Стадо носорогів загинуло у попелі Єллоустоуна 12 млн років тому

25 квітня 2025 р. 23:13

25 квітня 2025 р. 23:13

Виверження супервулкану Єллоустоун 12 мільйонів років тому зберегло унікальні докази соціальної поведінки доісторичних носорогів, які жили великими групами біля водойм на території сучасної Північної Америки.

Розкриття таємниці Ешфолл-Фолдс

Скам’янілості понад 100 носорогів, збережені у вулканічному попелі , були виявлені в Державному історичному парку Ешфолл-Фолдс на північному сході Небраски. Ця знахідка, вперше зроблена у 1971 році, десятиліттями викликала запитання серед палеонтологів: що зібрало стільки великих тварин в одному місці?

Команда дослідників з Університету Цинциннаті під керівництвом Кларка Уорда нарешті знайшла відповідь, застосувавши сучасні методи ізотопного аналізу до скам’янілих зубів цих стародавніх істот. Результати виявилися несподіваними і заперечують попередні теорії.

“Ми виявили, що вони не дуже багато рухалися. Ми не знайшли доказів сезонної міграції або будь-яких ознак реакції на катастрофу” , – зазначив Уорд у своєму звіті, опублікованому в журналі Scientific Reports.

Ізотопні “відбитки пальців” розкривають спосіб життя

Викопні рештки належать виду Teleoceras major – вимерлим носорогам з єдиним рогом, бочкоподібним тілом і короткими ногами, що нагадували кінцівки гіпопотамів. Подібно до сучасних бегемотів, ці носороги були травоїдними і, ймовірно, проводили більшу частину часу у воді або поблизу неї.

Дослідники проаналізували співвідношення ізотопів стронцію, кисню та вуглецю у зубах тварин. Ці хімічні маркери надають цінну інформацію про середовище проживання та харчові звички:

“Стронцій розповідає нам, де тварина харчувалася, тому що співвідношення ізотопів пов’язане з ґрунтом і підстилаючими породами” , – пояснив Уорд.

Повільна трагедія, а не миттєва катастрофа

Аналіз показав, що носороги не загинули раптово, як жителі Помпеї. Їхній кінець був значно повільнішим і трагічнішим. Виверження супервулкану Єллоустоун, що знаходився на відстані понад 1100 кілометрів, призвело до постійного випадання попелу, який поступово накривав рослинність і водойми.

“Цей попіл покрив би все: траву, листя і воду” , – сказав Уорд. “Швидше за все, носороги померли від голоду та проблем з диханням через вдихання вулканічного пилу” .

Підтвердження теорії стадного способу життя

Найважливіший висновок дослідження полягає в тому, що велика кількість носорогів, знайдених разом, не була випадковим скупченням тварин, які тікали від катастрофи. Натомість, це переконливе свідчення того, що Teleoceras major жили великими соціальними групами – стадами.

Джон Пейн, експерт з носорогів, який не брав участі в дослідженні, відзначив: “Я не здивований, що аналіз дуже сильно вказує на те, що Teleoceras major жив стадами, враховуючи, що ця тварина за формою нагадує сучасного бегемота, а бегемоти живуть стадами в кілька десятків тварин” .

Це відкриття змінює наше розуміння соціальної поведінки стародавніх ссавців і пропонує новий погляд на еволюцію стадного способу життя серед великих травоїдних. Знахідка в Ешфолл-Фолдс продовжує залишатися одним із найбагатших джерел інформації про доісторичне життя на Великих рівнинах Північної Америки.

Наука