Содом і Гоморру знищив вибух у кілька десятків мегатонн

15 січня 2025 р. 03:35

15 січня 2025 р. 03:35

Нова наукова публікація детально описує , як потужний вибух в атмосфері знищив велике місто біля Мертвого моря: всі споруди були зрівняні із землею, а жителі загинули. Після цього катаклізму ґрунт накрив товстий шар солі, що зробив територію непридатною для заселення на декілька століть. На думку дослідників, саме ця трагедія могла лягти в основу відомого біблійного переказу про Содом. Утім, відкриття цікаве не лише як історичне підтвердження відомого сюжету, а й як ще одне свідчення того, що людські міста вже руйнувалися вибухами мегатонної сили. В наш час подібний удар із космосу загрожує значно більшою шкодою, ніж у минулому.

Археологічні дані свідчать: митці, які намагалися відтворити катастрофу Содому у своїх роботах, часто применшували розмах і надзвичайність події. Реальний вигляд руйнувань був ближчим до світлин середини ХХ століття, зроблених після вибуху високої потужності.

Сіль і сліди розплавлених металів у місці катастрофи

Група американських археологів оприлюднила у Scientific Reports результати довготривалих досліджень у Тель-ель-Хаммамі (Йорданія), недалеко від узбережжя Мертвого моря. Там вони виявили рештки стародавнього поселення. Особливу увагу дослідників привернув надзвичайно товстий — приблизно півтора метра завтовшки — шар, утворений переважно з обгорілих органічних решток та попелу. Радіовуглецевий аналіз показав, що він датується приблизно 1650 роком до н. е. У цьому шарі також трапляються рештки людських скелетів, і деякі з них частково обгоріли.

Науковці описують ці фрагменти у доволі емоційному стилі, як для наукової статті: «…екстремальний рівень розчленування й фрагментації людських скелетів…»

А далі:

Поруч з останками виявлено багато уламків кераміки, які з внутрішнього боку зазнали оплавлення під дією екстремально високої температури. Є й рештки сирцевої цегли з ознаками «пухиріння». Навколо міста колись стояв масивний мур завширшки щонайменше чотири метри, та визначити його висоту тепер важко: щось буквально стерло верхню частину укріплення з лиця землі. Знайдений шар піддався нагріванню до 2–2,5 тисяч градусів за Цельсієм, що аж ніяк не типово для звичайних пожеж давніх часів. При цьому фундамент давніх споруд зберігся, але сама цегла від стін зникла, її фрагменти розкидані поміж залишками будівель, що є надзвичайно нетиповою картиною.

Рештки обвуглених жителів та «спечена» цегла

Серед небагатьох більш-менш цілих людських кісток виділяється шматок черепа. Оконицю частково зруйновано, а характерний темно-червоний відтінок вказує на сильне обвуглення тканин. Усі кісткові фрагменти дослідники виявили серед безлічі крихт цегли-сирцю та обпаленого будівельного матеріалу. На деяких рештках простежуються ознаки від впливу температури понад 2000 °C: цегла лопалася й утворювала бульбашки, а металеві включення розплавлялися.

Водночас на місці катастрофи зафіксували підвищений вміст платини, нікелю та іридію — елементів, типових для багатьох астероїдів Сонячної системи, але доволі рідкісних у земних породах. Показово, що іридій зазнав плавлення і згодом застиг, а його температура плавлення перевищує 2466 °C. Виявили й підвищений уміст заліза й сірки, також характерних для небесних тіл.

Усі ці речовини перемішані з великою кількістю солі — її частка у «вибуховому» шарі сягає 4% маси. Ця ж соляна суміш утворює широке засолене коло діаметром понад 50 кілометрів навколо розкопок: у ньому виявили ще понад сотню покинутих людських поселень, спорожнілих приблизно в той самий період (1650 р. до н. е.). Протягом майже шести століть люди сюди не поверталися, адже сіль у ґрунті унеможливлювала землеробство.

Науковці порівнюють знайдені сліди з наслідками ядерних випробувань. Зокрема, на полігоні «Трініті» у США під час ядерного вибуху зафіксовані подібні фрагменти кварцу, що сформувався за тиску в 50–100 тисяч атмосфер. Однак у бронзовому віці, ясна річ, ніхто вибухівки не застосовував. Наявність у ґрунті космічних металів недвозначно свідчить: причиною катаклізму став астероїд, що вибухнув у повітрі, подібно до того, як колись вибухнув Тунгуський метеорит.

Небесний удар, який стер місто з карти

На думку авторів, потужність вибуху в радіусі понад 50 кілометрів могла сягати 12–23 мегатонни — приблизно тисяча «Хіросім». Точнішу величину визначити важко, бо її ефект залежить від кута входу космічного тіла, густоти атмосфери та інших чинників. Проте загалом це зіставно з відомими сценаріями ядерних вибухів. Для розуміння масштабу: такі вибухи в повітрі утворюють сліпучо-яскраву вогняну кулю, яка може засліпити й смертельно обпалити тих, хто дивиться на неї.

