Оазис серед пекла: вчені знайшли місце, де тварини пережили найбільшу глобальну катастрофу давнини

13 березня 2025 р. 03:41

13 березня 2025 р. 03:41

Цікаво, але "притулок" знаходилося зовсім поруч із Сибірськими трапами

"Велике вимирання", яким закінчився Пермський період, вважається найсерйознішою кризою в історії нашої планети. Проте нове дослідження показує, що екстремальні умови були характерними не для всієї Землі.

Нову роботу оприлюднено в журналі Science Advances 12 березня 2025 року. Вона розповідає про регіон Південний Таодонгоу в Синцзяні (Китай), який, вочевидь, став притулком для багатьох рослин і тварин, що дозволило їм меншою мірою піддатися всім "радощам" життя в період глобального вимирання.

Вважається, що Пермсько-Тріасове вимирання (252 мільйони років тому) знищило щонайменше 80% всіх морських видів, а також значною мірою підкосило наземні екосистеми. Оцінки того, як сильно воно вдарило по життю на суші, різняться, але вважається, що близько 70% усіх наземних хребетних тварин цей період не пережили.

Домінантна теорія свідчить, що причиною вимирання є велика вулканічна активність на території нинішнього Сибіру, яка відбувалася протягом мільйона років на площі майже 7 мільйонів квадратних кілометрів. Вона супроводжувалася кислотними дощами, пожежами та викидами отруйних газів в атмосферу. Явно не найприємніше місце для життя.

Вважалося, що навіть після завершення цієї активності життю на планеті довелося б витратити мільйони років на відновлення. Однак у новому дослідженні йдеться про те, що в деяких регіонах умови були не настільки апокаліптичними.

Зокрема одне з таких місць, скоріш за все, знаходилося в долині біля міста Турфан у Китаї. Хоча вимирання торкнулося і його, але дослідники зазначають, що життя там повернулося до норми лише за 75 тисяч років, що приблизно в 10-20 разів швидше, ніж в інших регіонах.

Під час дослідження відкладень віком від 252,1 до 251,67 мільйона років, вчені виділили три основні періоди змін у місцевій рослинності:

• перед вимиранням у регіоні росли ліси з папоротей та голонасінних рослин, зберігався вологий клімат;
• відразу після вимирання їм прийшли на зміну дрібніші опортуністичні види, а клімат став посушливішим;
• через 75 тисяч років після вимирання лісу майже відновилися, а вологість повернулася до значень до вимирання.

При цьому також було знайдено підтвердження того, що деякі хвойні дерева росли у найбільш кризові періоди. Це говорить, що місцеві ліси змогли вистояти та відіграли ключову роль у відновленні екосистеми.

У будь-якому випадку, життя тут простим все одно не було. Вчені відзначають, що близько 20% місцевих видів рослин все ж таки були знищені. Але на тлі того, що відбувалося в інших куточках планети, долина Турфан могла б здатися "райським куточком".

Очевидно, місцеві тварини також оцінили умови, оскільки тут також знайдено скам’янілості Листрозаврів та Турфанодонів. Ці тварини належать до клади дицинодонтів — однієї з дуже давніх сестринських груп для предків ссавців.

Знайшлися тут і великі хижаки у вигляді Хроніозухій — хоч вони на вигляд і віддалено нагадують крокодилів, але по суті є чимось середнім між амфібіями та рептиліями.

Нове дослідження сильно контрастує з розумінням того, як життя відновлювалося після Пермсько-Тріасового вимирання. Ймовірно, велика кількість опадів у цьому регіоні відіграла ключову роль у порятунку екосистеми, навіть попри те, що він знаходився в безпосередній географічній близькості до регіону з сильною вулканічною активністю.

Як повідомлялося раніше, вчені нещодавно знайшли зв’язок між вимиранням динозаврів та еволюцією предків людини

Наука