"Чи носили неандертальці вишиванки?" Де в Україні жили альфа-хижаки кам’яного віку

23 лютого 2025 р. 10:08

23 лютого 2025 р. 10:08

Неандертальці з’явилися близько 300 тисяч років тому і зникли близько 40 тисяч років тому, залишивши незначний слід у нашому геномі

Коли мова заходить про неандертальців , у багатьох у голові може виникнути стереотипний образ величезного дурного дикуна кам’яного віку з кийком у руках. Однак нові дослідження можуть суттєво змінити цей образ.

Ким вони були насправді, чому навколо них у навколонауковій спільноті так багато галасу, і чи жили вони на території України? Давайте розбиратися.

(Не) наші предки

Тема походження неандертальців не дуже часто висвітлюється в популярних медіа, а тому у частини людей могло скластися хибне враження про те, що вони є нашими прямими предками. Тому варто швидко пробігтися по цій тему перш, ніж рухатися далі.

Нині існує безліч питань, пов’язаних з особливостями людської еволюції, а тому зазначимо — сказане нижче є спрощенням, але актуально станом на початок 2025 року.

Першою справжньою людиною, тобто представником роду Homo, вважається Людина прямоходяча ( Homo erectus ) — викопний вид, який з’явився в Африці приблизно 2 мільйони років тому. Існують і більш ранні види, на кшталт Homo habilis або Homo rudolfensis , але їх статус залишається спірним, а вчені дискутують, чи зараховувати їх до людей, чи до австралопітеків (рід викопних вищих приматів).

Homo erectus вважається також найуспішнішим видом людини, який прожив близько 1,5 мільйона років і розселився майже по всьому світу. Однією з причин тому стало активне використання кам’яних інструментів (хоча Людина прямоходяча і не була в цьому першопрохідником).

Якщо ви чули про те, що перші люди були опортуністами, які підбирали недоїдки після інших хижаків, то можете про це забути. Є дослідження , які стверджують, що вони повсюдно займалися полюванням на велику здобич на кшталт бегемотів(!) і биків. Зважаючи на те, що ріст Homo erectus не перевищував 1,5 метра, потрібно мати багато самовпевненості, щоб кидатися на таких небезпечних тварин з одним лише гострим каменем у руці. Втім, можна сказати, що саме ця схильність йти на високі ризики і "грати по-великому" позначилася на подальшій еволюції всіх пізніших видів людини.

Зрештою, насичена калоріями дієта призвела до того, що в Африці близько 700 тисяч років тому Homo erectus еволюціонували у більш великих Гейдельберзьких людей (Homo heidelbergensis) , які протягом наступних 500 тисяч років зможуть розселитися по всій Африці, Близькому Сході.

Вважається, що широкий ареал проживання та різні екосистеми призвели до того, що 300 тисяч років тому неандертальці виділилися з Гейдельберзьких людей у Європі. А 200 тисяч років тому люди сучасної будови виділилися з них у Африці.

Таким чином, для нас неандертальці не є предками, а радше паралельною гілкою еволюції . Вони помітно відрізнялися від нас, але все ж таки не настільки, щоб це завадило нашим безпосереднім предкам спаровуватися з ними і розмножуватися (так, до Tinder ще десятки тисяч років еволюції). Але про це згодом.

Створені домінувати

Масова культура малює образ неандертальця як величезного варвара із невисоким інтелектом. Проте насправді їхній зріст становив 164—168 см для чоловіків і 152—156 у жінок, вага була в районі 77 і 66 кілограмів відповідно. Для порівняння, перші люди сучасного типу мали середній зріст 176 см для чоловіків і 163 см для жінок.

Також варто врахувати, що об’єм мозку неандертальця становив близько 1410 кубічних сантиметрів, а це більше ніж у сучасних людей (1350 см3) . Виявлений був навіть череп неандертальця з об’ємом 1736 см3, що є абсолютним рекордом для гомінідів. Чи робило це їх розумнішими за нас? Не факт.

Дослідження від 2013 року каже , що у неандертальців були краще розвинені органи відчуттів на зразок зору та нюху, що вимагало великих ресурсів мозку. Наприклад, у них були великі очі (30х36 мм у неандертальців проти 27х33 мм у сучасних людей), що, як вважається, дозволяло їм краще бачити в умовах низького освітлення.

При цьому "анімешні" очі неандертальців, хоч і допомагали краще бачити в сутінках, але заважали їм активно рухати бровами, які відіграють одну з найважливіших ролей у спілкуванні сучасних людей. До речі, у тому ж дослідженні зазначено, що потреба у обробці більшої кількості візуальної інформації перетягнула на себе ресурси мозку, які відповідають за соціальні навички та когнітивні процеси. Тож товариськість точно не була "фішкою" цих людей.

