Сахара наступає – місто Чінґетті може зникнути під піском

21 лютого 2025 р. 12:00

21 лютого 2025 р. 12:00

Стародавнє місто Чінґетті, що протягом століть було осередком науки та культури, нині опиняється під загрозою зникнення через активне наступання пустелі.

Піски поступово поглинають історичний центр міста, де зберігаються унікальні рукописи та архітектурна спадщина. За словами місцевих жителів, пустеля є їхньою “долею”, оскільки кліматичні зміни сприяють зростанню температури та зменшенню опадів. Піщані бурі, що посилюються, затоплюють будинки, змушуючи мешканців або шукати нові способи боротьби, або залишати місто.

Чінґетті є частиною Світової спадщини ЮНЕСКО та відіграє важливу роль у збереженні ісламської культури в Західній Африці. Проте сувора реальність змушує місцевих жителів боротися за виживання, адже лише 0,5% території Мавританії придатне для землеробства. Глобальне потепління та зміни клімату впливають на регіон, спричиняючи деградацію ґрунтів та опустелювання.

“Це місто оточене океаном піску, який насувається щохвилини”, – говорить Мелайнін Мед ель-Велі, лідер громади. За його словами, колись видимі дахи будинків зараз занурені в піски, а пересування територією нагадує подорож у минуле, де кожен крок відкриває нові шари забутих споруд. Вчений Андреас Баас підкреслює, що те, що ще десять років тому здавалося найгіршим сценарієм, сьогодні стає реальністю.

Дослідження Організації Об’єднаних Націй свідчать, що понад три чверті суші стали сухішими за останні десятиліття. Висихання ґрунтів загрожує не лише сільському господарству, а й виживанню цілих громад. Недостатність водних ресурсів провокує хвороби, міграцію та соціальну нестабільність, перетворюючи проблему Чінґетті на глобальну кризу.

Фермери, як-от 50-річний Саліма Ульд Салем, намагаються адаптуватися до змін, використовуючи резервуари для збереження води та регулюючи обрізку дерев. Однак їхні зусилля часто недостатні, оскільки піски продовжують засипати будинки, змушуючи мешканців залишати рідні місця. “Якщо я піду, моє місце зникне”, – говорить Салем, підкреслюючи важливість боротьби за місто.

Проблема опустелювання загострюється через вирубку дерев, які раніше захищали територію від піщаних бур. Акації та пальми, що колись стримували дюни, або висихають, або знищуються людьми у пошуках палива. Результат – активне розширення пустелі, що змушує мешканців будувати нові стіни поверх старих, аби хоч якось протистояти піскам.

За словами Мохамеда Леміна Бахане, вчителя у відставці, останнє десятиліття характеризується критичним зменшенням кількості опадів, що лише прискорює екологічну кризу. “Коли кількість дощів падає, дерева гинуть, а пустеля наближається”, – пояснює він. Окрім екологічних наслідків, піщані бурі впливають і на здоров’я мешканців, які змушені дихати пилом.

Значна увага приділяється проєктам з висадки дерев, які можуть допомогти стримати наступ пісків. Концепція “зеленої стіни”, запропонована як рішення для всього африканського континенту, також розглядається як можливий вихід для Чінґетті. Проте, за словами науковців, для ефективності таких ініціатив необхідно багато років, щоб коріння дерев сягнуло глибоких водних пластів.

“Ми переконані, що опустелювання – це наша доля. Але, на щастя, ще є люди, які переконані, що йому можна протистояти”, – резюмує ель-Велі. Доля Чінґетті залежить від того, чи вдасться людству знайти ефективні способи збереження унікальної культурної та природної спадщини перед обличчям кліматичних змін.

Наука