти повинні бути сумісними з європейським законодавством, але водночас враховувати українські інтереси, оборонні потреби та реальні технологічні можливості.

“Альтернатива проста й неприємна: якщо ми не створимо власної правової моделі, її місце посяде чужа — американська або китайська, разом із чужими стандартами, платформами та механізмами контролю”, — попереджає Костенко.

Глобальне регулювання штучного інтелекту стало новим полем битви для провідних світових держав. Існує спокуса розглядати штучний інтелект як суто технологічну проблему. Однак ШІ стає інструментом сили. Логіка проста: хто контролює його — той впливає на економіку, безпеку та глобальні правила гри. Якщо Україна не сформує власної конфігурації, цілком реальною може стати нормативна колонізація цифрового простору, коли втрачається суверенітет у сфері формування цифрових правил. А це у XXI столітті є не менш важливим, ніж суверенітет над кордонами або ресурсами.

Чому ШІ — це більше не про технології, а про політичний вплив і контроль над майбутнім, Костенко пояснював у матеріалі “ Поки Україна розробляє стратегію ШІ, світ уже ділить вплив на нього ”.

Технології