Як вже зазначалося, великим ростом неандертальці похвалитися не могли, зате їхні кремезні тіла відрізнялися потужною мускулатурою — м’язова маса в середньому була на 25-40% вищою, ніж у сучасних людей. Додайте до цього широку грудну клітину та щільніші кістки, і у вас вийде образ реального важкоатлета. За приблизними оцінками, вони були на 25-50% сильнішими за середньостатистичні людину. Так що починати бійку з цією "машиною для вбивства" вам не захотілося б.

До речі про "машини для вбивства". Ви ж пам’ятаєте, що Homo erectus полювали на бегемотів з каменюками? Неандертальці на це могли б сказати "Пф, любителі!" і піти полювати на палеолоксодонів.

Палеолоксодони — стародавні родичі слонів, які досягали 22 тонни ваги і п’яти метрів заввишки. Для порівняння, найбільші сучасні африканські слони важать не більше шести тонн і мають ріст в 3,2 метри.

Варто пам’ятати, що немає жодного чіткого доказу того, що неандертальці під час полювання кидали списи чи каміння, як це робили наші предки. І навіть після контактів між нашими видами вони, здається, не перейняли цю технологічну новацію. Можливо, їхнє тіло просто не дуже підходило для цих цілей.

Тобто полювання на давню мегафауну, швидше за все, зводилося до того, щоб натовпом підбігти до величезного чудовиська і затикати його гострими палицями. До речі, судячи з будови ніг та м’язів, вони могли розвивати велику швидкість, але лише на короткій відстані. Марафонцями вони точно не були, на відміну наших предків.

Не соромилися неандертальці показувати "хто в печері господар" й іншим великим хижакам — є докази того, що вони полювали на печерних левів та ведмедів. Так, теж тикаючи в них гострими палицями. Таким чином, статус альфа-хижака стародавньої Європи вони набули цілком заслужено.

Звичайно такий спосіб життя приводив до величезної кількості травм та високої смертності серед мисливців, а свідчень стародавніх битв серед викопних останків вистачає з лишком.

Дикуни?

Але ці травми свідчать і про іншу сторону життя стародавніх мисливців. Напевно, тут доречно було б згадати про знахідку з печери Шанідар в Іраку, яка отримала назву "Шанідар перший".

Йдеться про неандертальського чоловіка, який помер у віці приблизно 40-50 років, що за їхніми мірками було дуже багато . Вважається, що через якусь хворобу він втратив усі зуби, окрім одного. Враховуючи в основному м’ясну дієту, навряд чи він зміг би нормально жувати їжу без допомоги одноплемінників. І все ж він якимось чином вижив і навіть примудрився майже стерти той самий, єдиний зуб.

Не вражає? У цього ж чоловіка знайшли також низку інших проблем, серед яких:

• серйозна травма голови, через яку він, швидше за все, був сліпим на одне око;
• ампутована права рука;
• травми ніг та артрит, через які він не міг нормально рухатися.

Очевидно, що сам по собі "Шанідар перший" довго не протримався б, проте про нього продовжували дбати навіть незважаючи на те, що він був для племені некорисним.

Те, що неандертальці все ж таки поводилися подібно до ранніх людей сучасної будови, говорять численні знахідки поховань з квітами та знаряддями праці. Це свідчить про те, що у них була якась подоба культури і, можливо, навіть зачатки релігійних переконань.

Наприклад, у Кіїк-Коба (Крим) було знайдено кістяк немовляти, якого акуратно поклали у спеціально підготовлену для цього ямку.

Ще одним важливим свідченням наявності культури могли бути сліди мистецтва. Однак у Європі вони частіше асоціюються з Homo sapiens, а ось для неандертальців таке трапляється рідше.

Але все ж таки зустрічається! Наприклад, у лютому 2025 року вчені провели дослідження артефактів , знайдених у печерах Манот, Амуд, Кафзех та на стоянці Кунейтра (Ізраїль та Голанські висоти), та встановили, що неандертальці прикрашали кам’яні інструменти абстрактними малюнками. Не наскальний живопис, але теж непогано.

Все це говорить про те, що неандертальці якщо і відставали у розвитку від наших предків того часу, то не сильно.

А може, все ж таки наші предки?

Звичайно, стародавні люди, мисливці на мамонтів, які населяли Європу до приходу сучасних людей, це дуже цікаво, але останнім часом інтерес до них спалахнув з новою силою зовсім не тому.

Напевно, багато хто чув, що в геномі нинішніх людей є пара відсотків ДНК неандертальців, проте лише в 2024 році вчені спробували пролити світло на питання "а як так вийшло?".

Якщо стисло, вони зрозуміли, що розмноження Homo sapiens з неандертальцями було не випадковістю, а цілком поширеним явищем, яке регулярно відбувалося протягом семи тисяч років (50,5 — 43,5 тисячі років тому).

