Сотні тонн радіоактивних відходів, які скинули в Атлантику, вивільняють небезпечні речовини

24 вересня 2026 р. 05:00

24 вересня 2026 р. 05:00

Вчені з’ясували, що 200 тисяч бочок із низькоактивними радіоактивними матеріалами, загальна вага яких становить близько 150 тисяч тонн, що знаходяться на дні Атлантичного океану, викидають небезпечні речовини в навколишнє середовище, повідомляє Science Alert .

Зазначається, що бочки захоронювали тут з 1949 по 1982 рік, їх скидали на глибину 3000–5000 метрів. Протягом десятиліть ніхто не знав, що з ними сталося. Тепер же вчені дослідили місце їхнього захоронення за допомогою пілотованого апарата. Вони з’ясували, що багато бочок проржавіли й зруйнувалися, а їхній вміст висипався на морське дно.

Той факт, що радіоактивні відходи класифікуються як низькоактивні (РАВ-Н), зовсім не означає, що вони не становлять небезпеки. Вони утворюються, зокрема, в результаті медичної та промислової діяльності й, як правило, містять меншу кількість довгоіснуючих радіонуклідів.

Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ) рекомендує ізолювати низькоактивні відходи в надійних захисних контейнерах щонайменше на кілька століть, але в середині XX століття рекомендації були іншими. Згідно з нормативами, що діяли тоді, контейнери мали досягати морського дна неушкодженими та зберігати герметичність лише протягом часу, необхідного для розпаду короткоживучих радіонуклідів. Передбачалося, що після закінчення цього терміну відходи, що залишилися, поступово виходитимуть назовні й розсіюватимуться у водах океану.

Але не весь вміст бочок міг безслідно зникнути в результаті розпаду. У них містилася радіоактивна «суміш», що включала цезій-137, ізотопи плутонію та трітій; деякі з цих речовин здатні зберігатися тисячі років.

Перша, розвідувальна, експедиція до бочок відбулася в червні 2025 року на борту науково-дослідного судна L'Atalante. Під час цього першого виходу команда задіяла автономний підводний апарат UlyX для сканування морського дна, картографування та фотозйомки бочок, а також для збору проб води, донних відкладень, риби та ракоподібних у прилеглій зоні. Всього за місяць дослідники виявили та нанесли на карту 3355 бочок.

У травні 2026 року вчені продовжили дослідження. Цього разу команда прибула на судні Pourquoi Pas? і привезла з собою Nautile —  пілотований підводний апарат, розрахований на трьох осіб і здатний занурюватися на глибину до 6000 метрів. Під час 20 занурень апарат доставляв вчених на глибину понад 4700 метрів для безпосереднього огляду бочок та збору зразків із їхнього найближчого оточення.

На перший погляд стан деяких бочок викликав побоювання. Вони були сильно пошкоджені корозією та зруйновані, а їхній вміст просочувався на навколишній пісок. Але водночас бочки були своєрідними оазами посеред пустельного піщаного морського дна. До бочок прикріпилися актинії, навколо них мешкали губки, голотурії, риби та ракоподібні. Особливо їх полюбили краби. Тобто бочки були не просто ємностями, які викидали в навколишнє середовище небезпечні речовини, — вони стали частиною екосистеми. Відкритим залишається питання, чи накопичуються ці радіоактивні речовини в організмах морських мешканців.

Нещодавно вчені з’ясували, що радянський підводний човен часів холодної війни, який лежить на дні Норвезького моря, викидає в навколишній океан радіоактивний матеріал .

Технології