Вчені не знають, чому існує свідомість, і нове дослідження це доводить

07 травня 2025 р. 21:38

07 травня 2025 р. 21:38

Нове дослідження консорціуму Cogitate Consortium, опубліковане в престижному журналі Nature, демонструє відсутність переконливих доказів на користь двох провідних теорій свідомості, підкреслюючи складність цього фундаментального наукового питання.

Свідомість залишається однією з найзагадковіших проблем сучасної науки. Питання про те, як фізичні процеси в мозку породжують суб’єктивний досвід, викликає численні дискусії. Існує вражаюча кількість теорій, що намагаються пояснити цей феномен. Дослідники Тім Бейн та Аніл Сет у 2022 році проаналізували 22 теорії, засновані на біології мозку.

“Теорії схожі на зубні щітки” , – жартують науковці. “У кожного своя, і ніхто не хоче користуватися чужою” . Цей жарт влучно відображає стан досліджень свідомості, де налічується понад 200 різних пояснювальних моделей. Така різноманітність підходів свідчить про складність феномену та відсутність єдиного розуміння його природи.

Нещодавнє дослідження, проведене міжнародним консорціумом Cogitate Consortium, зосередилося на змагальній співпраці між прибічниками двох провідних теорій свідомості. Проект порівнював теорію глобального робочого простору нейронів та інтегровану теорію інформації. Ці концепції входять до “великої четвірки” теорій, які домінують у сучасних дискусіях про свідомість.

Конкуруючі теорії та їхні прогнози

Обидві теорії пов’язують свідомість із активністю нейронів у різних частинах мозку. Інтегрована теорія інформації передбачає, що свідоме сприйняття має бути пов’язане зі стійкою синхронізацією та активністю сигналів у задній корі головного мозку. Ця область включає тім’яну, скроневу та потиличну частки, відповідальні за обробку сенсорної інформації.

Теорія глобального робочого простору нейронів висуває інші прогнози. Згідно з нею, процес “нейронного запалювання” повинен супроводжувати як початок, так і кінець стимулу. Крім того, з активності в префронтальній корі повинна бути можливість розшифрувати зміст свідомого досвіду. Ця частина мозку відповідає за вищі когнітивні функції, включаючи планування та прийняття рішень.

Команди дослідників з різних лабораторій світу, які не були прихильниками жодної з теорій, провели серію експериментів для перевірки цих прогнозів. Результати виявилися неоднозначними та не підтвердили повністю жодну з концепцій. Деякі спостереження відповідали передбаченням, але інші виявили суттєві проблеми для обох теорій.

“Нам не вдалося знайти стійку синхронізацію в задній корі головного мозку” , повідомляють дослідники, що суперечить прогнозам інтегрованої теорії інформації. Водночас, теорія глобального нейронного робочого простору ставиться під сумнів через те, що не весь вміст свідомості вдалося декодувати з префронтальної кори, а також через відсутність нейронного запалення при першому пред’явленні стимулу.

Науковий прогрес через змагальну співпрацю

Хоча дослідження не визначило переможця серед конкуруючих теорій, воно стало значним досягненням для наукової методології. Проект продемонстрував новий підхід до перевірки теорій свідомості, заснований на принципах змагальної співпраці. Вперше прихильники конкуруючих теорій спільно сформулювали чіткі прогнози для експериментальної перевірки.

Ця методологія особливо важлива у світлі попередніх проблем. До 2022 року більшість спроб “перевірити” теорії свідомості проводилися самими прихильниками цих теорій. Дослідження виявило, що можна передбачити, яку теорію підтримує те чи інше дослідження, виходячи лише з його дизайну. Це вказувало на системну проблему підтверджувальної упередженості в галузі.

Першим досягненням співпраці стало те, що теоретики-суперники дійшли згоди щодо експериментально перевірюваних прогнозів обох теорій. Це було особливо складно, оскільки обидві теорії сформульовані в дуже абстрактних термінах. Другим важливим успіхом стало проведення однакових експериментів у різних нейтральних лабораторіях.

Проект консультував ізраїльсько-американський психолог Даніель Канеман, автор концепції змагальної співпраці в дослідженнях. Він зазначив, що не варто очікувати, що результати змінять чиюсь думку, навіть якщо вони рішуче віддають перевагу одній теорії над іншою. Науковці часто залишаються відданими своїм теоріям навіть перед обличчям контрдоказів.

Парадоксальна корисність теоретичної впертості

На перший погляд, така ірраціональна впертість може здатися проблемою для науки. Проте автори дослідження аргументують, що це не завжди так. За наявності правильних систем наукової співпраці та перевірки, теоретична відданість може навіть сприяти прогресу науки про свідомість.

Оскільки ми не знаємо, який теоретичний підхід до свідомості є найбільш перспективним, наукова спільнота повинна розглядати цей феномен з різних точок зору. Дослідницька спільнота потребує механізмів самокорекції та об’єктивної перевірки гіпотез. Водночас окремим вченим корисно розвивати конкретні теоретичні підходи, навіть стикаючись із проблематичними даними.

Свідомість залишається “міцним горіхом” для сучасної науки. Невідомо, чи вдасться розкрити її таємниці за допомогою наявних методів, чи знадобиться фундаментальна революція в наших концепціях та експериментальних підходах. Однак стає зрозумілим, що для прогресу в цій галузі необхідна нова модель наукової співпраці.

“Якщо ми хочемо розплутати проблему суб’єктивного досвіду, наукова спільнота повинна буде прийняти цю модель спільних досліджень” , підсумовують автори. Змагальна співпраця дозволяє зберегти різноманіття теоретичних підходів, одночасно забезпечуючи об’єктивну перевірку їхніх прогнозів.

Питання про природу свідомості залишається відкритим. Проте новий підхід до наукової співпраці між конкуруючими теоретичними школами пропонує перспективний шлях для подальших досліджень цього фундаментального аспекту людського існування.

Наука