Марсохід «К'юріосіті» знайшов сліди теплого і вологого клімату з минулого Марса

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

18 квітня 2025 р. 13:06

18 квітня 2025 р. 13:06

Марсохід «К'юріосіті» знайшов у кратері Ґейл мінерал сидерит, який, як вважають вчені, виник у час, коли на Марсі панував теплий і вологий клімат. Він виник під час взаємодії атмосферного вуглекислого газу з водою та породами мільярди років тому. Якщо вченим вдасться знайти сидерит по всій планеті, це засвідчить, що в минулому Марс мав густу атмосферу з високим вмістом вуглекислого газу, здатну підтримувати теплий і вологий клімат. Дослідження опублікували в журналі Science .

Пейзаж на Марсі, який бачить «К'юріосіті», відтворений зі знімків на бортову камеру ровера. NASA / Jet Propulsion Laboratory (JPL)-Caltech / Malin Space Science Systems (MSSS)

Як марсохід розпізнав породу?

На Марсі «К'юріосіті» вивчає кратер Ґейл, який планетологи обрали через його складну геологічну будову — у ньому шари гірських порід зберегли сліди змін середовища за мільярди років. На сидерит марсохід натрапив під час буріння зразків у 2022–2023 роках у різних геологічних шарах кратера, включно з висохлим дном давнього озера. Ці зразки він проаналізував за допомогою бортового рентгенівського дифрактометра CheMin. Інструмент показав, що вміст сидериту в окремих зразках досягав понад 10 відсотків — значно більше, ніж очікувалося на основі орбітальних даних.

На думку планетологів, знайдений мінерал свідчить про значні запаси вуглекислого газу у давній марсіанській атмосфері, а також про воду у рідкому стані. Імовірно, на Марсі тривав глобальний вуглецевий цикл, під час якого вуглекислий газ із марсіанської атмосфери хімічно «вловлювався» водою та породами та відкладався в мінералах. Відкриття дає змогу точніше оцінити обсяг давньої атмосфери та зміни клімату на планеті. Надалі вчені планують перевірити, чи поширені подібні карбонатні шари в інших регіонах Марса. Якщо так — це допоможе уточнити масштаби вуглецевих резервуарів і зрозуміти, чи міг клімат планети бути стабільно придатним для води — а отже, і для життя.

Хай би яким придатним для життя міг би бути клімат давнього Марса, це не доводить існування на ньому життя. Натомість на це вказує інша знахідка «К'юріосіті» — відклади марганцю, які могли бути «пальним» для марсіанських бактерій.

Поділитися із друзями!