Чому ж ідеться саме про астероїд, а не метеорит? У сучасній науці метеоритами вважають об’єкти, що впали на поверхню Землі. Якщо відбулося знищення в повітряному вибуху — це астероїд (адже був зруйнований ще в атмосфері). Так само мало б коректно називати й тіла, що вибухнули над Тунгуською чи Челябінськом.

Археологи відзначають, що колосальний вибух міг спричинити масивне бризкання солоної води з Мертвого моря чи навіть «соляний дощ», який загуслим шаром осів на ґрунтах навколо міста й зробив їх малопридатними до життя на кілька століть — доки дощі не вимили з поверхні більшу частину солі.

Чи це і є Содом?

Потрібно зауважити, що перші теорії про Тель-ель-Хаммам, як про біблійний Содом, лунали ще понад десять років тому. Археолог Стівен Коллінз, який розпочав розкопки у 2005 році, запропонував ідентифікувати місто з біблійним Содомом на підставі давніх текстів і географічних орієнтирів. Проте його відкриття тоді викликало скепсис через його релігійні погляди. Тепер же поважне наукове видання підтвердило багато висновків Коллінза, виводячи обговорення теми на новий рівень.

Подібність між описаною катастрофою і біблійними рядками про Содом очевидна. У Книзі Буття йдеться про «дощ із сірки та вогню»; згадується також знищення не лише міста, а й усієї місцевості та вирощуваних культур, неможливість вижити тим, хто озирнувся на вибух, а також покриття соляним шаром (згадаймо сумнозвісний «соляний стовп»). Крім того, як і в Біблії, знищення було настільки масштабним, що аж «дим ішов із землі, як дим із печі».

Схожі свідчення можна знайти в античних авторів: Страбон, Тацит і Йосиф Флавій описували, що в районі Мертвого моря колись існували багатолюдні поселення, які згодом знищили «небесним вогнем», після чого земля перестала приносити врожай. Деталі в різних джерелах трохи відрізняються, проте всі вони говорять про масштабну катастрофу, що повністю винищила міста та населення.

Офіційна наука довгий час сумнівалася: чи можливо, аби небесне тіло вибухнуло в атмосфері, не утворивши великого кратера? Лише після падіння Тунгуського та Челябінського об’єктів стало ясно, що космічна брила цілком може здетонувати в повітрі, спричиняючи ударну хвилю гігантської сили.

Усім, хто вцілів після вибуху біля Мертвого моря, ймовірно, пощастило сховатися за пагорбами або горами, які послабили ударну хвилю та жар. Саме так описано в біблійному епізоді з Лотом: янголи попередили його «не озиратися» і тікати «на гору, щоб врятуватися».

Актуальність давньої трагедії для нашого часу

Здається, що катастрофа XVII століття до н. е. — це щось дуже далеке. Але відкриття про Тель-ель-Хаммам підтверджує: мегатонні вибухи від небесних тіл уже в минулому нищили людські осередки. Досі ми могли спиратися лише на два чітко доведені випадки падіння великих об’єктів поряд із містами: вибух у небі над Челябінськом у 2013 році та події в Абу Хурейрі (Сирія) 12800 років тому. Тепер їх стало щонайменше три, і це одразу посилює припущення, що падіння астероїдів на місцевості з людськими поселеннями траплялися частіше, ніж гадалося.

В історичних текстах наводять іще кілька вірогідних епізодів атмосферних вибухів, приміром, загибель десятків тисяч людей у китайському місті Цин’ян 1490 року. Але, як показує «содомський» випадок, цю інформацію слід ґрунтовно перевіряти, зіставляючи давні згадки з археологічними даними та сучасними моделями вибухів у повітрі.

Нині на Землі в рази більше великих міст, аніж у давнину. Якщо в минулі тисячоліття астероїдні вибухи не оминули людські поселення, то й тепер вірогідність влучання не можна відкидати. Існують і небесні тіла, які «залітають» у Сонячну систему ззовні, тож за кілька тижнів їх не встигнути знешкодити чи відхилити від курсу. Такий космічний прибулець може спричинити катастрофу глобального масштабу.

Отже, історія з Тель-ель-Хаммамом — це не лише про біблійні перекази. Вона нагадує нам, що астероїдно-кометна небезпека є цілком реальною, й людству слід докладати зусиль для запобігання раптовому удару з космосу. Содомське попелище — переконливе свідчення того, наскільки невблаганною може бути космічна стихія, і наскільки важливо вчасно забезпечити протиастероїдний захист.

Наука