Вуглецевий слід людства досяг дна океану

05 вересня 2026 р. 07:34

05 вересня 2026 р. 07:34

Вчені виявили вуглець, що потрапив у воду внаслідок спалювання викопного палива, практично в кожній ділянці Північної Атлантики, яку вони досліджували, включаючи води на глибині кількох кілометрів нижче поверхні, повідомляє SciTechDaily.

Дослідники вивчали зміни у співвідношенні C-12 та C-13, завдяки чому їм вдалося зрозуміти, як промислова діяльність людини впливає на водні маси глибоко під поверхнею океану. Під час спалювання вугілля, нафти та природного газу їхній вуглець потрапляє в атмосферу й знижує співвідношення C-13 до C-12. Ця зміна, відома як ефект Зюсса, дозволяє вченим відрізнити вуглець із викопного палива від більшої частини вуглецю, що вже циркулює в природі.

Океан поглинає вуглекислий газ у процесі газообміну між поверхнею та атмосферою. Течії, вертикальне перемішування та утворення глибинних вод переносять вуглець у внутрішні шари океану, де він може залишатися протягом десятиліть або століть.

У ході дослідження вчені у 2017 та 2018 роках зібрали з борту науково-дослідного судна MARIA S. MERIAN проби вод Північної Атлантики. Дослідники хотіли проаналізувати співвідношення вуглецю в пробах. Крім того, вони врахували більш ранні вимірювання гексафториду сірки (SF₆). Цей газ утворюється в результаті діяльності людини і потрапляє в океан з атмосфери, тому може допомогти дослідникам оцінити, коли вода востаннє виходила на поверхню, та розрахувати вплив людини на її ізотопний склад вуглецю.

«Ми були здивовані тим, наскільки значним уже є ефект Зюсса в глибоководних масах Північної Атлантики», —  заявила провідна авторка дослідження Емма Баву. Дослідники виявили цей сигнал майже в кожній дослідженій ними водній масі, але його інтенсивність варіювалася залежно від того, як давно вода контактувала з атмосферою.

У молодих приповерхневих водах було виявлено найяскравіші сліди вуглецю, що міститься у викопному паливі. У древніх водних масах, таких як глибинні води Північно-Східної Атлантики, цей сигнал був вкрай слабким або взагалі відсутнім, оскільки ці води, ймовірно, залишалися ізольованими сотні років.

У Північній Атлантиці ж ситуація була дещо іншою. Вода та течії Лабрадорського моря, що проходять через Данську протоку перед зануренням у глибокий океан, демонстрували зміни, спричинені ефектом Зюсса, приблизно на 0,3–0,6 проміле порівняно з доіндустріальними умовами. Вчені також виявили великий вихор у Лабрадорському морі, який ніс впізнаваний слід промислового вуглецю на глибині до 2000 метрів.

Дослідження свідчить про те, що промислові викиди змінюють не лише сушу та поверхневі шари океану, а й водні маси, що знаходяться глибоко під ними. Аналогічні хімічні зміни зберігаються в раковинах форамініфер — мікроскопічних морських організмів, залишки яких накопичилися на морському дні за останні десятиліття.

Нагадаємо, вчені вважають, що Земля може зреагувати на антропогенні викиди вуглецю надмірною корекцією кліматичного балансу . За їхніми словами, планета здатна «виправити» надлишок CO₂ настільки швидко, що наступний льодовиковий період може настати без затримки, незважаючи на нинішнє потепління.

Технології