Вчені виявили, що в нашій Сонячній системі можуть ховатися мільйони міжзоряних об’єктів

12 квітня 2025 р. 07:01

12 квітня 2025 р. 07:01

Розроблено нову модель для моделювання міжзоряної активності в межах нашої Сонячної системи та сусідньої системи Альфа Центавра. У межах нашої Сонячної системи вже було виявлено міжзоряний матеріал, однак науковці все ще намагаються з’ясувати його походження та як саме він сюди потрапив.

Нове дослідження, проведене астрофізиками Коулом Ґреґґом і Полом Віґертом із Західного університету (Western University), вказує на систему Альфа Центавра — найближчу до нас зоряну систему — як на потенційне джерело. Дослідники навели переконливі аргументи, чому саме ця система є ключовим кандидатом для подальшого вивчення.

Роботу було опубліковано 6 березня у The Planetary Science Journal .

Що таке міжзоряні об’єкти?

Міжзоряні об’єкти — це астрономічні тіла, як-от астероїди чи комети, що не пов’язані гравітаційно з якоюсь конкретною зіркою. Вони можуть потрапити в міжзоряний простір з інших зоряних систем через зіткнення або бути «катапультованими» гравітаційним полем планет чи зірок.

Коул Ґреґґ , аспірант кафедри фізики та астрономії, створив комп’ютерну модель, яка дозволяє досліджувати взаємодію нашої Сонячної системи, системи Альфа Центавра та міжзоряної активності — руху газу, пилу та інших матеріалів — між ними в межах галактики. Використовуючи фізичні закони, що діють у нашій однозірковій системі, він змоделював подібну активність у багатозірковій системі Альфа Центавра, що має три сонця.

Як Альфа Центавра може надсилати до нас об’єкти

«Ми знаємо, що в нашій Сонячній системі великі планети створюють певний хаос у просторі. Вони можуть змінювати орбіти тіл і прискорювати їх настільки, що ті виходять за межі гравітаційного поля Сонця», — пояснює Ґреґґ.

«Ми припустили, що система Альфа Центавра поводиться подібно до нашої. Ми змоделювали різні сценарії швидкості викиду, щоби оцінити, скільки комет і астероїдів може залишати цю систему».

Якщо припущення Ґреґґа та Віґерта правильні й Альфа Центавра дійсно викидає матерію з темпом, подібним до нашої системи, то за їхніми розрахунками понад мільйон міжзоряних об’єктів розміром понад 100 метрів із цієї потрійної зоряної системи вже знаходяться в хмарі Оорта — оболонці з крижаних тіл, що оточує нашу Сонячну систему.

Дослідження поручніх зірок

З наближенням Альфа Центавра до нашої Сонячної системи (максимальне зближення очікується приблизно через 28 000 років), ця кількість об’єктів зростатиме.

«Припускаючи, що Альфа Центавра дійсно викидає матерію — а це має бути так — є всі підстави вважати, що частина цього матеріалу досягає нас», — сказав Віґерт, який відкрив понад 80 малих планет, включаючи астероїди та об’єкти поблизу Землі.

ʻOumuamua: перший підтверджений міжзоряний об’єкт

Варто згадати, що саме вчений із Western University Роберт Верик вперше виявив підтверджений міжзоряний об’єкт — «Oumuamua» — за допомогою телескопа Pan-STARRS на обсерваторії Халеакала (Гаваї) 19 жовтня 2017 року.

«Oumuamua» — невеликий червонуватий об’єкт між 100 і 1000 м завдовжки, з шириною і товщиною від 35 до 167 м.

Чи є привід для занепокоєння?

Нова модель також прогнозує, що до 10 метеорів з Альфа Центавра щороку можуть потрапляти в атмосферу Землі. Проте ці метеори не перевищуватимуть 100 мікрометрів у діаметрі та не становитимуть жодної загрози.

«Навіть якщо наша модель правильна, це не привід для занепокоєння, бо ці об’єкти становлять лише мізерну частку серед усіх астероїдів та інших тіл у Сонячній системі», — каже Віґерт. «За розрахунками, лише один із трильйона метеорів, що потрапляють на Землю, може мати походження з Альфа Центавра».

«Упродовж всієї історії астрономії ми спершу розглядали кожну систему як закриту. Спочатку Землю вважали центром Всесвіту, потім — Сонячну систему. Далі ми зрозуміли, що є частиною галактики Чумацький Шлях», — додає Ґреґґ. «Та галактика — це не просто сукупність ізольованих зоряних систем. Її потрібно вивчати як взаємопов’язану структуру , що ділиться міжзоряним матеріалом між зірками».

Наука