При цьому вчені не знайшли слідів мітохондріальної ДНК у геномі сучасної людини. Простіше кажучи, неандертальську спадщину нам залишили неандертальці-чоловіки , які розмножувалися з жінками Homo sapiens.

Чи знаходили ці жінки привабливими великі глибокі очі та широкі брови? Чи сильні неандертальці у фізичному протистоянні не залишили шансів конкурентам нашого виду? Чи, може, діти від жінок-неандертальців мали мутації, які робили потомство нежиттєздатним? На ці питання чітких відповідей поки що немає.

Однак, відкриття дозволяє по-іншому поглянути на питання про те, чому неандертальці зникли. Якщо раніше висловлювалися припущення, що сучасні люди винищили їх, видавили з природних місць проживання, або ж неандертальців просто добили кліматичні зміни, то тепер список гіпотез для роздумів розширився ще однією — вони просто змішалися з нами.

У період, коли наші види мали особливо близькі контакти, в Європі проживало від 5 до 70 тисяч неандертальців (вчені схиляються до цифри ближче до 20 тисяч). На той час сучасних людей в Африці та Євразії вже було від 100 тисяч до мільйона.

Як говорилося вище, людські види особливим миролюбством не відрізнялися, і свідчення битв між неандертальцями та нашими предками також існують. Однак чи справді ми в ті часи розуміли , що перед нами представники іншого виду, а не просто "дивні хлопці" із сусіднього племені?

Чи носили вони вишиванки?

Ні, не носили. Але знаючи любов деяких істориків до того, щоби називати українцями всіх, хто жив на території сучасної України в будь-який період часу, утриматися від жарту було складно.

Втім, у нас неандертальці все ж таки жили. Проте, щоб зрозуміти проблему з їх вивченням, треба спочатку зрозуміти, як тоді виглядала територія України.

Йдеться про середній палеоліт 250 000 — 40 000 років тому, який охоплює період кількох льодовикових і міжльодовикових епох, що можна описати діапазоном від "прохолодно" до "дуже холодно" — навіть у найтепліші періоди температура була в середньому на 5-8 градусів нижчою, ніж сьогодні. А -20 градусів взимку були звичною картиною.

Хоча основний льодовиковий щит на Україну не поширювався, його вплив тут відчувався. Ландшафт в основному був степовим або лісостеповим, з малою кількістю дерев та великими відкритими територіями, що продувались холодними вітрами. Через це, якщо там і мешкали неандертальці, то їхні стоянки були тимчасовими та прив’язаними до міграції здобичі.

Однак у цій картині безмежної холодної тундри можна виділити Карпатські та Кримські гори, а також горбисті райони Донбасу та Наддніпрянщини.

На території нашої країни є кілька відомих місць, де раніше мешкали неандертальці, проте серед найбільш значущих можна відзначити два: Киїк-Коба (Крим) та Молодове (Чернівецька область).

Кіїк-Коба — це одне з найбільш значущих місць, присвячених дослідженню неандертальців у Східній Європі. Печера, мабуть, була сезонним мисливським табором, де неандертальці обробляли тварин і виготовляли знаряддя праці. Унікальність місця в тому, що саме там було знайдено поховання двох неандертальців, включаючи немовля. Це найдавніше свідчення такої ритуальної практики у Східній Європі.

Є там і свідчення того, що неандертальці вживали в їжу морепродукти (молюсків та членистоногих). На деяких мушлі також знайшли сліди опіків, що може говорити про процес приготування їжі. Втім, місцеве населення в основному продовжувало полювати на ссавців, про що свідчать знайдені кістки тварин зі слідами оброблення.

У 1924 році там також знайшли кам’яну пластинку з кількома навмисно нанесеними лініями, які можуть говорити про те, що тамтешні неандертальці мали прагнення до мистецтва.

Молодове 1 – одне з найважливіших місць життя неандертальців у Східній Європі, розташоване на території сучасної Чернівецької області, неподалік річки Дністер.

Насамперед воно примітне виявленням "постійного" житла, приблизно шість метрів у діаметрі. Це стало першим доказом того, що неандертальці не лише жили в печерах, а й уміли будувати житла з кісток мамонтів. До речі, знахідці вже 44 тисячі років, що робить його найстарішим житлом із кісток мамонта в історії людства.

Сліди використання чітко вказують, що місце використовувалося регулярно. Ні, неандертальці не жили там постійно, але швидше приходили туди сезонно і залишалися там на деякий час.

А що у Карпатах? А ось особливих знахідок із української частини Карпат у нас, як не дивно, немає. Причиною цього, швидше за все, є їхня важкодоступність і геологічна нестабільність. Втім, за знахідками в Угорщині, Словаччині та Румунії вчені, напевно, знають, що неандертальці в Карпатах жили.

Тож віритимемо, що палеолітичні секрети української частини гір теж колись будуть розкриті.

Наука