Молоді хребти на поверхні Місяця свідчать про його активність

29 січня 2025 р. 17:50

29 січня 2025 р. 17:50

Десятиліттями вчені вивчали поверхню Місяця, щоб розкрити її складну геологічну та еволюційну історію. Докази місячного моря – темних плоских ділянок, заповнених застиглою лавою – свідчать про те, що Місяць зазнав значного стиснення мільярди років тому. Великі дугоподібні хребти на ближньому боці Місяця вважалися залишками цього давнього скорочення, що спонукало дослідників до думки, що місячне море з того часу залишалося в стані спокою. Однак нещодавнє дослідження, опубліковане в The Planetary Science Journal, ставить під сумнів це давнє припущення. Дослідники зі  Смітсонівського інституту  та Університету Меріленда виявили, що зворотний бік Місяця розповідає іншу історію – про недавню геологічну активність.

Молоді хребти на зворотному боці Місяця

Дослідженням керувала Жаклін Кларк, помічник наукового співробітника департаменту геології Університету Меріленда. Отримані дані показують, що невеликі хребти на зворотному боці Місяця значно молодші, ніж на ближньому боці.

«Багато вчених вважають, що більшість геологічних рухів Місяця відбулися два з половиною, можливо, три мільярди років тому», — сказав Кларк. «Але ми бачимо, що ці тектонічні форми рельєфу нещодавно були активними протягом останнього мільярда років і можуть бути активними й сьогодні. Схоже, ці невеликі хребти Маре сформувалися протягом останніх 200 мільйонів років або близько того, що відносно недавно, враховуючи шкалу часу Місяця».

Використовуючи передові методи картографування та моделювання, команда ідентифікувала 266 раніше невідомих малих хребтів на зворотному боці Місяця. Ці хребти часто з’являлися групами від 10 до 40 у вулканічних регіонах, які, ймовірно, утворилися 3,2–3,6 мільярда років тому. Дослідники припускають, що ці області можуть мати слабкі місця на поверхні Місяця, що робить їх більш сприйнятливими до тектонічної активності.

Підрахунок кратерів: вікно в місячну історію

Щоб оцінити вік цих хребтів, команда застосувала техніку підрахунку кратерів.

«По суті, чим більше кратерів на поверхні, тим вона старша; поверхня має більше часу, щоб накопичити більше кратерів», – пояснив Кларк.

Проаналізувавши кількість кратерів навколо хребтів, дослідники виявили, що деякі хребти прорізають існуючі ударні кратери, що вказує на те, що вони були тектонічно активними протягом останніх 160 мільйонів років. Це відкриття ставить під сумнів уявлення про те, що геологічна активність Місяця припинилася мільярди років тому. Натомість це припускає, що внутрішній простір Місяця все ще може бути динамічним, а такі сили, як поступове звуження Місяця та зміщення його орбіти, сприяють поточним тектонічним процесам.

Сили, які створили місячні хребти

Цікаво, що хребти на зворотному боці Місяця структурно схожі з хребтами на ближньому боці. Це свідчить про те, що обидва набори хребтів були створені однаковими силами, ймовірно, поєднанням поступового зменшення Місяця та змін його орбіти. Внутрішнє охолодження Місяця з часом спричиняє його стиснення, створюючи напругу на поверхні, яка утворює ці хребти. Отримані дані також дають потенційне пояснення неглибоких місячних землетрусів, зареєстрованих місіями  «Аполлон»  десятиліття тому. Ці місяцетруси, які раніше не були пояснені, можуть бути пов’язані з тією ж тектонічною активністю, яка сформувала нещодавно відкриті хребти.

Майбутні місячні місії

Відкриття молодих хребтів і потенційна триваюча тектонічна активність мають значні наслідки для майбутніх досліджень Місяця. Оскільки космічні агентства, такі як  NASA, і приватні компанії планують місії на Місяць, розуміння його геологічної активності має вирішальне значення для забезпечення безпеки та успіху цих починань.

«Ми сподіваємося, що майбутні місії на Місяць включатимуть такі інструменти, як георадар, щоб дослідники могли краще зрозуміти структури під місячною поверхнею», — сказав Кларк. «Знання того, що Місяць все ще геологічно динамічний, має дуже реальні наслідки для того, де ми плануємо розмістити наших астронавтів, обладнання та інфраструктуру на Місяці».

Наприклад, райони з нещодавньою тектонічною активністю можуть становити ризик для будівництва постійних споруд або посадки космічних кораблів. Визначивши ці регіони, вчені можуть допомогти планувальникам місій вибрати безпечніші місця для місячних баз та іншої інфраструктури.

Більш широке значення місячних хребтів

Дослідження не тільки змінює наше розуміння геологічної історії Місяця, але й підкреслює важливість продовження досліджень. Поєднуючи передові технології з інноваційними методами дослідження, вчені відкривають нові рівні складності в нашому найближчому небесному сусіді. Дізнавшись більше про геологічну активність Місяця, можна також зрозуміти еволюцію інших скелястих тіл у Сонячній системі. Наприклад, процеси, які формують поверхню Місяця, можуть бути подібними до процесів на таких планетах, як Меркурій або навіть на деяких супутниках Юпітера та Сатурна.

Майбутнє дослідження Місяця

Оскільки ми готуємося до майбутніх місій, у тому числі до програми НАСА  «Артеміда», яка має на меті повернути людей на Місяць до середини 2020-х років, ці відкриття відіграватимуть вирішальну роль у спрямуванні досліджень. Інструменти, такі як георадар і сейсмометри, можуть надати ще більш детальну інформацію про внутрішній простір Місяця та його поточну активність. Дослідження також підкреслює важливість міжнародного співробітництва в дослідженні космосу. Працюючи разом, вчені з різних установ можуть об’єднати свій досвід і ресурси, щоб розкрити численні таємниці Місяця.

Значущість дослідження

Місяць, який довго вважався геологічно сплячим світом, виявляється набагато більш динамічним, ніж вважалося раніше. Відкриття молодих хребтів на зворотному боці Місяця разом із доказами недавньої тектонічної активності відкриває нову главу в нашому розумінні місячної геології. Оскільки ми продовжуємо досліджувати Місяць, ці знахідки не тільки розширять наші наукові знання, але й прокладуть шлях для безпечніших і успішніших місій. Місяць, наш найближчий небесний сусід, все ще зберігає багато таємниць, які чекають свого розкриття. Дослідження опубліковано в журналі The Planetary Science Journal .

Наука